Четвер, 15 листопада 2012, 12:15

«Світ не вірить у Бога, можливо, тому, що наше свідчення недостатньо сильне, не таке, яким має бути, і ми не можемо опускати рук, а треба працювати і відновлюватися. Постійна праця над собою.

Нам  необхідна нова євангелізація для відновлення особистої віри та переконання інших людей у тому, що жити без Бога – це трагедія.»

Пригадую собі, як кілька років тому приїхала до Києва н парафію св. Миколая, що на Аскольдовій могилі. Зустріла мене жива парафія, на якій  вже працювали і молилися сестри-служебниці. Найбільше мене вразила відкритість людей на Боже Слово. Діти, які приходили до храму, відвідуючи катехитичні заняття, були настільки позитивні та відкриті, що я їх відразу полюбила і хотіла до них піти. Наші зустрічі були цікаві, а особливо табори. Табори були не тільки з дітьми, а також з цілими родинами – це була можливість сказати що наша парафія жива. Родини не боялися свідчити про своє відношення до Бога і Церкви. І так воно залишилось і до сьогодні. Ще мала гарну можливість більше пізнати і зблизитися із спільнотою «Віра і Світло», де побачила відкритість друзів, їхню безпосередність, щирість. Це мене настільки вразило, що навчило ще більше любити ближнього і Бога.

Сьогодні я вдячна Богу за те, що мала можливість бути і працювати на парафії св. Миколая, що на Аскольдовій могилі.

Сестра Антонія, згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії