Колонка редактора

П'ятниця, 01 січня 2021, 10:00

Дорогі й вірні у Господі парафіяни й прихожани Аскольдової Могили!

Для нас 2021 Рік Божий - це 1155 років Хрещення (866р) київського князя Оскольда іменем Миколай і тисячолітньої молитви в цьому святому місці державності й християнської духовності Руси-України.

Прийміть мої молитви й любов Благословенням Дитятка Ісуса!

Бажаю мир здобути, вірус побороти, здоровими й щасливими бути!

На многая літа!

Читати далі: 2021 Рік Божий

Неділя, 17 березня 2019, 10:39

До 80-тиліття Карпатської України.

«…я трудився не для себе самого, а й для тих усіх,

що освіти шукають.» (Сирах 33,18).

Кожен, хто цікавився минувшиною русинів-українців Закарпаття засвідчив: колоніальне минуле цього народу впродовж століть відкинуло його на узбіччя цивілізаційних процесів Європи. Поневолювачі намірено тримали тут його в суцільній бідності та неграмотності, феодальні відносини тісно переплели в цьому краї із рабовласницькими, і дали лихварям висмоктувати останні соки із вимираючого народу. Про це детально описано в книжці науковців історичного факультету УжНУ Й. Кобаля та В. Худанича: «До історії національних меншин  Австро-Угорщини (XIX-поч.XX ст.) Ужгород, 2001р.» на стор.28-54.  Вона заслуговує на перевидання та вивчення в школі. Рятівником народу від його остаточної загибелі виступила тоді Христова Церква. Серед пильнованого владою духовенства, що в значній частині перейняло культуру поневолювачів та збайдужіло до людського горя, знайшлися мужні, справді Божі священики МГКЄ, які 20 липня 1897р. звернулися до єпископа Юлія Фірцака із проханням зробити доступною освіту селянським дітям та полегшити життя селян. Єпископ, як добрий син свого народу, звернувся із Меморандумом до уряду Будапешта, і той направив економіста Едмунда Егана на Закарпаття для вивчення ситуації. Обнародування трагічного стану народу у його звіті уряду коштувало життя Е. Егану, але змусило уряд піти на певні поступки.

Читати далі: Освіта на Рахівщині у діях та помислах о. Августина Волошина.

П'ятниця, 01 березня 2019, 22:00

Понеділок, 14 січня 2019, 23:56

«СУЧАСНИКАМ»

“Не  треба  слів!  Хай  буде  тільки  діло!

Його  роби  —  спокійний  і  суворий,

Не  плутай  душу  у  горіння  тіла,

Сховай  свій  біль.  Зломи  раптовий  порив”.

Але  для  мене  —  у  святім  союзі:

Душа  і  тіло,  щастя  з  гострим  болем.

Мій  біль  бринить,  зате  коли  сміюся,

То  сміх  мій  рветься  джерелом  на  волю!

Не  лічу  слів.  Даю  без  міри  ніжність.

А  може  в  цьому  й  є  моя  сміливість:

Палити  серце  в  хуртовині  сніжній,

Купати  душу  у  холодній  зливі.

Вітрами  й  сонцем  Бог  мій  шлях  намітив,

Та  там,  де  треба,  —  я  тверда  й  сувора.

О,  краю  мій,  моїх  ясних  привітів

Не  діставав  від  мене  жодний  ворог.

Вірш Олени Теліги "Сучасникам" як моральний заповіт поетеси

Я ще і ще раз перечитую вірш Олени Теліги "Сучасникам". Намагаюся збагнути, що це: лист до читачів, щирий і відвертий, у якому авторка розповідає про себе? Чи може, це - її своєрідний звіт перед нами, перед суспільством? Як на мене, то вірш цей можна ще порівняти з ліричною піснею душі...
Але, якщо навіть погодитися з усіма цими припущеннями, не можна не помітити найважливішого: на ньому стоїть адреса - "Сучасникам". А це значить, що слова вірша звернені до кожної людини, що була сучасником поетки, і до сьогоднішніх сучасників, наших з вами. І тоді приходить розуміння, що у рядках цієї поезії зашифрований заповіт людини, яка знесла на абсолютно добровільну Голгофу неймовірний тягар національної долі - підкреслений український патріотизм і утримала його. Як на початку XX століття - Леся Українка...
Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, - я тверда й сувора.
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.
У цьому зізнанні - величний і водночас важкий життєвий шлях дочки України, яка, поєднавши сталь і ніжність у серці й поезії, окреслила перед сучасниками, минулими, сьогоднішніми і майбутніми, поняття щирого, а не плакатного патріотизму. Я часто поруч з її ім'ям читаю слово "самопожертва". Думаю, сама вона мало замислювалася над таким символом її життя. Найважливішим для Олени Теліги було прагнення донести і показати співвітчизникам істинну любов до Батьківщини, пробудити і їх серцях такі ж почуття, наповнити їх серця бажанням присвятити своє життя Україні.
Тому вірш "Сучасникам" є моральним заповітом кожному українцю.