Тактика качки (18 січня)
П'ятниця, 18 січня 2013, 03:02
Троє старанних і допитливих юнаків урешті успішно завершили навчання, здобувши високі наукові ступені. Прощаючись, пообіцяли собі, що об’їдуть увесь світ, а через рік зустрінуться, і кожен привезе найціннішу річ, яку тільки зможе віднайти.
Перший із них точно знав, що шукати. Він подався за найбільшим і найгарнішим коштовним каменем у світі. Зборознив моря й пустелі, підкорив найвищі гірські вершини й здобув те, про що мріяв – найпрекраснішу дорогоцінність, яка лише існувала під сонцем. Приїхав додому, очікуючи на своїх друзів.
Невдовзі після нього прибув із мандрів і другий юнак, тримаючи за руку найгарнішу дівчину.
– Запевняю тебе, що немає нічого ціннішого за кохання двох людей. – сказав товаришеві.
Вирішили зачекати третього.
Багато років сплило, перш, ніж той повернувся.
Вирушив він на пошуки Бога. Побував у різних містах світу, розпитував у найвідоміших людей, відмовившись від усього, з головою поринув у книги, але Бога не знайшов.
Одного дня виснажений самотньою довгою мандрівкою, знесилено упав в траву на березі озера. Він з цікавістю спостерігав за поведінкою качки, що занепокоєно шукала своїх діток. Качаток було багато, усі напрочуд рухливі. Увесь день, аж до заходу сонця качка розшукувала їх, невтомно плаваючи в густих очеретах, аж поки останнє пискляве каченя не повернулось під її крило.
Тоді чоловік усміхнувся і почав збиратись на батьківщину.
Коли друзі зустріли його, один одразу ж продемонстрував свій дорогоцінний камінь, а инший дівчину, яка на той час вже стала його дружиною. Тоді нетерпляче запитали товариша:
– Чи знайшов ти, щось цінне? Мабуть, це щось надзвичайне, адже пошук забрав у тебе аж стільки років. З твоєї усмішки бачимо, що теж повернувся не з порожніми руками
– Я шукав Бога, – відповів третій товариш.
– І знайшов Його? – запитали здивовано друзі.
– Зрозумів, що це Він шукав мене.
Ти не мусиш нічого робити. Дозволь лише знайти себе. Бог тебе шукає.
«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012 (с) Бруно Ферреро