Субота, 26 жовтня 2013, 00:45

Один молодий хлопчина, який брав участь у змаганнях з бігу, що проводилися у пустелі, загу­бився поміж незліченними дюнами і скелями. Він ніяк не міг відшукати потрібного керунку. Проте не впав у відчай, а відважно рушив далі. Після кількох годин блукання сонце і спека геть змо­рили його. Бігун втрачав сили.

Ослаблений, хлопець обіперся об скелю, яка виросла на перехресті трьох шляхів, що губилися в далечіні. „Води”, — прошепотів він хрипко.

Переїжджав там лікар — світило медицини. Він зміряв хлопця поглядом і прорік: „Хлопче, па­м'ятай, твій організм потребує щоденно щонай­менше два літри води. Вода — ось що найваж­ливіше, а не те, що ви п'єте”.

Їхав науковець, який зупинився й охоче пояс­нив йому властивості Н 2 О, як також диво, завдя­ки якому атоми сполучаються між собою і тво­рять речовини та надзвичайно корисні елементи. Зупинився біля хлопця священик і виголосив коротку проповідь. Священик сказав, що відчуття спраги цілком зрозуміле, і далі запропонував хлоп­цеві, спираючись на цей досвід, подумати про спрагу щодо вищих матерій.

Проїжджав повз хлопця один пияк. Він пока­зав йому пляшку горілки і з насміхом запевнив, що буває щось цінніше від води.

Усі проїхали і розчинилися у далечі, здіймаючи у повітря хмари куряви. Хлопець так і залишився там, на роздоріжжі. Він лежав на піску і щораз тихшим голосом просив: „Води!” 

Монотонну одноманітність нескінченних доріг Південної Америки переривають гострі конуси каміння, які звуть „кеферінос”. На кожній із тих кам'яних куп є плящина з водою.

Їх там залишають водії вантажівок, на згадку про одну історію.

Колись на одній із цих рівнин загубилася була мати з маленькою дитинкою. Дитина вмирала від спраги, і мати напоїла її власною кров'ю.

Їх знайшов водій вантажівки. Він урятував ди­тину, але мати загинула.

Чи є хтось, хто будує „кеферінос” на шляхах молоді у наших часах?

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро