Судити, не осуджуючи: як допомогти «безнадійним»
Вівторок, 01 квітня 2014, 17:05
Цікавою видалась зустріч минулої п’ятниці із братом-семінаристом Володимиром Битюгою. І, осмислюючи цю важливу у великопосному часі тему, хотілось би зараз поговорити про людей… «не таких». Ні, зазвичай вони нічим зовні не відрізняються від нас. Вони їздять із нами у транспорті, вони ходять із нами на пари, працюють із нами на одній роботі, ходять до однієї церкви. Вони навчаються, працюють, організовують власні справи, здобувають наукові ступені. І все ж вони… не такі. Не такі, як нам хотілось би.
Щоби трохи прояснити, що ж це означає для кожного, я запитала людей, які саме риси вони найбільше не терплять в інших. І ось що отримала:
Оксана, інформаційний відділ УМХ:
– Нещирість. Зверхність. Для мене важлива щирість.
Володимир, дійсний член УМХ:
– Коли людина робить іншому навмисне шкоду і в тому не кається.
Софія, дійсний член УМХ:
– Конкретна риса – це властивість конкретної людини. І якщо я бачу цю конкретну рису, яка мені не подобається у конкретній людині, значить, вона у мене є. Є така японська приказка: побачив щось дуже негативне в іншій людині – біжи скоренько виправляй це в себе.
Володимир, дійсний член УМХ:
– Коли людина безвідповідальна і неорганізована, і цим підставляє тебе.
Марічка, дійсний член УМХ:
– Мене дратують люди, які обіцяють і не виконують, зраджують… Якщо це робить близька людина, яку ти любиш, вона просто нехтує тобою…
Олена, симпатик УМХ:
– Гордість, зухвалість.
Христя, симпатик УМХ:
– Напевне, егоїстичність. Ненавиджу егоїстичних людей. Занадто самовпевнених.
Але ось справа в тім, що це все – не просто перелік абстрактних рис. Мабуть, і у вашій уяві на питання «Що ви не терпите в людях?» постала би конкретна людина (або й не одна), наділена саме цими «неприпустимими» рисами. Таку людину хочеться «перевиховати», аби навіки вибити із неї оте ненависне.
Але стоп. Зупиніться. Розслабтесь, зробіть глибокий вдих. Заспокоїлись? Тепер подумайте: чи допоможе оте «перевиховання»? Людина навіть позбудеться однієї, такої ненависної риси, але ви все одно почнете вишукувати у ній друге-п’яте-десяте. Тому що під осуд, напевне ж, підпадає не окремий вчинок і навіть не риса, а сам власник цієї ненависної риси.
Ми звикли бути юридичними, – каже брат Володимир. – Ми дуже любимо сухість життя, коли все чорне і біле». Але насправді ми багато чого про саму людину не знаємо. Нам зручно судити, звисока поглядаючи на інших, зручно розставляти оцінки і креслити чужі характери червоною ручкою, як учителька – школярські зошити. І важко опинитись на місці цієї людини і зрозуміти, які мотиви насправді нею керують.
Осуджувати, як порівнює брат Володимир, – це те саме, що підштовхнути вперед самогубця, який стоїть на краєчку балкона. Людина прекрасно знає про свою неміч, вона хотіла би виправитись! – але ми, суворі судді, не даємо їй такого шансу. Ми ставимо на цій людині хрест: ось ти такий – і крапка! Тут навіть простежується психологічна залежність: якщо повторювати людині постійно про її недолік, людина зрештою піддасться такому навіюванню і… здасться.
Коли виникає вкотре бажання когось осудити (нехай навіть і не за спиною, а прямо у вічі), поставмо собі питання: для чого? Не чому – із причинами якраз усе зрозуміло: тому що нас переповнює злість або ж тому що ми начеб хочемо, аби людина «виправилась». Що саме дадуть ваші докори? Можливо, людина лише озлобиться? Або розчарується? Або впаде у відчай?
Хіба що в окремих випадках людина сама не знає, що вона робить щось недобре – тоді їй варто м’яко вказати на це. Зазвичай людина прекрасно свідома свого недоліку і подумки просить довколишніх: допоможіть мені! І в наших силах – показати, що життя без цієї вади можливе, що є альтернатива поганій звичці. Важливо розрізняти людину і її вчинок: напевне ж, у її характері знайдеться безліч хороших рис, і можна звернути увагу на них, аби спонукати людину до позитивних змін.
Головне наше завдання – дати людині стимул, аби вона розвивалась сама. Як в анекдоті: «Скільки треба психологів, аби змінити лампочку? – Одного, якщо лампочка готова змінюватись». Тож будьте готовими до позитивних змін і заохочуйте до них людей довкола себе.
Автор: Катерина Судин, http://umh.org.ua/