Субота, 27 квітня 2013, 23:51

З Києва до Тернополя, а далі до родового села кардинала Йосипа Сліпого Заздрість просити благословення і відпущення гріхів приїхали 150 людей з різних куточків України – Києва, Кам’янець-Подільського, Одеси, Львова, Тернополя. Серед них – і літні люди, і багато молоді, діти і підлітки. Чимало з них відвідують прощу усі дев’ять років, відколи було встановлено Хресну дорогу від села Заздрість до Маріїнського духовного центру у Зарваниці, що на Тернопільщині.

Традиційно зібрались люди різних конфесій, більшість з них – віруючі церкви Миколая Чудотворця, що на Аскольдовій могилі. Усі дев’ять років, починаючи з пам’ятного 2004-го, і цю дев’ятнадцяту прощу (20-21 квітня) присвячують на славу Господа і спасіння України.

Дорога із Заздрості до Зарваниці – 28 кілометрів, 14 хрестів і тисячі молитов прочан. Дорога, на якій відбуваються чудесні зцілення, духовні і фізичні. На першій спільній літургії у соборі Святого Йосипа Обручника згадують, що колись цією дорогою до Зарваниці несла хворого маленького Йосипа його мама – тоді й він зцілився. Згадують і життя патріарха, яке він пройшов як хресну дорогу, та попри терни і біль, 18 років заслання, Йосип Сліпий дав велику силу для відродження Української греко-католицької церкви і Української держави.

По молитві прочани відвідали могилу батьків кардинала і отримали благословення на хресну ходу. Під час паломництва триває молитовна хода з читанням біля кожної стації молитви Хресної дороги, в яких згадуються страждання Ісуса Христа останньою дорогою на Голгофу. Після молитви біля першого хреста -  8 кілометрів полем. Чимало людей зголосилось пройти їх босоніж. У багатьох в руках – вервичка, прохання, зібрані в церкві, від тих, хто не зміг піти на прощу. У цьому кожен шукає свого очищення, навернення і покаяння.

Кожен хрест на цій ділянці має свою історію, розповідає митрофорний протопресвітер Церкви Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі о. Ігор Онишкевич. Адже вірні церкви споруджували цю хресну дорогу своїми силами, за своєю ініціативою у буремний 2004 році, коли Україна переживала політичне напруження, а духовні отці шукали духовного зцілення народу. «Ця хресна дорога має пряме відношення до нашої парафії. Це ніби парафія створила собі своєю вірою і молитвою, заслугами – давністю місця – церкви святого Миколая, що стоїть на Аскольдовій могилі. Ми вимолили, створили цю дорогу, через наших людей. У цьому були впевнені люди, які виступили ініціаторами і організаторами Хресної дороги із Заздрості до Зарваниці – Богдан і Світлана Тернопільські, Ореста Цембрівська. З самого початку відчувалось якесь благословення на цій справі. Зрештою, якби не було людської потреби і віри, іскри від Святого Духу – то ця дорога, до якої треба стільки доїжджати, скільки терпіти – ніколи б не існувала. Тепер парафіяни нашої церкви чекають на ці дві прощі – великопісну в акафістову суботу і в день пам’яті успення патріарха Йосипа Сліпого. Проща формується без ніяких оголошень – інформація про неї передається з уст в уста».

Організатор Хресної дороги Богдан Тернопільський сам родом із Заздрості. Він знає тутешні місця, дорожить пам’яттю Патріарха Йосипа Сліпого і вірить в те, що така дорога потрібна людям. Тоді, у 2004-му до створення дороги долучилось багато людей. Одні зібрали гроші, інші допомогли зробити дубові хрести і зацементувати. Допомагали в переговорах з сільськими громадами, від яких також треба було отримати добро, визначити місця, де можна встановити хрести. «Перша проща була незабутньою – оскільки була рання Пасха, вона припала на кінець березня, коли ще падав сніг, було холодно і мокро. Хода затягнулась, бо треба було освячувати кожну стацію, до цього долучалась і громада кожного села. Коло останньої стації брати-семінаристи чекали прочан більше двох годин і освітили хрест, що стоїть на пагорбі, гірляндою. Коли стомлені люди, мокрі від снігу, дійшли до Зарваниці і побачили цей хрест -  багато хто плакав від щастя», - розповідає пан Богдан. Щоправда, тоді зранку відправили службу і прочани поїхали додому. Тепер програма стала набагато ширшою.

Як і тоді, на сьомій стації у селі Соколів тепер ходу зустрічають духовні отці різних конфесій. Сьогодні тут ще одне свято - освячують монументальний хрест, який також  присвячують пам’яті патріарха Йосипа Сліпого. До речі, тут, біля стін церкви Святої Параскеви П’ятниці (УПЦ Київського патріархату), прочан годують пісним борщем і дають перепочити у садку.

