Субота, 29 червня 2013, 04:33

Якоїсь неділі на брамі церкви вивісили таке оголошення: «Аби всі могли прийти до церкви, у найближчий тиждень ми організуємо «особливу неділю без виправдань». У захристії розмістимо ліжка для всіх тих, котрі твердять, що неділя є єдиним днем тижня, коли вони можуть виспатися.

Буде приготовано спеціальний сектор м’яких фотелів для тих, котрі вважають, що церковні лави незручні. Тим, у кого очі надто стомлені після ночі, проведеної перед телевізором, запропонуємо відповідні краплі для очей.

Всі, котрі кажуть: «Коли піду до церкви, на голову мені може звалитися дах», - отримають металеві каски. Особам, котрі стверджують, що у церкві надто холодно, забезпечимо м’які пледи, а тим, котрі вважають, що у церкві занадто гаряче, видамо вентилятори. Для тих, котрі бажають провести класифікацію осіб, які «весь час ходять до церкви, але поводяться гірше за інших», будуть також картки паперу.

Родичів і друзів господинь, котрі не можуть одночасно прийти до церкви і приготувати обід, буде покликано на допомогу.

Усім, кого турбує необхідність складання пожертви, роздадуть відзнаки з написом: «Я вже дав».

В одній лаві розмістять дерева і квіти для тих, котрі шукають Бога у природі.

Лікарі займуться особами, які хворіють лише у неділю. Забезпечимо слухові апарати тим, котрі не чують проповіді, і спеціальні затички для тих, яким занадто голосно.

Церква завжди буде оздоблена віфлеємськими зірками і великодніми крашанками, для тих, хто любить лише такі прикраси».

Отож і однієї години не спромоглися чувати зо Мною? Чувайте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне (Мт. 26, 40-41)

Сьогодні чування з Ісусом стало покаранням у вигляді примусової праці. Бог дарує нам вічність. Ми неохоче віддаємо Йому кілька хвилин.

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро