П'ятниця, 18 квітня 2014, 22:34

Колись давно жив один дід. Жив він у старому храмі. До того храму приходили бавитися діти. Одного разу, коли най пустотливіший хлопчик бавився на приступцях храму. До нього прилетіло три горобці. Перший горобець сказав:

-          Найвеличніша річ у цьому світі – сонце. Завдяки сонцю наш світ такий прекрасний. Але люди, що звикли до його світла – сприймають сонце як щось звичайне.

Почувши це другий горобець сказав:

-          На, найвеличніша річ у цьому світі – це вода. Без води немає життя. Але люди, що звикли до її повсюдності, приймають її як належне.

І врешті решт, заговорив третій горобець.

-          Те, що казали ви, правда, сонце і вода – чудові дари, але найцінніше на землі – повітря. Люди його щедрості, навіть не помічають, а без нього ми би погинули.

Вислухавши розмову горобців хлопчик замислився. Він ніколи не відчував до вдячності повітря. Воли та сонця. Він побіг до діда і розповів про почуте. Його засмутили маленькі пташки виявилися мудрішими за людей. Дід усміхнувся і сказав.

-          Вітаю тебе з великим відкриттям. Ти кажеш правду. Люди забули про найважливіше в житті. Але всі їхні помилки можна пробачити, якщо вони навчяться любові. Любов – це дорога до Бога. Завдяки любові люди прощають одне одному, сприймають одне одного, творять прекрасний світ.

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013  (с)