Головна

Маємо самі робити те, чого вимагаємо від президента…

Михайло Димид, доктор канонічного права і богослов’я, – про зміни в державі, очікування від президента, мобілізацію до війська та як зберегти мир у серці

У суботу, 7 червня, відбудеться інавгурація нового президента України, який одним із першочергових завдань ставить підписання другої частини Угоди про європейську інтеграцію.

Це осягнення тієї мети, задля якої в листопаді вийшли на протести студенти. Після жорстокого розгону їх підтримали мільйони. Особливе значення в цих акціях протесту мав духовний провід, присутність великої кількості священиків.

Одним із найактивніших з них був і залишається отець Михайло Димид, викладач Українського католицького університету, доктор канонічного права і богослов’я. Він і його діти провели на Майдані багато днів та ночей. З його ініціативи постав похідний храм, він провадить інтерактивну проповідь у інтернеті.

“Пошта” розпитує отця Михайла про теперішню ситуацію в Україні, завдання, які стоять перед президентом, актуальність люстрації та позачергових виборів до Верховної Ради і нашу подальшу участь у змінах в Україні.

– Отче, якою ви бачите теперішню ситуацію в нашій державі?

– Кожен народ має свою “весну”. Нині настав період самоусвідомлення українського народу як суб’єкта власного теперішнього та майбутнього. Майдан – це Революція Гідності малих українців. Вони приїхали туди зі всіх регіонів нашої держави, аби повстати проти зла. Зла, що гнітило українців (внутрішнє в кожному зокрема і зовнішнє через різні схеми підданства і рабства – економічного, політичного, ідеологічного).

Світло проявило зло, і воно мало відступити, але це не його природа. Зло набуло нових подоб, нових методів, більшої хитрості, глибшого підступництва. Один із засобів зла – це розпалювання штучних конфліктів. Люди, які не люблять Україну, намагаються розколоти її, їх підбурюють та підтримують терористичні угруповання, організовані Російською Федерацією.

– Сьогодні на пересічних людей виливається дуже багато неприємних і тривожних повідомлень. Як вижити, не впасти у відчай?

– Навіть дуже добра страва не є корисна, якщо її надмір спожити. Це стосується й інформації. Раджу максимум півгодини новин. Для рівноваги – з різних джерел. Намагатися самим робити висновки, вмикати логіку, яка доведе до правди.

На негативну інформацію, зовнішню агресію потрібно реагувати як на болото, отруту, сильно обмежувати, щоб не заразитися. За все добре почуте маємо дякувати Богові та шанувати носіїв світла, радіти, підтримувати, ділитися. Все зло потрібно благословляти і тим самим його знешкоджувати, якщо така Божа воля.

Людина світла, яка живе Божими заповідями, не пропускає зло, затримує його на собі, а далі передає добро. Потрібно просити Бога про такий дар. Зло намагається нас заразити, щоби ми стали злими. Щоб не потрапити в цю пастку, треба вчитися любити злого, а зло безкомпромісно викорінювати, починаючи не від злої людини, а від себе самого!

– Чи треба пересічним людям вникати у інформаційну війну?

– Може видатися, що не треба. Але це не так! Хто хоче бути на боці добра, на боці Божої правди (не моєї чи твоєї, бо правда тільки одна – Божа), нехай культурно переконує про правдиві події, не тільки нинішні, але й з близького і давнішого історичного минулого.

Для того треба самому багато читати, вчитися, порівнювати, подорожувати, зустрічати людей різних переконань, щоб побачити істину та інших нею просвічувати. Треба бути дітьми світла! Ісус Христос нас переконує любов’ю, словом, а не дезінформацією, обманом, насильством, зброєю…

Боротьба за правду – це також захист: не мовчати на зло і неправду в щоденних малих ділах, не брати участі в нечистих ділах, оборудках, розмовах, не давати і не брати хабарів.

– Що маємо робити, аби зберегти мир у серці та мир у країні?

– Для християн – бути на боці Христа. Це значить не бути більше православним чи більше українцем, аніж християнином. Завжди жити згідно із заповіддю –люби ближнього свого, як себе самого. Для того потрібно щодня аналізувати, які конкретні добрі (хоч маленькі) діла вчинив для людей, котрих Бог дозволив зустріти. Кожний із них – мій ближній.

Для того, щоб добро ставало реальністю серед різних клопотів життя, потрібно щоденно молитися – хто як уміє нехай розмовляє зі своїм Сотворителем. Контакт із Богом потрібен кожному, хто хоче жити у внутрішньому та зовнішньому мирі. Кожну людину Бог сотворив на свій образ і подобу, і тільки в Ньому вона може знайти спокій, любов та мир!

Мир – це складна реальність. Україна ще не зазнала миру від початку Другої світової війни. Мир – це не відсутність збройного конфлікту, а справедливе, чесне, організоване суспільство у власній державі.

– Що б ви сказали громадянам України, які живуть у різних реаліях на сході й на заході?

– До східних: кожен, хто може, поїдьте хоч на три дні у Західну Україну, відчуйте дух того краю. Можете говорити російською, можете висловлювати інші переконання. Тільки одне від вас потрібно – вміти слухати і спостерігати. Тільки через пізнання один одного можна досягти взаєморозуміння. Щоб знати,  треба порівнювати, а вірити тільки в Бога!

Позачергові вибори до ВРУ є частиною революції, яку мусимо до кінця витримати, а витрачені кошти на їх проведення – великою інвестицією в наше майбутнє

До західних: не “зливайте” високих ідеалів, які вам передали предки, дволичністю, якої в щоденному житті часто допускаєтеся. Нехай ваша мова буде: так-так, ні-ні. Корупція і провінціальність часто роблять ваші праведні слова не спроможними переконати брата, передати життя. Будьте відкритими до Духа Святого, який не раз проявляє чудові форми духу на українському сході.

– Що має бути з Майданом?

– В житті людини є різні етапи, а в році – пори. Так само й у нашій боротьбі не треба боятися ставити крапки. Не для того, щоб закінчувати, а щоб інакше, краще, глибше йти до тієї самої мети. Адже першою метою Майдану було показати нам самим і тодішньому президентові, що ми як український народ маємо цінності, які переживала Європа протягом століть, і хочемо, щоб ті цінності були первинними у наших відносинах. Ця ціль виповнена, навіть більше – ми побачили зло, яке існувало та ще існує у нашому суспільстві, дали тому злу імена і повалили одну з його структур, якою був уряд України.

Майбутність і далі полягає у зміні структур, але тепер ці зміни вимагають іншого Майдану – Майдану серця, Майдану душі, Майдану інтелекту кожного українця. Маємо навчитися щодня жити проголошеними цінностями.

Ми пережили Революцію Гідності, але коли йдеться про щоденні реалії, то знову топчемося в болоті хабарництва і кумівства, що довели до тієї трагедії, яку ми з Божою допомогою змогли перетворити на тимчасовий успіх. На мою думку, цей географічний Майдан має згорнутися, щоб на тому місці було збудовано меморіальний комплекс, де кожен школяр, студент, політик, урядовець, кожен гість української столиці міг би черпати дух гідності та свободи і нести його у своєму житті.

– Які завдання, на вашу думку, стоять перед новообраним президентом?

– Найголовніше – жити чесно, тобто все, що він заявлятиме, виконувати на сто відсотків. Україні потрібні моральні авторитети. Президент як батько нації має бути відображенням Бога Отця.

Нам президент потрібен як людина, яка робить те, що заявляє, і заявляє те, що думає. Бо в багатьох випадках у нас говорять те, що не думають, і роблять те, що не хотіли б. І ми не зможемо побороти корупцію, якщо не будемо чесними самі зі собою. Для президента Порошенка першим і найбільшим іспитом буде те, що він зробить зі своїм бізнесом. Чи справді все продасть, чи ні?..

– А які кроки є першочерговими в нинішній ситуації?

– Перший – позбутися непотрібних структур. Треба наслідувати президента Саакашвілі, але тут без оперативного втручання не обійдеться. Насамперед потрібно оживити судову гілку влади, бо якщо будуть більш-менш чесні суди, то можна буде якось регулювати різні негаразди, несправедливості в суспільстві.

Другий – силові структури. Половині людей, які там є, треба знайти іншу роботу. Ми бачили, що коли міліція ховалася від народу, то було менше злочинів, ніж тоді, коли вона нібито працює. Треба з цього винести уроки для майбутнього.

Мир – це не відсутність збройного конфлікту, а справедливе, чесне, організоване суспільство у власній державі

Третій – не тільки делімітувати свої кордони, але й побудувати їх таким чином, щоб вони були непроникні для людей недоброзичливих до нашого народу і державних структур. Так як кожен, хто збудував хату, зводить паркан. Небажано, аби то були семиметрові паркани, але як нема іншої ради, то треба будувати такі, що існують між Мексикою і США.

І ще одне: треба допомогти українським Церквам об’єднатися, щоб вони були справді християнськими. Тобто вони мають бути дуже уважними до четвертої Божої заповіді – любити і шанувати своїх батька і матір. Нині ми бачимо, що не всі з них ідентифікували своїх батька і матір в українському народові та Українській державі. Президент і держава мають подбати, аби всі християни стали чинником стабільності в суспільстві, а не сум’яття, щоб вони не були зомбовані різними ідеологіями, які закликають до знищення нашого народу.

– Скажіть, будь ласка, чи актуальними є позачергові вибори до Верховної Ради?

– Позачергові вибори до Верховної Ради є частиною революції, яку мусимо до кінця витримати, а витрачені кошти на їх проведення – великою інвестицією в наше майбутнє.

Потрібна нова репрезентація сучасного українського народу. Бо нинішній народ вже не той, що жив за президентства Януковича. Це вже новий народ, бо відбулися його смерть і воскресіння. Ми пережили відродження. Цей новий дух має відображатися у Верховній Раді. Це буде дуже важливий  іспит для нашого народу – вибрати справді гідних перед тим, як повернутися до звичного життя.

– Маємо повідомлення, що деякі матері виступають проти мобілізації своїх синів, щоби ті захищали людей, які не хочуть бути нашими співгромадянами.  Що сказати матерям, які боронять життя своїх дітей?

– Це велике випробування для суспільства, коли треба принести жертву. Маємо усвідомити, що наша держава, її цілісність – це найбільша наша цінність, маємо безпеку держави сприймати як безпеку своєї родини, свою особисту. Так, є  матері, які протестують, боронячи життя своїх синів, але значно більше тих, що готові прийняти цей виклик.

Багато залежить від самої української армії, вона також потребує реформи. Тих, хто не хоче, не треба брати, адже є дуже багато людей, які зголошувалися до військкоматів, але їх ніхто не кличе. Вони готові і родини готові підтримувати їх. Українське військо повинне відійти від старих схем, які успадкувало від Радянського Союзу.

Думаю, що матері, які протестують, не розуміють, що роблять, і до них треба мати милосердя. Для того, аби бути щасливим на цій землі, треба жертвувати. Жертва завжди є в житті, але вона або свідома, прямуючи до добра, або  несвідома, де ти стаєш жертвою обставин. Якщо молода людина в таких критичних моментах не хоче захищати свою Батьківщину, не їде на Майдан (не думаю, що мама когось, хто був на Майдані, протестує, бо це представники того прошарку населення, які не беруть участі в суспільній боротьбі), не прагне до якихось ідеалів через жертву, то вона завтра, на жаль, стане жертвою поганого товариства, алкоголізму, наркоманії чи якогось іншого суспільного зла. Вона там втратить своє життя, і це буде великим терпінням для тої матері, яка не хоче, щоб її дитина жертвувала себе в позитивному напрямку для ушляхетнення себе, родини, нації, світу.

Не “зливайте” високих ідеалів, які вам передали предки, дволичністю, якої в щоденному житті часто допускаєтеся

В Україні є досить хлопців, чоловіків, які готові служити – чи інтелектуально, чи зі зброєю в руках, а чи з молитвою. Тільки треба, щоб українська армія була на висоті свого покликання – захищала свій народ від чужинецької інвазії. Ця армія вчиться, ми бачимо, що вона дозріває. Молімося, аби вона була на висоті, щоб ми могли гордитися нею не з ідеологічної, а з практичної причини – так як це роблять французи, британці, ізраїльтяни. Вони мають справді сучасні, мобільні, належно озброєні армії, де кожен інтелігентний хлопець хоче мати участь. Для кожної матері є гордістю, щоб її син чи навіть донька там училися, працювали чи воювали, якщо це потрібно.

– Ми обрали президента. Що маємо робити, аби не повторився 2004 рік, аби знову не було зневіри?

– Маємо молитися за свого президента, щоби Господь його укріпив і дав йому силу та розум провадити нашою батьківщиною. І ми самі повинні робити те, чого вимагаємо від нашого президента, – очищуватися від зла, гріха, подвійних стандартів, щоб одразу відчути момент, коли президент чи його структури почнуть робити щось погане.

Щоб не повторилося те, коли попередній президент будував структури зла і захищав їх за допомоги багатьох із нас, а ми брали в тому участь, мовчали, не реагували, бо самі були заражені злом, самі його творили.

– Як, на вашу думку, треба спілкуватися з родичами чи знайомими з Росії?

– Всім треба завжди говорити правду, але правду треба передавати в любові. Любов є терпеливою, особливо до тих, що не хочуть бачити правди, і не завжди з власної вини. Колективне отупіння російського суспільства під тиском постійної дезінформації, в якій воно живе, є об’єктивною реальністю, яка не дає людям, навіть часом у добрій волі, приймати правду.

Треба не переривати зв’язків, а запевнити наших співрозмовників, що якщо колись вони зрозуміють складну реальність, в якій перебувають, то нехай розкажуть про це нам, сусідам і всім, щоби такі історії не траплялися з іншими. Нехай не побояться визнати, що вони стали жертвами неправди та її поширювали.

– Вже багато йшлося про люстрацію. Як гадаєте, вона потрібна?

– Це не християнське поняття, бо в християнстві можна помилитися, впасти, але покаятися та навернутися і далі працювати на благо спільноти. Однак сьогодні  воно залишається актуальним задля безпеки держави і розбудови справедливого суспільства, аби унеможливити доступ до участі у владі осіб, які себе заплямували. Проте відкритим є питання: а хто судді? Хто є тим, що може сказати “я не маю гріха”, підняти камінь і кинути на ту “блудницю”.

Пропоную, аби пожиттєву заборону на будь-яку участь в суспільно-політичному державницькому житті мав той, кого відповідні інстанції визнали причетним до участі в діяльності на користь РФ чи на користь партій, котрі боролися проти держави Україна, наприклад, Комуністична і Партія регіонів, хто брав участь у корупційних схемах. Нині для побудови держави, яка б служила кожному, потрібно обмежити доступ до владних структур тим, хто діє проти цих програмних цілей.

Розмовляла Ольга Хворостовська, http://www.lvivpost.net/

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/