Головна

Проповідь Святішого Отця Бенедикта XVI підчас нічної Меси в Урочистість Різдва Христового

Дорогі брати і сестри!
«Хто рівний Господу Богу нашому, що возсідає на престолі та споглядає вниз, на небо і на землю?! Саме такі слова лунають в одному з псалмів, коли ізраїльський народ прославляє, з одного боку велич Бога, а з іншого - його милосердну близькість до людей. Бог живе на висотах, а водночас, похиляється донизу... Бог є не осягнений, величний та незмірно перевищує нас.  Відстань здається безмежною - таке враження складається у людини , коли Творець всесвіту, Той, хто керує всім є десь дуже далеко, як це здається на початку. Однак, згодом здійснюється вражаюче відкриття: «Той, кому немає рівних, Котрий возсідає на висотах», саме Він і споглядає донизу. Він похиляється, Він бачить кожного. Таке споглядання Бога вниз - це щось набагато більше, ніж звичайний погляд з висоти. Для Бога дивитися - означає діяти. Коли Бог дивиться на мене, коли Він мене бачить, Він також змінює мене та оточуючий мене світ. Тому слова псалму звучать: «Бог підіймає з пороху злиденного...» своїм спогляданням донизу Він підіймає мене, Він ласкаво бере мене за руку і допомагає здійматися моїй власній особистості із прірви до вершин.

