Поезія Володимира Ференца
Понеділок, 09 березня 2009, 12:59
Тарасові Шевченку (добірка)Тривожний час пробуджує Вкраїну,
А ми очікуєм чогось.
Розрито льох і воля з домовини
Аркаду фальші рознесе ось-ось.
Сивіє мати, йде по світу молодь,
Останній гріш розтрачує бідняк...
Великдень є, але комусь і голод,
І за дітей сердешний переляк.
Шматує дух чужа ідея -
Енергію висотує вона.
Вкраїна є, але не знаю де я,
Чомусь немила рідна сторона-
Електорату рай...А де ж вкраїнці?
Навіщо уподібнились волам?
Коли у долі зла по вінця,
У серці, мабуть, зла нема.
04.04.2001р.
Тяжіє правдою життя
Анафема новітнім супостатам.
Росте народжене дитя,
А мова в наймах ще у "брата".
Співає нашої співак-
Одні слова, немає мови.
Вона- екзотика на смак
І зовсім не хвилює крови.
Шукає, никає орда,
Енергію висотує із мови.
Велика твориться біда-
Чужим підмінюється Слово.
Екрани повнять і життя
Невдалі шоу без'язикі.
Коли ж зупиниться оця
Устидження трагедія велика?
1998р.
Ти ріс у хаті кріпака,
А став провісником свободи,
Розкутим, вільним у віках
Антеєм нашого народу.
Співав, писав і все життя
Очима бачив рідну хату,
Вишневий сад і битий шлях,
І спад Дніпрових перекатів.
Шумлять діброви сотні літ-
Елегія звучить прадавня.
Вкраїна є, збирає рід
Чужим на зміну у державі.
Енергій прагне і снаги
На волі жити-не брататись.
Коли із нами будеш ти,
У силі будемо зростати.
Квітень 1998р.