Головна

Ангел охоронець

Дивна сила молитви.Він стояв під стіною, зіпершись на неї крилом, і тихо плакав. Гарячі сльози стікали по прекрасному лику і капали на землю. Якби він був видимим, то усі бачили б, що з тих сліз виростають тоненькі паростки квітів, але від того, що сльози такі гарячі й пекучі, аж до болю, квіти в’януть. А він усе стояв і ждав, ждав, коли юнак, душа котрого була ввірена йому Богом, вийде з тієї будівлі, куди не можна було йому ввійти.

Це був розпусний дім, де густо клубочився цигарковий дим, лунали непристойні слова, в якому ходили до неможливого оголені дівиці і лились рікою вино з горілкою, коньяк…З вікон і відчинених дверей доносились щораз гучніші викрики (вони голоснішали в міру того, наскільки напивалися молоді люди. Одні хлопці одразу ж шукали свою ціль, з якою можна було б провести час до ранку, інші спершу захоплювалися аз артними іграми, напивалися і наїдалися досхочу, а вже тоді видивляли якусь кралю.

Невідомий, що незримо стояв біля дому, не мав права споглядати всі ті видовища, що коїлися за цими стінами. Він терпеливо ждав, поки вийде той, кого він охороняє… Охороняє… Тепер ось уже і не охороняє, бо туди ввійти не може, а хлопець не послухав його, не звернув уваги на докори власного сумління, що не слід туди ходити, а переступив поріг цього пекельного дому. Ангел-охоронець (а це був саме він), охоронець юнака, який упав так низько, плакав від свого безсилля. Він згадував усі дні, аж від народження цього хлопчика і до сьогоднішнього вечора. Скільки разів відвертав його від необдуманих вчинків, скільки рятував від фізичної смерті, коли той, будучи ще малим хлопчаком, не слухався батьків, наражався на небезпеку! То в колодязь малий падав через непослух, то мало не опинявся під колесами автомобіля… Але тоді рятувати хлопчину було легше, а як же важко тепер! І ось він стоїть під цими дверима, а там із його підопічним перебуває інший ангел, ангел пітьми й падіння, той, хто веде його у пекло. А він ще такий юний! Мабуть, наймолодший серед усіх там присутніх.

Так в розвагах юнака, який піддався розпусті, і в думках про нього ангела-охоронця, котрий всіма силами прагнув врятувати його і звільнити від згубного життя, й минула ніч. На сході займався такий чистий, рожево-ліловий ранок. Уся природа вмивалася свіжістю роси, і чисті й праведні душі прокидалися після сну й відпочинку оновлені, помолоділі, очищені молитвою. А ангел-охоронець цього досвітку вмився сльозами жалю за необдумані вчинки свого підопічного

Він просив Господа і Пречисту Діву Марію, молив, щоб Всемилостивий Господь вселив у затьмарену гріхами свідомість хлопця страх Божий, страх за змарноване молоде життя:

? Господи, врятуй цього хлопця, у нього нелегке життя, він не отримав доброго виховання, бо ж сирота, то й не встояв проти спокуси! Матінко Божа, Ти, котра бачила Сина свого безневинно розіп’ятого на хресті за гріхи роду людського, вмоли, ублагай свого Сина простити і цьому блудному синові страшні гріхи і дати йому сили втриматися, щоб далі не грішити! Це прошу Тебе я, його ангел-охоронець, припадаю до Твоїх стіп, бо цьому хлопцеві несила побороти в собі оте диявольське зло, що обплутало його!..

Нарешті двері того огидного будинку відчинилися, і він вийшов, той юнак, ангел якого ждав під дверима усю ніч. Він вийшов не сам, за ним чорною тінню плив невидимий ангел гріха й смерті. Він пильнував, щоб ніхто не підступив до юнака, вважаючи його своєю здобиччю і власністю вже назавжди. Та світлий ангел добра, ангел-охоронець, раптом розпростер свої могутні сніжно-білі крила і впевнено відштовхнув ангела темряви. Бо він мав право, бо був приставлений до цього хлопця від самого народження. І лише там, куди не можна було заходити ангелу-охоронцю, чорнота втішалася цим юнаком, засмоктуючи все глибше у гріхи. Тепер – право ангела Добра й Любові. Він невидимо обняв хлопця своїми крилами і ніби нашіптував йому свою волю.

Юнакові ставало чимраз гірше. Хміль поволі проходив, але в усьому тілі чинилося щось неймовірне. Здавалося, що ось-ось зупиниться серце. Біль роздирав голову на шматки, почалося сильне блювання, яке аж зігнуло його, проте легше не ставало. Він упав і нерухомо лежав на мокрій від роси траві. Здавалося, уже не підніметься, був, мов неживий. Через якийсь час піднявся, хотів іти, але знову спіткнувся і впав. Тоді був уже при свідомості і докори совісті охопили його. Знову піднявся і знову впав у траву. Глянув на той будинок, де провів усю ніч, й гірко заплакав. Йому пригадалося босоноге дитинство, пригадалося, як старенька бабуся водила його до церкви і розповідала, що чинити гріх – це погано, що це веде до хвороб, до смерті, смерті не тільки тіла, але й душі.

Старенька була ще жива, але вона не виходила з дому через кволість і безсилля. Вона молилася за свого онука, цілу ніч молилася. Її любляче серце відчувало щось зле, а старечі вуста шепотіли:

? Боже, Ти один знаєш, де зараз ця нерозумна дитина. Він зв’язався із непевними людьми, вони вже декілька разів до нього приходили і підманювали із собою на злі справи. Боже, батьки цього хлопця повмирали, я ж виховувала його благочестивим, і він був доброю дитиною, поки не з’явилися оці «друзі». Відверни, Боже, Матінко Господня, все зле від мого онучка, дай йому світлий розум, дай йому сили перебороти диявольські нашіптування, поможи, Господи, зрозуміти, що це все тимчасове і не варто за це платити ціною душі. Ангеле-хоронителю мого хлопчика, збережи його.

Бабуся душі не тямила в онукові-сиротинці і бажала його спасіння. Ангел-охоронець безмежно любив свого підопічного хлопчину. А разом їхня любов належала Господу, бо тільки так вона здатна врятувати світ від загибелі, від хитрих і підступних пасток сатани. І… з’єдналася воєдино молитва старенької жінки, котра була в розпачі, в розпуці, серце котрої жадало покаяння і продовження життя її онучка і молитва до Господа Бога та Матінки Божої ангела-охоронця. О, це була велика і велична молитва! Сили зла не змогли її перевершити, не могли її зупинити, бо вона поставала з великої любові, а любов – це Господь, який так полюбив нас грішних, що постраждав на хресті, пролив Свою пречисту кров, щоб нею омити гріхи всього людства. Тож хіба можуть будь-які темні сили встояти перед такою любов’ю, перемогти її?

Ангел-охоронець допровадив юнака до хатини, в якій чекала його бабуся. Хлопець був увесь брудний, мокрий, бо падав, від нього тхнуло горілчаним перегаром, тютюном, а ще – гріхом. Але він ось тут вже був не таким, яким провів усю ніч…

Бабуся не докоряла, зустріла його з радістю і любов’ю, сказала:

? Я дуже чекала на тебе, чекала і молилася. Вірила, що ти прийдеш.

? Міг і не прийти. Я мало не вмер цієї ночі. Мені було спочатку дуже радісно, а потім – дуже зле, думав, що помру.

? Ні, ні, мій хлопчику, ти повинен жити, ти ще такий юний, без досвіду. У тебе попереду велике й гарне життя. Я вимолила тебе у Господа, і мені здається, що за тебе ще хтось дуже молився…

Так, це була молитва ангела-охоронця. Він стояв тут, поряд, був разом з юнаком і бабусею, тільки вони його не бачили, бо ж він – невидимий. Йому було радісно, що вони спільно з бабусею вимолили цього нерозумного, що душа його вже не загине. Ангел щасливо посміхався:

? Боже, слава Тобі, Господи, що допоміг врятувати цю юну душу…

Тетяна ПОЛУБКО

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/