Любомир ГУЗАР: «Тому ми не повинні втікати від політики, а поводитися в ній як християни»
Вівторок, 23 квітня 2013, 00:04
Середина першого дня Саміту наповнена топовими спікерами. Серед них – Блаженніший Любомир (Гузар), глава Української Греко-Католицької Церкви (2001-2011).
«Мені не подобається, що в ЗМІ часто пишуть Європа й Україна, – розпочав він. – Ми були Європою від самих початків. Про це свідчить історія. Наприклад, київського князя Ярослава Мудрого називали «свекром Європи». Маючи, якщо не помиляюся, дванадцятеро дітей, він одружував їх з синами і доньками королів, князів всього європейського континенту. Ярославові діти почували себе деінде, як вдома, оскільки були європейцями.
Даний історичний факт має глибоке значення для нас.
Але чи нині ми справді маємо той європейський дух? Я був би нещирим, якби відповів ствердно. Однак то не наша вина. Українців насильно намагалися відірвати від Європи. Так само насильно намагалися відірвати від Бога. Це відбувалося майже паралельно. Тому, переживаючи сьогодні певні труднощі, мусимо боротися за те, щоби згадані європейські цінності стали для нас програмою щоденного життя».
Далі Блаженніший Любомир говорив про те, як можна практично змінити ситуацію в Україні. Він почав зі згадки про чесноти – віру, надію і любов, додавши у цей перелік ще відвагу:
«У наших обставинах люди переконані (і не безпідставно), що чиновники заробляють понад свою зарплатню. Мається на увазі, що беруть хабарі та подарунки. Уявімо, що якісь з них раптом відмовляються це робити. Хто буде найбільше протестувати? Решта чиновників, які вимагають подарунки. Тому, щоби почати змінювати суспільство із себе, потрібна відвага. І взагалі щоби наше суспільство почало змінюватися, треба не стільки змінювати законодавчу базу, за якою воно живе, як необхідна армія справжніх християн. А щоби бути нам, християнам, відважними, треба читати Біблію, яка дає не стільки знання, як Божу силу».
Після свого виступу екс-глава УГКЦ відповів на поставлені запитання. Найцікавіше з них, на наш погляд, було співзвучне темі Саміту і стосувалося практичного служіння християн українському суспільству через професії. Також йшлося про те, чи йти християнину в політику, яка в Україні вважається доволі брудною справою.
«Коли я жив у Львові, – згадував Блаженніший Любомир, – користувався авто, якому було вже багато років. Доводилося його часто ремонтувати. Пригадую, мені порадили одного механіка. Коли говорили про нього, сказали: «До того ж, він – християнин». Він направду добре відремонтував моє авто. Коли я йому дякував, той відповів: «Щоразу роблю як для Бога». Це – християнство, застосоване на практиці. А щодо політики… Політика – не брудна справа. Політика – один із найбільш досконалих способів служити ближньому. Брудною її роблять безвідповідальні, егоїстичні люди. Тому ми не повинні втікати від політики, а поводитися в ній як християни».