Вівторок, 09 квітня 2013, 22:11

Жив собі на світі знак запитання. Був дуже привабливим і, як усі, властиво, знаки запитання, вельми інтелігентним.

Проте від певний час мандрував по країні сумний та пригнічений, сповнений гіркоти й розчарування.

Скидалося на те, що він став нікому не потрібний. Усі дедалі частіше зверталися до його запеклого ворога, знаку оклику. Тільки й робили, що викрикували: "Вперед! Зупинися! Рушай! Геть з дороги!"

Знак оклику є розпізнавальним знаком людей зухвалих і брутальних, а саме такі нині володіють світом.

На вулицях, де знак запитання ще донедавна почувався королем, вже ніхто нікого не питав: "Як живеш?" Це питання витіснено вигуком: "Обережно!" Ніхто не зупиняв свого автомобіля, щоб у віконце запитати: "Вибачте, я правильно їду до Бергамо?" Тепер усі користувалися супутниковою навігацією, що дає чіткі, недвозначні вказівки, наприклад: "На перехресті повернути праворуч!"

Змучений блуканнями, знак запитання прибився до однієї родини. Діти завжди любили знаки запитання!

Та в тій родині батько з сином-підлітком чи не цілими днями вели словесні двобої, постійно використовуючи знаки оклику.

- Ти ніколи мене не слухаєш!

- Твоя думка мене не цікавить. Я тут господар!

- Ну, годі з мене. Я йду назавжди!

Батько був геть знесилений, а син - розчарований і пригнічений, ще й агресивний. Обидва сильно страждали, бо ж немає нічого болючішого, ніж бути поруч фізично, а душею далеко-далеко.

Знак запитання став під люстрою і при першій зручній нагоді вступив у дію. Батько, нахмурений, зі стисненими кулаками, вже ладен був надавати стусанів норовистому синові, аж раптом з його вуст вихопилися слова:

- А що про все це думаєш ти?

Слова, що збентежили самого мовця. Син стояв приголомшений.

- Тобі справді цікаво знати, батьку?

Той підтвердив. І поволі розпочалася розмова.

Насамкінець вони промовили майже водночас:

- Ти все ще любиш мене?

Знак запитання, щасливий, затанцював із вихилясами й перевертами аж на самісінькій люстрі.

Знак запитання не агресивний, не зухвалий, не брутальний - він шанує свободу й відповідальність ближнього.

От і Святе Письмо рясніє знаками запитання: "Де ти був, Адаме?", "Каїне, де твій брат?", "Чи й ви хочете Мене покинути?", "Петре, ти любиш Мене?"

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро