П'ятниця, 09 травня 2014, 21:54

Жили собі три сестри; перша була ледащиця, друга злюща презлюща, а третя і розумниця, і красуня, і рукодільниця -  сама втіха і радість. Одного ранку спинилася підвода під їхніми воротами, сестри виглянули подивитися хто приїхав. На підводі сиділа незнайома стара.

-          Хто ти? – спитали вони.

-          Я, доля. Вже пора виходити вам заміж.

Посадила їх доля на підводу і повезла видавати їх заміж. Заїхали вони у перше село. Бачать у полі парубок працює і в руках у нього всяке діло горить. Щось треба полагодити, збудувати усі найперше до нього біжать.

-          Оце твій, - каже доля першій сестрі.

Зсадили сестру і поїхали далі. Заїхали в друге село. Там живе такий парубок, що всім допомагає. Добрий до всіх. Натішитися ним люд не може, такий він молодець.

-          Оце твій, - каже доля другій сестрі.

Зсадили сестру і поїхали далі. Приїхали у третє село. В останньому дворі у багнюці під старезною халупою лежить біля колодязя п’яний. Зупинила доля підводу і каже:

-          Це твій.

-          Та на лихо він мені? Я і добра, і вродлива, і рукодільниця. Он сестрам яких знайшла? Хіба іншого для мене нема?

-          Інші є. – і зітхнувши додала, - Та цей згине без тебе.

Господь хоче, щоб усі люди спаслися і веде нас до спасення різними дорогами. Деколи Він зводить нас з людьми, що майже зовсім гинуть, але прийшовши в їхнє життя ми можемо перемінити його.

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013  (с)