Вівторок, 17 липня 2012, 01:24

Літня пора приносить нам завжди щасливі емоції, адже чи не кожна дитина відпочиває в різних куточках нашої країни: чи то в Карпатах, чи то на морі. Дітям з церкви святого Миколая, що на Аскольдовій могилі, також пощастило. Разом зі своїми друзями 30 червня 2012 року вони вирушили на відпочинок до церковного табору, що розташувався  у Карпатах, в селі Заріччя Надвірнянського району Івано-Франківської області. Варто згадати, що тут свій відпочинок два роки тому проводила також група дітей з Аскольдової могили. Як і минулий раз, так і цьогоріч діти абсолютно задоволені відпочинком. Цього року з нами поїхали також і декілька сімей нашої парафії. А виховним процесом та катехизацією опікувались: пані Ореста Цибрівська, Світлана Заєць, Мирослава Мазур та пан Дмитро Засульський.

 

Наша руханка

Кожен новий день нашого відпочинку, звичайно, починався з руханки. Взагалі цілий день ми дотримувались розпорядку і у 7.45 ми уже проводили розминку. Варто наголосити на тому, що кожний учасник нашого церковного табору показував по дві вправи на зарядці, а потім ставав у дружне коло, у якому ми далі проводити розминку. Руханка скріплювала наше тіло та формувала вольові якості. Особливо активними та жвавими на руханці був Ілля Турковський. Не дивлячись на свій вік, а йому лише 11 років,  він подавав граний приклад навіть старшим учасникам церковного табору.

Гімн України

Обов’язковим духовним елементом нашого патріотичного колективу було виконання гімну України. Після кожної руханки, ми дружно ставали в два ряди і співали гімн нашої Батьківщини. Діти парафії святого Миколая близько двадцяти років їздять на відпочинок у різні куточки України, і саме прославляння нашого великого краю гімном було і є одним з основних завдань у вихованні молоді. Адже слова гімну спонукають призадуматись над тим, якої нації ти і хто твої предки. До речі, малеча, якій по 5-7 років теж намагалась гарно «виводити» слова гімну.

 

Богослужіння

Кожного ранку о восьмій годині ми прославляли нашого Спасителя Богослужінням. Отець Ігор Онишкевич не зміг приїхати разом з нами в один день, тому Літургії проводив місцевий священик отець Мирослав. Служба Божа для нас була не тільки актом прослави Спасителя, але й гарною нагодою почути повчальну науку. Адже кожної проповіді отець дуже доступно пояснював нам християнський сенс життя.

Першого липня ми вшановували всіх святих України. Отець розказав нам про, те, що кожній людині потрібно якомога більше приділяти часу для молитви, щоб прагнути стати святим. Ми всі є грішні, наголошував священик, але нам слід шукати святості і не забувати про Бога ні на хвилину.

Шостого липня до нас приїхав наш парох отець Ігор. Саме у цей день  і декілька наступних днів він проводив Богослужіння. Отець також дуже доступно доносив для нас Божу науку. Варто сказати, що Богослужіння згуртувало нас. Це була спільна подяка Господу за Його щедрі дари.

Наприкінці кожної Святої Літургії ми ставали на коліна і співали «Під твою милість». Ця традиція дуже поширена на Західній Україні, а для нас це було щось нове, цікаве і водночас дуже радісне. Саме цією короткою співаною молитвою ми закінчували Богослужіння.

Карпатськими схилами

Після смачного сніданку, ми дружно збиралися і виходили в гори. Чесно кажучи, перший наш похід був не вельми вдалим, адже, ми абсолютно не знали дороги і пішли в ліс через забуту людьми стежку. Тим не менше, ми змогли успішно піднятись до половини гори і спуститися вниз.

Наступного разу нам порадили кращу дорогу: іти під гору – там є багато малини та ягід. І справді, в лісі ми знайшли великий малинник, ягоди вже відходили, але ми змогли посмакувати і ними. Взагалі атмосфера в лісі була вражаюча, адже ми знайшли струмочок, який погасив нашу жагучу спрагу. Діти почали обливати один одного водою, і так весело проводили час.

Інші походи також порадували нас. Одного разу ми знайшли багато «польських» грибів. Особисто мене, та й інших дітей, здивувало те, що вони були величезними, не схожими за розміром на інші гриби. Гриби згодом висушили і повезли їх додому.

Саме в цьому поході половина нашої групи змогло дістатися до верхівки цього гірського підйому. Малі діти і деякі вихователі чекали нас дещо нижче. Тільки дванадцять дітей з усієї групи змогли дістатись туди; до речі, серед нас були й дівчата. Коли ми піднялися до верхівки, ми зробили на пам’ять світлину, і, звичайно, помолилися Богу за цей шлях.

У нас ще було багато походів в гори, але саме ці запам’яталися найбільше.

 

Вишивання бісером

А після гір, у нас була найкраща пора, саме тоді ми вишивали бісером. Багато дітей не вміло вишивати, але завдяки навчанню Анастасії Заверухи, майже всі навчилися, а менші робили браслети з бісеру і обмінювалися ними чи дарували один одному. В нас було лише пів години на цю мистецьку справу, тому багато хто не зміг до кінця виконати свої роботи, але обіцяли, що дома обов’язково довершать розпочате.

 

А потім співи

Нам слід було готуватися до концерту, виступу, який планувався на неділю восьмого липня. Дітей поділили на три групи: це старші та підлітки, наймолодша і середня група. Кожен гурт готувався відповідно до своїх сил та можливостей, тому і пісні вибирали відповідні. Нашим духовним наставником була Світлана Заєць. Для початку групи придумали свою назву та  дивіз. Ми готували по три пісні. Кожного дня у нас відбувалися наполегливі репетиції, адже виступ не за горами. Крім того, кожен гурт вибрав для себе свого святого заступника.

Підготування приносило свої плоди успіху, адже в неділю мав відбутися не просто виступ, а справжній концерт з декламуваннями віршів і концертною програмою.

 

Катехизація

Перед обідом в нас була також запланована катехизація, яку проводила пані Ореста Цибрівська. Варто сказати, що всі наші науки стосувалися сім святих таїнств. Кожного дня ми розбирали одну з них. Часто бувало, коли ми затримувалися в лісі, то проводили катехизацію на природі. Водночас співали християнські і народні пісні. А коли приїхав отець Ігор, він  також на природі розповідав про тайну Євхаристіє. Після цієї катехизації діти почали задавати отцю цікаві питання, які стосувалися релігій, і зокрема християнства.

 

Гірські купання

Після обіду ми одразу ж збиралися на річку, щоб більше часу провести у воді. До речі, вода, хоч і була гірська, але дуже тепла. Кожен день нас супроводжувало жарке сонце, і тому було набагато приємніше у цей час пірнути в гірську ріку. Найбільше радості дітям приносило купання під водоспадом. Це було трішки небезпечно, але наш вихователь пан Дмитро уважно стежив за нами. Адже, коли на тебе ллється гірська вода, ти відчуваєш несамовите задоволення. У воді частенько грали волейбол та виходили на футбольне поле, що розташувалось неподалік річки.  Не уявляєте, як приємно, після хорошої гри у футбол – стрибнути у гірську воду. Згодом ми дружно поверталися назад до будинку, щоб смачно повечеряти після стомлюючої річки.

 

Наш духовний скарб вервечка

Коли сідало, сонце, і лагідно зігрівало нас, ми виходили на вулицю, сідали в дружнє коло, і починали молитися вервечку до святої Богородиці. Наше духовне коло також єднало нас у спільноту, а спільна молитва об’єднувала у церкву. Після молитви, ми починали співати, а коли вже всі відомі пісні закінчувалися, то сумно розходились, хтось ішов готуватися до сну, а хтось грав у волейбол. До речі, хто один раз невдало відбивав, змушений був присідати п’ять разів, тому всі старалися грати без промахів.

А потім сон… А сни у кожного були різними…

 

А як ми відпочили в Яремче…

Сьомого липня в нас був зовсім інший розпорядок дня, бо ми планували поїхати у Яремче на Службу Божу в церкву Різдва Йоана Хрестителя. О дев’ятій годині ранку ми виїхали, а о десятій уже прогулювалися чудовим курортним містечком, яке має гарну привабливу назву -  Яремче. Діти одразу побігли до фонтану, де почали обливати один одного, добре, що до Богослужіння вони всі висохли. Потім на Святій Літургії діти уважно слухали проповідь, в якій отець наголошував на тому, щоб ми не цуралися казати своїм друзям, що ми є християни. Адже любити і вірити в Бога не можна тільки в серці. Цією любов’ю слід ділитися з ближнім.

