Міст (30 серпня)
П'ятниця, 30 серпня 2013, 00:54
Селянин із сином чимчикували до найближчого села на щорічний ярмарок. Дорога пробігала через розхитаний, у тріщинах і прогалинах камінний місток, що дивом тримався над вируючою рікою. Дитя злякалось.
«Тату, гадаєш місток витримає?» - запитало тривожно.
Батько відповів: «Триматиму тебе за руку, сину мій».
І хлопчина довірливо вклав ручку в батькову долоню. Тулячись до татуся, малюк дуже обережно перейшов міст. Так дістались вони до місця призначення.
Повертались, коли вже стемніло. На зворотному шляху хлопчик запитав: «А як же річка міст? Як у ночі здолаємо цей небезпечний міст? Я боюся!»
Кремезний і сильний чоловік взяв малого на руки, і промовив: «Залишайся в моїх обіймах. Тут будеш у безпеці».
Батько надалі долав шлях зі своїм цінним вантажем. У міцних обіймах син заспокоївся й заснув глибоким, міцним сном.
Наступного ранку хлопчина прокинувся у своєму ліжечку здоровий і неушкоджений. Сонячне проміння лилось крізь вікно. Малий навіть не зауважив, коли його перенесли над бурхливим потоком, і він опинився далеко від мосту.
Такою є смерть.
Вам здається …
Що наближаєтесь до берега –
і відкриваєте, що вже в Раю;
схоплюєте долоню
і раптом усвідомлюєте, що це Божа рука;
що дихаєте новим повітрям –
і відчуваєте пахощі небес;
що помолодшали –
і усвідомлюєте, що це – безсмертя;
що переходите
з жахливого шторму до незвичайної тиші;
що прокидаєтесь –
і з’ясовуєте, що ви вже Вдома!
«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012 (с) Бруно Ферреро