Дорога до Зарваниці як туристична мандрівка не має ніякого духовного значення, розповідає прочанин Ігор Потирайко, який відвідує хресну ходу із Заздрості ще з 2004-го. І цього разу він вирушив в дорогу з сім’єю, мамою і маленьким сином. «Обов’язково має бути духовний намір та ідея покаяння, яка необхідна в часі Великого посту. Насправді Бог є скрізь, тому покаяльна проща може бути і вдома, і в Києві - не обов’язково їхати до Лурду чи Зарваниці. Але в моєму житті так склалось, що саме із Зарваницею пов’язані важливі події в житті, тут ми отримали багато благодаті», - розказує Ігор.

Заздрість, Панталиха, Гайворонка, Соколів, Надрічне, Золотники, Бурканів, Вишнівчик і нарешті  Зарваниця. Спів і молитви… Без них неможливі останні стації, коли вже важко йти, стомлені під палючим сонцем прочани підтримують один одного в молитві. Та коли почали бити дзвони, прочани співають гімн Чудотворній Богородиці. Співаючи акафіст до Божої Матері, люди славлять Її  ім’я, просять заступництва. А нічний похід зі свічками до Собору завершився освяченням води – це вже традиція для прочан Зарваниці. Зранку після літургії, усі бажаючі отримали благословення мощами, далі пішли на Хресну дорогу за померлих, хворих, владик і священників, а також тих, хто не зміг піти на прощу. Благословляючи в дорогу, отець Зеновій через заступництво усіх Святих мощами - благодать - заступництво всіх святих.

Що дала дорога із Заздрості до Зарваниці? Це можна відчути лише власною шкірою, своїм серцем. «У звичайному житті навіть високоосвічена людина навряд чи знайде час на чисту молитву – розмова з Богом відбувається нашвидкоруч. Проща існує для того, щоб людина залишила усі буденні речі вдома і йшла дорогою з Богом, присвятила йому хоча б один день. Окрім того, для себе кожен отримує велику благодать: людина усмиряє свою гординю, скидає все земне, думає про вічне. На прощі ми йдемо і молимось - хтось стомився, хтось співає, хтось читає прохання до Бога. Обов’язково якесь чисте серце зачитає це прохання, а може й не один раз. Тож вона обов’язково дійде до Бога», - ділиться своїми відкриттями пан Богдан Тернопільський.

«Для мене ця проща - молитви, подяка, радість, мир. У всьому цьому є Бог. У корені слова «проща» - прощення. Буває, людина має терпіння і внутрішньо потребує прощення - від Бога, рідних, близьких. Позбутися цього самому, без допомоги Бога неможливо. Якщо вона справді хоче знайти в собі мир, може взяти такий намір - позбутись страхів, недовіри, болю і страждань -  і йти в молитві, довіряючи Богові. Це може бути проща як на славу Господа та спасіння України, а може бути проща зі своїм наміром. У будь-якому випадку це практика для добра людини, щоб вона звільнилась від того, що внутрішньо і зовнішньо її обтяжувало. Ти йдеш дорогою Ісуса Хреста і розумієш, що довкола – лише небо, земля і молитва, більше нічого», - розповідає Ореста Цембрівська.

Отець Ігор каже, що прочани, які ходять пішки з року в рік цією дорогою, отримують у Бога великі ласки, а часто і зцілення від недуг. «Є люди, які вже майже десять років двічі на рік йдуть і мають від цього величезне натхнення, очищення, звільнення від всяких  болістей, переживань і терпінь. Також отримують відповіді на свої благання і прохання. Ми не наголошуємо в церкві про ці події, пов’язані з нашою молитвою, вірою, нема практики свідчень про оздоровлення. Але ми маємо такі факти. Так що з кожним прощі до Зарваниці будуть лише зростати людьми. Наступний рік є ювілейний, коли ми почали цю дорогу на славу Божу і спасення нашої України. Тож ми запрошуємо усіх бажаючих скористатись ласками Святої Богородиці.  Я вірю, що Божа Матір хоче, щоб ми йшли разом з її сином дорогою Йосипа Сліпого. Великою вірою в Ісуса, силою духу ми можемо змінити своє життя і життя країни», - завважив отець Ігор.

Леся Соловчук для «Оранти»

С христианами церкви  "Аскольдова могила" и с отцом Игорем Онишкевич, я отправилась в паломничество "Крестная дорога во славу Божью и за спасение Украины". Поехали на два дня, Киев-Заздрість-Зарваниця. Первый день шли 28 км, сзади для уставших ехали автобусы. Шли с молитвой и песнопением. На второй день посетили множество храмов. В Зарванице такой красоты построены церкви-маленький Божий город. Такое захватывающее зрелище, умиротворение в душе,просто Божье благодать! Я поехала одна, но я не чуствовала себя одинокой, мы все познакомились, подружились, а, главное, мы были с Господом. Это очень важное паломничество и для Украины, и для нас самих. Осенью будет десятый поход для паломников, Это уже юбилей. И я уверена, что это будет что-то особенное и от Господа, и от людей. Я благодарна отцу Игорю Онишкевич за всё, что он делает для людей. Да благословит Господь его дни!

С Уважением Вера Гусева