«Бог похиляється» - це пророчі слова. У Вифлиємську ніч, ці слова наповнилися зовсім новим значенням. Похиляння Бога стало настільки реальним, що вийшло за усі межі людської уяви. Він похиляється, тобто приходить, саме Він, як Дитя, торкаючись найбільшої бідноти у стайні, що стала символом злиднів та людської самотності. Бог дійсно сходить. Він стає дитиною і таким чином приймає умови залежності від інших, притаманні кожному новонародженому людському життю.
Творець, котрий усе тримає у своїх руках, від котрого залежимо усі ми, стає малим, потребуючим, як і всі ми, людської любові. Бог присутній у стайні. У Старому Завіті святиня вважалася майже підніжжям Божих ніг, свята яскинія була місцем, де Бог, в таємничій спосіб був присутнім серед людей. Таким чином було відомо, що понад святинею приховано знаходився стовп Божої слави. Тепер, стовп знаходиться поруч зі стайнею. Бог знаходиться у стовпі злиднів, Дитини, яка немає оселі: що за незбагненний стовп і стовп цієї слави! Справді яким чином можна було б ще краще висловити свою турботу та піклування про людину, щоб вони здалися ще більшими та чистими? Хмаровий стовп приниження та бідноти Дитини, що потребує любові, відтворює водночас стовп слави. Адже ніщо не може перевищити, ніщо не може бути більшим за любов, яка так похиляється, яка спускається з висот та стає залежною від інших. Слава істинного Бога стає видимою, коли нам відкриваються очі серця перед Вифлиємською стайнею.
Розповідь про Різдво, згідно зі Святим Лукою, яку ми щойно почули, каже, що Бог вже потрохи відкривав завісу свого приховування, починаючи із людей, життєві умови котрих вже були на низькому рівні, із тих, хто у широкому суспільству був відкинутий, тобто із пастухів, котрі на пасовиськах поблизу Вифлиєму наглядали за отарою. Лука розповідає, що ці люди «чували». Тож таким чином ми чуємо відголос лейтмотиву послання Ісуса, якому невпинно та з дедалі більшою силою аж до подій у Гетсиманському саду повторюється заклик до чування та бути готовими, щоб помітити прихід Господа. Однак, навіть і тут, це слово означає, мабуть більше, ніж бути бадьорими підчас нічної пори. Вони були людьми дійсно бадьорими, чуйними, у яких знання Бога і Його близькості було справді живим. Це були люди, що дійсно очікували Бога і не губилися в Його оманливій відсутності у щоденному житті.
Лише чуйне серце здатне прийняти радісне послання звернене до нього: "Цієї ночі народився для Вас Спаситель"! Лише чуйне серце здатне повірити в це послання. Лише чуйне серце може поширювати мужність, щоб вирушити у пошук Бога, який перебуває в образі дитини у стайні. Молімося, щоб Господь допоміг також і нам стати чуйними.
Св. Лука розповідає також, що і самі пастухи були "огорнуті" Славою Бога, світлом хмарового стовпу і знаходилися у глибині сяйва цієї слави. Огорнуті цим святим стовпом вони слухають пісню слави Ангелів: " Слава в вишніх Богу і мир людям Його вподобання!" Ким же є ці люди Його вподобання?  Якщо не малі, чуйні, а також ті хто очікує і покладається на Божу доброту, ті хто шукає Його дивлячись в Його напрямку здалека?
В Отців Церкви можна знайти чудовий коментар про спів, яким Ангели вітають Спасителя. До цього моменту, кажуть Отці, Ангели знали Бога  у величі Всесвіту, у логіці та у красі космосу, які беруть свій початок в Ньому і Його відтворюють. Вони прийняли, так би мовити, німий спів слави творіння та перетворили його в музику небес.  Але тепер відбулася нова подія, в якісь мірі, приголомшлива. Той, про котрого свідчить весь Всесвіт, тобто Бог, який всім керує і супроводжує, Він особисто увійшов в історію людства, Він став одним з тих, хто діє і страждає у вирі історії.   Це радісне переживання, спричинене цією незбагненою подією, "цим другим і новим способом Богоявлення, як кажуть Отці, перетворилося на новий спів, один куплет котрого передає нам Різдвяне Євангеліє: "Слава в вишніх Богу, а на Землі мир людям". Мабуть ми можемо сказати, що згідно з структурою єврейської поезії, цей вірш у своїх двох висловах говорить про одне, але під різними кутами бачення. Божа слава знаходиться на висотах небес, але це висота Бога тепер присутня у стайні, те що було низьким перетворилося на величне. Його слава на землі  - це слава смирення та любові. Навіть більше, Божа слава - це мир. Де Бог - там мир. Бог оселяється там, де люди не хочуть заради власної користі робити із землі рай, застосовуючи задля цього насилля. Бог оселяється в людях з чуйним серцем; із смертними та з усіма хто прямує до Його рівня, тобто до рівня смирення та любові. Таким людям Він дарує свій мир, щоб за їхнім посередництвом мир увійшов у цей світ.
Один середньовічний богослов, якось сказав: "Бог починаючи від Адама побачив, що Його велич викликала в людині опір, що людина почувається обмеженою у своїй натурі та свободі". Отож, Бог обрав новий шлях. Він став дитиною. Він став залежним та слабким, потребуючим нашої любові. Тепер Бог, що став людиною, каже: "Ви не можете більше боятися мене, а лише любити".
З такими думками ми наближаємося цієї ночі до Дитини у Вифлеємі, до Бога, що для нас захотів стати дитиною. Кожна дитина є віддзеркаленням Дитини з Вифлиєму. Кожна прагне нашої любові. Особливо цієї ночі огорнімо нашими думками  тих дітей, які позбавлені батьківської любові; бездомних дітей, які не знають тепла домашнього вогнища; дітей, яких брутально використовують, як солдатів, перетворюючи їх на знаряддя насилля, замість того, щоб творити із них  вісників миру та примирення; дітей, які були зранені до глибини душі,  внаслідок  порнографії та інших її нікчемних форм. Дитя у Вифлеємі є новим закликом зверненим до нас робити усе можливе, щоб затримати гніт цих дітей; вчинити усе можливе, щоб світло Вифлеєму доторкнулося серця людей. Лише через навернення сердець, через внутрішню переміну, у людині може бути поборена причина усього зла, може бути знищена міць злого. Лише тоді, коли змінюються люди, змінюється і світ, а щоб змінитись, люди потребують світла, що походить від Бога, цього світла, яке в такий неочікуваний спосіб увійшло у сьогоднішню нашу ніч.
Говорячи про Дитя у Вифлеємі, задумаймося також про місцевість Вифлеєм; про країну, в якій жив Ісус, і яку Він глибоко любив, і молімось, щоб там настав мир, щоб там не було ненависті й насильства, щоб настало взаємне порозуміння, щоб настала відкритість  сердець, яка відкриває кордони.
У Псалмі 96, Ізраїль, і разом з ним, Церква, прославляють велич Бога, який проявляється у створінні. Усі створіння запрошені, щоб приєднатися до цього співу прославлення, де також знаходиться запрошення: «Нехай радіють всі дерева в діброві перед Господом; бо він приходить» (12н). Церква читає також цей Псалом начебто пророцтво, і згодом як завдання. Прихід Бога у Вифлеєм був тихим. Лише пастухи які чували, на якийсь момент, були охоплені сіяючим маєстатом його приходу, і могли слухати частину цієї нової пісні, яка народилася з захоплення і радості ангелів з приводу приходу Бога. Це тихе пришестя слави Бога продовжується вздовж сторіч. Там де є віра, де його слово є проповідуване і слухане, Бог збирає людей і віддається їм у своєму Тілі. Він «приходить». І так виповнюється серце людей. Новий спів ангелів стає співом людей, що через усі віки, у завжди новий спосіб виспівують прихід Бога, як Дитяти. І дерева в діброві прихиляються перед Ним, і радіють. Дерево на Площі Святого Петра говорить про Нього, хоче передати Його велич і сказати: "Так, Він прийшов і дерева в діброві радісно співатимуть". Тому потрібно підчас цього свята прикрашати в наших домівках, і у містах дерева: вони вказують на Того, хто є причиною нашої радості - Бога, котрий для нас став дитятком. Спів прославлення у своїй глибині говорить, врешті, про Того, хто є сам деревом віднайденого життя. Через віру у ньому отримуємо життя. У Таїнстві Євхаристії Він дається нам - дає життя, яке сягає аж до вічності. У цій годині ми приєднуємося до співу подяки усього створіння, і наша подяка є одночасно молитвою: Так, Господи, покажи нам щось з величі Твоєї хвали, і пошли мир на землю. Вчини нас чоловіками і жінками твого миру. Амінь.

За матеріалами: http://www.catholic-media.org/

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/