Четвер, 28 серпня 2014, 09:51

З п’ятого серпня цього року протягом десяти днів діти та молодь церкви святого Миколая мали можливість відпочивати в Карпатах на Драгобраті. Табір називався відродженням. Разом з нами їхало п’ятеро дорослих. Протягом цього часу ми мали змогу духовно і фізично збагатитися. В цій карпатській поїздці взяло участь 16 людей.

Кожний наш день розпочинався зі спільної руханки, яку проводила пані Світлана. Крім цього, таборяни мали змогу зіграти в якусь цікаву гру, щоб підняти настрій на цілий день. Після ранкової зарядки усі разом співали гімн України під майорінням синьо – жовтого прапора.

А далі ми всі йшли на ранішню Божественну Літургію, яку проводив парох церкви святого Миколая отець Ігор Онишкевич. Кожний день ми молилися за мир і спокій на східних землях нашої України. Це прохання ми супроводжували у кожній нашій молитві. Просили в Бога оздоровлення всіх поранених і збереження життя всім тим хто без вагань захищає наші кордони.

Після Богослужіння ми йшли на сніданок. А далі – похід в гори. Варто зауважити що ми жили прямо перед декількома високими горами. В лісі ми збирали гриби, ягоди, малину. Кожен мав змогу поласувати чорницею, оскільки на Драгобраті її було надзвичайно багато.

Після того, як ми поверталися з гір, ми йшли на катехизацію. Таборяни були розподілені на три групи, а саме дорослі, молодь та діти. Для дорослих катехизацію проводив отець Ігор Онишкевич. Молодь навчав семінарист  третього курсу Київської семінарії брат Дмитро Кудін. А дітей навчала сестра Філомена. На катехизаціях ми вивчали такі теми, як створення світу, гріхопадіння людини. Але метою нашого табору було розібрати всі десять заповідей. Поговорити про тайну сповіді, про іспит совісті. Інколи катехизації в нас відбувалися на природі, десь в горах. Така наука на свіжому повітрі сприймалася набагато краще.

Після катехізації ми всі збиралися на обід, а далі тихий час і відпочинок.

Опісля ми знову збиралися для походу в гори. І ми знову мали змогу збирати дари лісу. Майже кожен з нас знаходив білий гриб чи то якийсь інший. А потім ми сушили гриби, щоб привести їх до Києва.

Далі ми верталися до нашого будиночку і йшли на вечерю. Після вечері ми молилися вервечку до матері Божої  Пресвятої Богородиці, інколи ми співали Ісусову молитву. Наша вервечка також була спрямована до Бога з проханням про мир на нашій землі. Після спільної вервечки ми йшли готуватися до сну.

Таємний друг

В перший день нашого табору ми розпочали гру «таємний друг», яка продовжувалася протягом всього часу нашого відпочинку. Кожен таборянин витягував на листочку ім’я якоїсь людини, яка була в таборі. Про цю людину він нічого і нікому не розказував, але мав робити її таємні подарунки, через таємну скриньку. Кожного вечора, після вечері ми відкривали скриньку і роздавали підписані подарунки. Кожен отримував свій подарунок, чи то були квіти, чи то були ягоди, чи якійсь солодощі. Хтось присилав один одному листи. В кінці табору кожен учасник мав догадатися хто є його таємним другом, і хто саме відправляв той чи інший дарунок. Гра видалася напрочуд цікавою і веселою, оскільки всі грали чесно і не розказували про свого таємного друга.

Майстер-класи декупажу

Протягом табору усі учасники мали змогу навчитися робити різні вироби декупажної майстерності. Такі майстер-класи для нас проводила пані Світлана. Уроки в нас проходили коли ми не йшли в ліс, через дощову погоду. Діти робили дощечки чи розчіски, які прикрашали гарними візерунками. Потім ці вироби кожен мав змогу полакувати і забрати до дому, як сувенір, чи подарунок для когось.

Довга дорога на озеро Герешаска

В один з чудових теплих днів ми вирушили в довгу дорогу на цілий день до озера Герешаска. Шлях свій ми почали з самого ранку після сніданку. Спочатку ми піднімалися на високу гору, а далі йшли по хребтах гір до цього озера. Протягом дороги ми зустріли стадо гірських овець. Мали змогу милуватися краєвидами гір, фотографуватися. Загальний шлях, який ми пройшли до озера і назад до дому складав п'ятнадцять кілометрів. Майже кожен учасник табору зміг подолати цю довгу дорогу. Коли ми прийшли до озера кожен хто забажав міг скупатися в озері, але таких сміливців було не багато. Біля озера в цей день ми провели катехизацію, яку провів для всіх Дмитро Кудін. Дорога назад була легшою. По дорозі ми зустрічали багато людей, які ходять по горах, і ночують в палатках. Після цього тяжкого і стомлюючого шляху ми всі були раді поверненню до дому.

Велика гра

На цьому таборі вихователі організували для дітей один з найбільших конкурсів під назвою велика гра. Команда учасників мала пройти чотири місця, га кожному з яких слід було виконати певні завдання. Спочатку учасникам треба було придумати назву і  гасло групи. Після чого, тримаючись за руки, учасники мали бігти на наступне місце де слід було демонструвати своє вміння. На одній з точок діти мали зібрати по десять ягід, і кожен, хто це зробив мусив сказати одне слово, що для нього означає Бог. Коли кожна дитина виконала умову, лише тоді група отримувала листочок зі словом, яке потім треба було скласти у речення. Завдання були дуже різні і цікаві. Крім того, група учасників мала вкластися у певний час, лише тоді вони отримували листочки і в подальшому могли перемогти.

Вечори зі шашликом

Останні дні перед від’їздом, коли ще не почався піст, вечором ми мали змогу жарити шашлики на природі. Наші вихователі накрили гарний стіл. Крім того, ми також жарили і гриби, які напередодні зібрали в лісі. В ці дні ми запалили ватру, біля якої молилися вервечку, та обговорювали Заповіді Божі.

Шаховий турнір в таборі

В цьому таборі за бажанням учасників, які гарно грали в шахи, був розпочатий турнір. На жаль, лише шестеро взяло в ньому участь. Кожен мав змогу зіграти дві гри зі своїм опонентом, і лише коли було дві перемоги – тоді учасник переходив в наступний тур. В фінал вийшов отець Ігор, Данило, та Володя. На жаль, через брак часу фінальні ігри учасники провести не змогли, але обіцяли, що на Аскольдовій Могилі продовжать турнір. Це було гарне тренування до шахового турніру, який організовують в церкві святого Миколая кожного року.

Табір справді вдався на славу Бога. Усі учасники дякують отцю Ігорю Онишкевичу, пані Мирославі, сестрі Філомені, пані Світлані, пані Наталі, брату Дмитру, які  організували і провели з нами час.

Матеріал  та фото підготував Олег Качур, «Орнта»