Головна

Притча про сприйняття дійсності (18 квітня)

Жив собі в селі старий чоловік, він був дуже бідний, але навіть королі заздрили йому, тому, що в нього був пречудовий білий кінь. Йому пропонували за коня нечувані гроші, але чоловік відповідав:

-          Цей кінь для мене, не кінь, а товариш. Як можна продати товариша?

Чоловік будував, але не згоджувався продавати коня. Одного ранку він не знайшов коня у стійлі. Зібралося все село і всі почали осуджувати старого:

-          Ти дурний старий, - говорили йому, - ми знали, що коли небудь коня вкрадуть. Ліпше би ти його продав. Який неталан!

Старий сказав:

-          Я не знаю всієї історії, я не знаю, чи пішов він, чи його вкрали. Існує факт, а все решта – судження. Ще не відомо, чи це – неталан, чи це – благословення. І хто зна, що станеться потім.

Люди засміялися, вони завжди знали, що він трішки схиблений. Через 15 днів кінь несподівано повернувся і навіть привів із собою 4 лошат. Луди знову зібралися і сказали:

-          Правду казав ти, старий, не лихо це насправді, а благо.

І знову старий сказав:

-          Не знаю я ще всього. Тільки те, що коня не було, а потім він повернувся. Хто зна, благословення це чи ні. Ви прочитали одне слово у реченні, як ви можете судити про всю книгу?

Але люди все одно вирішили, що він не має рації, бо ж коней побільшало. У старого був єдиний син. Він почав об’їжджати лошат і за тиждень упав і зламав ногу. Люди казали:

-          Ото невезіння. Твій єдиний син не може ходити. А він же – єдина твоя підмога. Ліпше би ти продав коня і мав би хоч гроші.

І котрий вже раз старий відповів їм:

-          Ви одержимі судженням. Не заходьте так далеко. Я тільки знаю, що син упав і зламав ногу. Ніхто не знає, чи горе це, чи благословення.

Так сталося, що за кілька тижнів спалахнула війна. Молодих хлопців забрали у військо. Зостався лише скалічений син старого. Всі мешканці плакали, тому, що битву було програно і майже вся молодь погинула. Люди прийшли до старого і казали:

-          Ти мав рацію – це виявилося, благо. Може твій син і скалічився, але він з тобою. А наші пропали назавжди.

І знову стрий сказав:

-          Ви знову судите. Я не знаю всієї історії і ніхто не знає…

Насправді наша мандрівка не закінчується ніколи. Коли одні двері зачиняються, відчиняються інші. Ви досягаєте вершини, але з’являється ще інша, вища. Життя – безкінечна подорож.

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013  (с)

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/