Після Богослужіння ми пообідали і трохи відпочили в парку. Ще по фотографувалися біля пам’ятника воїнам УПА.

А потім - усі дружно пішли на відомий яремчанський водоспад. Там ми зробили світлини, хтось купував сувеніри, а дехто стріляв з лука.  Потім нам дозволили покупатись у річці. Це сприйняли ми на «ура». Купалися, справді, довго та насичено. Але час повертатись до дому - попереду вечеря.

 

Турнір не для спортивних, турнір для зосереджених і розумних…

Отець Ігор, коли приїхав до нас шостого числа, зразу всіх попередив, що буде турнір з шахів. А переможцю турніру приз – малий футбольний м’яч «Танго 12». Це заінтригувало багатьох, і тому за декілька днів до турніру багато хто почали тренуватися, щоб достойно виступити.

В турнірі брало участь вісім найсміливіших хлопців. Чесно кажучи, багато хто вмів грати в шахи, але дехто чомусь вирішив побути в стороні і просто поспостерігати за змаганнями. Методом жеребкування, кожен учасник вибрав собі пару і почалася запекла боротьба за вихід до фіналу. З восьми учасників у півфінал вийшло  четверо. У півфіналі, до речі, зустрілися два брати: Іван і Ілля Турковський. Звичайно переміг старший Ілля, але, тим не менше, Іван не журився. А у фіналі зустрілися Віталій Огороднік та  Ілля Турковський. Ілля, на жаль, не міг перемогти свого суперника, хоча в багатьох моментах був дуже близький до перемоги. Переміг Віталій і отримав обіцяний отцем Ігорем міні – м’яч «Танго 12»

 

Наш довгоочікуваний концерт…

І ось наступила неділя, коли мав відбутися концерт учасників християнського табору. У той день до нас на Службу Божу прийшло багато людей з села, яких отець Ігор щиро запросив подивитися нашу заплановану програму. І, справді, на запрошення відгукнулося багато людей.

Першими виступала найстарша група, яка заспівала три пісні: «Старенький трамвай», «Моя молитва нехай лине», «Я піду в далекі гори». Виступи пройшли на «ура». Хоча ніде правди діти -  через брак часу на підготовку -  найстарші учасники табору трішки збивалися.

Далі виступала середня група, яка, до речі, дуже гарно виконала пісню «Мамина сорочка». Також діти з цього гурту  декламували вірші. Наприклад, Олександр Широбоков розказував Шевченкову поезію. Олег Андрієв також вибрав вірш Шевченка, а саме - «Мені тринадцяте минало».

Наймолодша група також порадувала глядачів. Діти співали просто, але дуже щиро. Пісня «Бог є з нами», яку вони виконували з жестикуляцією рук, особливо запам’яталася нам.

Концерт закінчився, після чого всі учасники стали до фотографії, а отець Ігор Онишкевич найкмітливішим вручив подарунки.

 

А як ми гуляли по Франківську…

Наш поїзд відправлявся аж о 22-ій годині, тому більша половина групи приїхала до Івано – Франківська раніше, щоб провести екскурсію містом. Звичайно, усе місто ми не могли побачити, але найцікавіші місця оглянули.

Екскурсія, дійсно, вдалася на славу. Ми відвідали два Божі храми, зупинилися біля невеликого пам’ятника жінкам, що пройшли тяжкі роки Сибіру, гуляли центральною вулицею обласного центру, а потім смачно перекусили в одній з місцевих булочних. Повертаючись назад на вокзал, пройшлися одним із місцевих парків. Згодом, вже на вокзалі, ми дочекалися молодших учасників групи і разом, задоволені відпочинком, поїхали до Києва, де нас привітно чекали наші рідні та близькі люди.

Наш відпочинок вдався. Від імені всіх щиро дякуємо отцю Ігорю Онишкевичу, жертводавцям, а також організаторам та вихователям цього чудового християнського табору.

 

Інтерв’ю з парохом церкви святого Миколая на Аскольдовій могилі, отцем Ігорем Онишкевичем, щодо відпочинку дітей парафії в Карпатах, село Заріччя Надвірнянського району.

- Отче Ігоре,  у  нас дуже інтенсивний відпочинок в Карпатах: ми ходимо в гори, на річку, займаємось спортом. Але наскільки великий акцент ви робите на Божій науці?

- