П'ятниця, 15 березня 2013, 00:38

- Ти віриш у чудо?

- Вірю.

- Справді? Ти бачив яке-небудь чудо?

- Звичайно.

- Яке?

- Тебе.

- Мене?

- Хіба я чудо?

- Так.

- ???.

- Ти дихаєш. Маєш ніжну теплу шкіру. В тобі б’ється серце. Ти бачиш. Чуєш. Бігаєш. Їси. Співаєш. Думаєш. Смієшся. Любиш. Плачеш …

- Так ? І це чудо ?

Був собі горобець, життя його – безнастанні клопоти і переживання.

Ще в яйці журився: «Чи вдасться мені щасливо вибратись з такої твердої шкарлупи? Чи не випаду я з гнізда? Чи мої батьки зможуть мене вигодувати?»

Щойно впорався я з цими турботами, як голову осіли нові. Перед першим польотом горобець звону бідкався: «Чи втримають мене мої крила? А якщо я розіб’юся ?.. Хто мене позбирає?»

Уже впевнено літаючи, горобець далі почав переживати: «Чи знайду пару, чи поталанить мені з горобчихою? Чи впораюся з будуванням гнізда?»

Владнавши і ці проблеми, але турботи не припиняли його непокоїти: «Чи вилупляться в мене пташенята? А якщо зламається гілка – загине вся моя сім’я? А якщо сокіл украде моїх писклят? І взагалі, чи зможу я їх вигодувати?»

Коли вилупилися здорові веселі й гарненькі горобчики і вже почали тріпотіти крильцями, горобець знову за своє: «Чи вистачить їм їжі? Чи вдасться втекти від котів та інших розбійників?»

Одного дня під деревом зупинився Ісус. Вказав пальцем на горобця і промовив: «Подивіться на птахів небесних: не сіють і не жнуть…а Отець Небесний годує їх!» Аж тоді горобець зрозумів, що йому нічого в житті не бракувало. На жаль, раніше він цього не усвідомлював.

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро