Субота, 08 червня 2013, 00:00

Одного вечора, коли мати готувала вечерю, одинадцятилітній син прийшов до кухні з карткою в руці.

З офіційним виглядом дитина подала картку мамі. Мати витерла об запуску руки і прочитала:

«Очищення стежки від бур’янів – 1 гривня;

прибирання кімнати – 2 гривні;

купування молока – 50 копійок;

догляд за сестричкою (3 вечори) – 3 гривні;

отримання відмінних оцінок (із двох предметів) – 5 гривень;

викидання сміття щовечора – 2 гривні;

разом – 13 гривень 50 копійок».

Мати зворушливо подивилась синові у вічі. Її пам'ять перебирала спомини. Мати взяла ручку і на зворотньому боці картки написала:

«За те, що носила тебе під серцем 9 місяців – 0 гривень;

за ночі, проведені коло твого ліжка, коли ти хворів – 0 гривень;

за хвилини, коли потішала тебе у смутку – 0 гривень;

за те, що витирала твої сльози, коли ти плакав – 0 гривень;

за те, що всього тебе навчала день за днем – 0 гривень;

за всі сніданки, обіди, вечері, полуденки і канапки до школи – 0 гривень;

за все, що даю тобі щоднини – 0 гривень;

разом – 0 гривень».

Мати скінчила писати й посміхаючись віддала картку синові. Той прочитав написане і на його очах виступили дві великі сльозини.

Хлопець обернув картку і написав на своєму рахунку: «Оплачено». Потому кинувся мамі на шию і розцілував.

Коли в особистих чи родинних взаєминах доходить до рахунків, усе закінчується. Любов – або безкорислива, або її немає.

«Якось одного спекотного дня я приготувала ріжки з морозивом і сказала своїм чотирьом дітям, що можуть купити їх за один цілунок. Діти одразу вишикувалися у чергу, щоб «придбати» морозиво. Троє менших швиденько цмокнули мене у щоку, вхопили по ріжку і вибігли надвір. Коли надійшла черга найстаршого сина, то він поцілував мене двічі.

«Решту залиш собі», - сказав він, посміхаючись».

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро