Субота, 18 травня 2013, 00:22

Якось Мойсей, блукаючи по пустелі, зустрів пастуха. Мойсей провів із ним цілий день, допоміг подоїти овець. Коли вже стемніло, пророк зауважив, що пастух відлив трохи молока до посудини і поставив її на скелі, недалеко від того місця, де вони ото перебували.

Мойсей спитав пастуха, для чого він поставив там молоко. Пастух відповів: "Це молоко для Господа Бога".

Пророк попросив пояснити. Пастух сказав: "Я завжди наливаю трохи найліпшого молока і жертвую його Господу Богу".

Мойсей відчув обов’язок виправити віру пастуха, а тому повів бесіду далі: "А чи Господь Бог п’є це молоко?"

"Звичайно", - відповів пастух.

Мойсей узявся пояснювати, що Бог є істотою духовною, а також, не може пити молока. Пастух не йняв віри. Відтак Мойсей запропонував йому сховатися за кущами і прослідкувати, чи Бог п’є його молоко.

Уночі, у місячному світлі, пастух побачив, як із пустелі прибіг лис. Пильно оглянувши все довкола, звір підбіг до молока став похапцем його хлебтати. А за якусь частину знову зник у пустелі. Наступного дня Мойсей помітив, що пастух дуже сумний.

"Щось не так?" - спитав він. "Ти мав рацію, - важко зітхнув пастух. – Господь Бог є чистим духом і не п’є молока".

Мойсей здивовано вигукнув: "Ти мав би бути задоволений! Зараз-бо знаєш про Бога більше, аніж кілька днів тому".

"Це правда, - визнав пастух. – Але тепер я позбавлений єдиного способу виявити Йому свою любов".

Мойсей зрозумів ці слова. Він відійшов і став ревно молитися на самоті. У ночі йому явився Бог і мовив: "Мойсею, ти припустився помилки. Це правда, що Я є істотою духовною, але Я з радістю приймав молоко, яке пастух приносив Мені як знак своєї любови. Оскільки Я того молока не потребував, то ділився ним із лисом, який так його любить".

Є-бо такі, що, поївши всі розуми, висміюють віру простих людей. Згадаймо сповнену радости молитву Ісуса:

"Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам. Так, Отче, бо так тобі було до вподоби" (Мт. 11,25-26).

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро