Четвер, 27 березня 2014, 00:34

Пішов Гусак у город дивитися чи усе там гаразд. Зирк, а  на капусті хтось сидить.

-          Ти хто? - питає гусак.

-          Гусениця.

-          Гусениця? А я гусак, - здивувався гусак і загелкотів.

-          От чудово, гусак і гусениця. – він гелготав і лопотів крилами, тому. що такого цікавого збігу йому ще ніколи не випадало. І раптом, він замовк.

-          Ти не маєш крил! – зауважив гусак, - як же ти літаєш?

-          А я не літаю, - зізналася гусениця, - я тільки повзаю.

-          Хочеш, я навчу Тебе літати, це зовсім неважко. Якщо ти здібна то швидко навчишся.

Гусениця охоче згодилася. Заняття почалося наступного дня.

-          Оце земля. це небо, якщо ти повзаєш по землі, то просто повзаєш, а якщо повзаєш по небу то вже не повзаєш а літаєш. – так розповідав гусак. Він добре тямив у теорії.

-          А можна і мені? – я сидітиму тихо.

-          А ти що, Гусениця?

-          Ні я черв’як, але я хотів би літати… Це моя дитяча мрія.

-          Гаразд, погодився гусак, сиди і уважно слухай.

-          Отже, ми зупинилися на небі…

Вони училися щодня, зранку до полудня, особливо старався черв’як. А Гусениця не була така запопадлива. На уроках вона плела павутину і обмотувала себе, поки не перетворилася на якусь воскову лялечку.

-          Так діла не буде, - зробив їй зауваження Гусак, - тепер я бачу, що ти, Гусенице, ніколи не літатимеш. А от черв’як полетить. за нього я не хвилююся.

але одного разу, прийшовши на заняття, Гусак застав самого черв’яка.

-          А де Гусениця? – запитав Гусак. - Вона занедужала?

-          Вона полетіла, - сказав черв’як, - от бачите того метелика?

Кожній людині Бог дав здібності, що відповідають її призначенню. Найголовніше не прагнути до чужого призначення, а розкривати власне. Завдання мудрого вчителя допомогти розпізнати його.

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013  (с)