Понеділок, 17 вересня 2012, 02:23

15 вересня 2012 року катехитична Рада парафії організувала перший урок для дітей і батьків з виїздом в історичне місце пов’язане з унійною православною Церквою в РАДОМИШЕЛЬ. Більше 50 дітей і батьків комфортабельним автобусом вирушили суботнього сонячного дня в паломництво до місця де в 1780 р. було перенесено митрополію  нашої Церкви яку очолив митрополит Київський Ясон Смогоржевський.

Найперше ми відвідали Радомишський замок, який відбудували родина Ольги Богомолець. Тут ми оглянули колекцію зібраних ікон і  архітектуру замку. Після смачного обіду діти засіли за навчання на подвір‘ї замку під проводом сестри-служебниці Філомени і катехитів. Окреме спілкування мали батьки які роздумували про подальші плани розвитку катетичної школи на Аскольдовій могилі.

Особливим бажанням було відшукати місця пов’язані з нашою Церквою. У центрі міста, за підказкою місцевих жителів, ми віднайшли прекрасно збережену будівлю - митрополичу резиденцію, а навпроти, на місці зруйнованої 1927 році кафедральної церкви Святої Трійці, пустир. Біля митрополичого будинку, де тепер водогінна башта, знаходились колись і руїни недобудованого собору. План дає змогу досить точно визначити місцезнаходження Троїцького собору на березі Тетерева, з протилежного (від митрополичого будинку) боку центральної площі міста. Місцеве населення називає це місце «капличкою». Це все, що залишилось у народній пам‘яті від колись могутньої резиденції уніатської митрополії всієї України.

Панахидою пом‘янули наших митрополитів Я. Смогоржевськиого (1 листопада 1788р), Флоріана Гребницького (1748-1762) та Пилипа (Фелиціяна) Володковича (1762-1778), що тут поховані.

Цим виїзним навчанням катехитичної школи при УГКЦ св. Миколая на Аскольдовій могилі ми бажали засвідчити що наші діти вивчають і не забувають свою історію.

Паломницький центр парафії розробив маршрут паломництва і заохочує вірних відвідувати і вшановувати це місце історії нашої Церкви.

Ілля, «Оранта»

Поїздка у Радомишль разом з учнями недільної школи та парафіянами церкви св. Миколая Мирлікійського на Аскольдовій Могилі стала першим досвідом паломництва для мене та двох моїх синів – Северина (8 років) та Арсена (4 роки). Першим досвідом паломництва та логічним продовженням пошуку шляху до Господа. Влітку ми вперше були в християнському таборі у Карпатах.  Отримані там нові знання, зав’язані дружні стосунки, допомога отця Ігоря в укріпленні наших духовних старань стали потужними стимулами для зміцнення зв’язку з церковною громадою.

Позитивне рішення щодо паломництва у Радомишль, ми прийняли з кількох причин. Насамперед, це підтвердження наших намірів стати чільними катехитами. Знання, в тому числі і духовні приходять до людини з різних джерел. Це не тільки книги та розмови. Емоції – також знання, що розвиває та збагачує, хоч і приходить через відчуття. Поїздка до Радомишля дала нам саме той емоційний стан, коли душа співає, відкривається, стає більш чутливою до проявів любові, що всюди є і все наповняє.

Відразу по приїзді ми з хлопцями ділилися враженнями з нашим татом. Слухаючи та аналізуючи акценти, що їх робили діти в своїх розповідях, зробила певні висновки щодо результатів поїздки. Насамперед, діти почуваються впевненіше у констатації наших релігійних переконань. Адже перебувають в колі однодумців, відчувають духовну підтримку не тільки найближчих родичів. Сини з задоволеннями переповідають не тільки у родинному колі, а й приятелям та знайомим, «як цікаво було в церкві». Дітям дуже сподобався Радомишльський замок, острівці біля нього. Вони весело згадують, як бігали та качалися по м’якій травичці на тих острівцях. Як лазили на вежу і били у дзвін. Як бродили по залах замку у пошуку лицарів. Вони жаліли ікони, що їх «якісь поганці хотіли вбити». Це про експозицію «Репресовані ікони» в Музеї, про ікони, які за радянських часів побували у вогні та воді, з них робили віконниці, навіть скрині. Хлопцям не вистачило терпіння взяти участь у спільному молебні на місці Митрополичих палат. Але по тому, вони ставили не дитячі питання – хто такі митрополити, чому їх резиденцію було зруйновано. Спонукання не просто ставити питання, а шукати на них відповіді через призму історії України, Церкви – це ще один плюс паломництва.

У Радомишльському замку час для спілкування з нашими паломниками виділила особисто його нинішня власниця – Ольга Богомолець, лікар, композитор, співачка, громадський діяч. Пані Ольга викупила історичну будівлю, колишню папірню, коли та була в стані смітника. Особисто брала участь у відновлювальних роботах. Врешті, реалізувала свою мрію – зробила гідне приміщення для зберігання та експозиції родинного скарбу – колекції українських домашніх ікон та предметів ужитку. Радомишльський замок нині є учасником міжнародного проекту «Королівський шлях», що має на меті створення потужного духовного та культурного середовища. Отже, ще один момент паломництва – виховний. Приклад Ольги Богомолець є потужним аргументом у розмові з дітьми про те, що таке справді красиве життя і на що дійсно варто витрачати кошти.

Надзвичайно позитивні враження від паломництва у Радомишль мають і своє побутове підґрунтя - комфортабельний автобус, смачний обід.  Пані Руслані – велика дяка за організацію. Пані Оресті – за смачну перекуску для діточок. Пані Мирославі, Світлані, Насті – за опіку над дітками. Сестрам Філомені та Івані - за їх духовний супровід. Отцю Ігорю – за пастирську турботу. Слава Богу за шляхи, що він їх нам відкриває.

Олена Нагорна, для «Оранти»