Головна

На березі вавилонських рік

На Утрені в неділю «Про блудного сина» звучить псалом 136, На берегу вавилонських рік, який має ностальгічний зміст і також ностальгічну мелодію і він співаєтся тільки три рази в році (в Неділю Блудного сина, М’ясопусну і Сиропусну Неділю).

Цей псалом був написаний як відповідь чи спомин на конкретний досвід Ізраїльського народу, який жив у Вавилонському полоні (587 р. перед Христом). Йдеться переважно про єврейську еліту людей, інтелектуалів та провідників народу, які після знищення Єрусалиму були вивезені до Вавилону.

Коли говоримо про полон, то непотрібно думати, що їм було важко з економічної точки зору або що вони сиділи в тюрмі чи щось подібне. Навпаки, багато з них у Вавилоні досягли високого положення і ввійшли в життя країни так активно, що коли була можливість повернутися до своєї батьківщини, вони не скористалися цим, але залишилися надалі у Вавилоні. Вони терпіли в духовному значені, тому що Єрусалимський храм був в руїнах, а він був для них єдиний. Єрусалимський храм представляв Божу присутність між своїм народом, Господь ніби був привязаний до конкретного місця. Нічого з того вже не було правдою, здавалося, що Господь їх покинув. Здається, що ще ніколи в історії єврейський народ не мав такого прагнення пізнати Бога, прагнення самого Бога, як  під час Вавилонського полону.

Це короткий історичний контекст. Для нас Святе Письмо є книгою життя і Отці Церкви завжди шукають в ньому крім  історичного значення ще й духовне. З тієї духовної точки зору хочу разом з вами подивитися на цей псалом, бо якраз ця його духовна сторона є причиною, чому цей псалом був включений до богослужіння неділь перед Великим постом. В цій духовній науці допоможуть мені думки св. Августина.

На ріках вавилонських  там ми сиділи і ридали, як про Сіон згадали...

Відразу  в першому стишку згадуються два географічні місця. Сіон – символ стабільності, де є порядок і гармонія. Потрібно пригадати,  що в грецькому думані краса є те саме що і гармонія. А що є гармонійне, те одночасно -  добре. Грецьке слово космос – всесвіт, в первісному значені - прикраса, щось що є дуже чудове, прекрасне, тому що в ньому володіє гармонія та лад. Для єврея таким місцем був Єрусалим, який знаходився у Сіоні. Однак, Вавилон є символом непорядку, хаосу. Згадаймо лише будівництво вавилонської вежі, де настав велий хаос, безлад між народами, де Господь помішав мови, і вони перестали розуміти один одного. Наша Батьківщина є на небі (пише апостол Павло), а поки ми є на землі, то знаходимося на вавилонських ріках. Що це є вавилонські ріки?

Вавилонські ріки є всі блага, які людині подобаються, але вони не є вічні.

Це не означає, що всі блага є поганими речами, але - те що вони не є вічні. Вони як ріки, які течуть і їх неможливо затримати. Коли якась річ,  яка в собі сама не є погана (заняття, старання про свій зовнішній вигляд, багатство або влада, чи щось інше) поглине людину більше ніж це потрібно, то пізніше людина ніби стрімголов кидається в річку, яка її несе. Якщо ти надмірно  дбаєш про свою тілесну красу в молодості, то мусиш пам’ятати, що це є добре, але проходить дуже швидко. Якщо тобі дана влада і ти керуєш людьми, то незабувай що ті, що сьогодні є твоїми підвладними, завтра можуть бути твоїми настоятелями. Якщо Господь дав тобі більший маєток, то вже завтра його може вкрасти хтось інший, або – як говорить Господь у Євангелії – ще цієї ночі прийду по твою душу, а те що ти назбирав, кому буде? Завжди під час іспиту совісті потрібно запитати себе: Чи в моєму житті немає якоїсь вавилонської ріки, до якої я кидаюся і яка мене несе?

На вербах ми повісили наші гусла... З історичної точки зору, це нам нічого не говорить. Логічно є, що біля річки ростуть верби. Але Августин шукає духовний зміст цих слів. І тут зустрічаємо два символи: гусла і верби.

Жителі Єрусалиму мають власні музичні інструменти: це є Святе Письмо, Божі заповіді,  Господні обіцянки, розважання про майбутнє життя. Поки вони є у Вавилоні, то вішають свої музичні інструменти на вербу. Верби є дерева, які не дають плоду і тут стоять на такому місці, де про них не можна думати нічого доброго. Це б було можливе десь інде. Лише тут їх потрібно вважати за неплідні дерева, бо ростуть біля вавилонських рік, з яких беруть вологу і тому не приносять жодного плоду.

Для Августина вербами є ті люди, які в житті наситилися розкошами цього світу. Поки це роблять, вони ніби глухі на Боже Слово, бо воно їм нічого не промовляє. Можливо  ми знаємо чи знали таких людей навколо нас, навіть в нашій родині. Нам було прикро, що вони не пізнають Бога, не живуть за Євангелієм, хоча є охрещені, але ми відчули свою безпорадність і що не можемо зробити нічого іншого, як «повісити гусла», бо ця людина не готова прийняти Божу поживу.

Бо там пісень у нас просили ті, що в неволю нас забрали, просили радости у нас тії, що мук нам завдавали: «співайте нам пісень сіонських!»

Хто нас забрав в неволю? Хто нас полонив? Чи можемо про себе сказати, що ми є в неволі, що ми є в чужій країні? Якщо кажемо, що Ісус Христос нас відкупів, то це означає, що ми були в неволі. Якби так не було, то ми не потребували б відкуплення. Диявол та його ангели нас полонили. Це є ті розбійники про яких говорить притча, що вони напали на чоловіка, який подорожував з Єрусалиму до Єрихону, та залишили його напівмертвого край дороги. Знайшов нас Божий Самарянин, якому ми не були байдужі. Це, що ця земля для нас є чужою, бо наша батьківщина є на небесах, не означає, що цією землею ми погорджуємо або чинимо опір цьому світу. Зовсім ні. Якщо би ми так робили, то ми би не були б вдячні Господеві, який все що є на землі створив і дозволив, щоб воно служило для людини. Але горе людині, яка на землі живе  так, що не пам’ятає ні про що інше. Дуже гарний опис християнського відношеня до світу залишив нам автор короткого але дуже глибокого листа адресованого невідомому Діогнетові з II ст.

Християни не відрізняються від інших людей ні місцем життя, ні мовою, ні способом життя.  Вони не живуть у своїх власних містах, не вживають якусь свою мову, ані не живуть непомітно... Мешкають в місцях грецьких та варварських, кожен за своїм призначенням. Користають місцеві звичаї в одязі, їжі і взагалі у всьому, що стосується способу життя. Однак їх життя визначається особливостями не зрозумілими для інших. Вони мешкають у своєму домі, як чужинці. Все мають спільне з іншими мешканцями і все користають як чужинці.  Кожна чужина є для них батьківщиною, а кожна батьківщина є чужиною..... Перебувють на землі, але є громадянами неба.

Хто від нас просить:«заспівайте нам пісень сіонських?» І що це є пісні сіонські? Сіонські пісні - це всі ті Божі правди, в які ми віримо, які є скарбом нашої віри, що ми прийняли.

Ті, хто нам каже заспівати сіонських пісень - це люди які хочуть знати про Божі речі, але не тому що їх це цікавить, але лише для того, щоб розважитися. Якщо відчуємо фальшивий намір таких людей, то ми не зобов’язані їм відповідати. Ми не є зобов’язані посвячувати непосвячених в таємницю віри. Бо сам Господь у Євангелії каже: «Не давайте святе псам і не кидайте свої перли перед свинями, щоб топтали ногами, щоб вони пізніше не обернулися проти вас та не розірвали вас.» (Мт 7,6) Св. Августин, як приклад вказуйє на багатого юнака, який прийшов до Ісуса із запитанням: що маю робити, щоб осягнути вічне життя? Він цим самим вимагає від Господа: заспівай мені якусь сіонську пісню, тобто, повчи мене, направ. Але коли Господь сказав: «ще одного бракує тобі до досконалості, іди, продай все що маєш, і роздай бідним», то побачив, що юнак не приймає ту пісню як повчання. «Відійшов сумний, бо мав багато маєтку.» Був занурений до вавилонських рік, бажав почути спів, але відразу його відкинув. Тому з цієї причини, я особисто важжаю розмови на побожні теми із сектантами або з людьми, які не мають щирого наміру, втраченим часом. Вони питаються про речі, які насправді  не спроможні прийняти.

Наступний стишок псалму досить сильний: Якщо тебе Єрусалиме забуду, нехай забудеться моя десниця. Нехай прилипне язик мій до піднебіння, коли тебе я не згадаю, коли Єрусалим я не поставлю понад найвищу мою радість.

Пам’ятати про Єрусалим - означає пам’ятати про самого Господа. Євреї ставлять Єрусалим, як місце, де Господь присутній у надзвичайний спосіб, де Він має своє житло.«Нехай буде благословенний Господь із Сіону, що перебуває у Єрусалимі» - співаємо у Полієлеї. Якщо людина знайдеться у Вавилоні, то вона ризикує не пам’ятати про святе місце Єрусалим і на Господа який там перебуває. Пословиця каже: що око не бачить, то серце не болить.Тому правовірний єврей молився, щоб скоріше його правиця висохла і язик прилип до піднебіння, ніж він би забув на Господа, і ще більше, коли Єрусалим не поставить понад найвищу свою радість. Кожен з нас має свої бажання і мрії. Але не завжди пам’ятаємо про те, що наші добрі бажання сповняться лише тоді, коли будемо втішатися в Господі і любити його за словами Давида: «Втішайся  у Господі і він тобі сповнить бажання твого серця». В латинському обряді ще перед ІІ Ват. Собором, священик який йшов служити Св. Літургію, завжди молився Псалом 42: «І я прийду до жертовника Бога, до Бога радости і веселости моєї, і прославятиму тебе на гуслах, Боже, мій Боже!»

Щоб могти втішатися в Господі  та в служінні йому, потрібно, щоб наші думки та серце не були заповнені речамі, які з Господом не мають нічого спільного. Тому Псалом продовжує словами: О дочко вавилонська, руїннице! Щасливий, хто тобі відплатить те, що ти нам зробила. Щасливий, хто, вхопивші дітей твоїх, розіб’є їх об скелю. Хто є тими дітьми, яких треба розбити? Августин пояснює:

Це є погані бажання, в хвилині, коли вони тільки зароджуються. Дехто хоче боротися з пожадливістю, коли вона уже застаріла. Але ти її розбий тоді, коли вона зароджується, скоріше як поганна звичка заволодіє тобою, поки вона ще є дитиною. Можливо маєш страх, що вона не помре хоча ти її видкинув. Розбий її об скелю, якою є Христос.

Думаю, що це є гарний приклад того, як можливо побачити Псалми в духовному світлі і як вони нам можуть допомогти в духовному житті, на дорозі до досконалості. Тому хочу на кінець процитувати св. Августина, який так закінчує коментар до цього Псламу:

«Браття, нехай ваші музичні інструменти не перестають робити добро, співайте одні одним пісні сіоніські. Так само як ви охоче слухаєте, так і впроваджуйте це у вашому житті, якщо не хочете бути вербами у Вавилоні, які живляться з його рік і не спроможні дати плоду. Прагніть до Єрусалиму вічного.  Де вас очікує надія, там буде і ваше життя, там будете з Христом. Зараз Христос є наша голова, він нас провадить з неба. В тому місті він нас обійме і ми будемо такими самими, як Божі ангели.  Ми би цього собі і не уявляли, як би нам сама Божа правда цього не обіцяла. Тому, брати, прагніть  до цього, роздумуйте про ці речі день і ніч. Якщо навіть, у світі ви досягли великого успіху, не задумуйте більше, не схиляйтеся дуже легко до ваших пожадливостей. Якщо неприятель сильний, то розбийте його на камені, якщо неприятель слабкий - розбийте його об скелю. Сильного вбийте на камені, слабкого розбийте об скелю. Нехай завжди перемагає скеля. Стійте на скелі, якщо не хочете щоб вас несла ріка, вітер чи дождь.

Якщо хочете бути озброєні проти спокус цього світу, то нехай у ваших серцях росте і міцніє туга за вічним Єрусалимом.  Тоді закінчиться полон і прийде щастя. Останній неприятель буде осуджений і ми будемо переможцями разом з Христом, визволені від смерті.

Отець Марко Дурлак, УГКЦ, Словаччина

 

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/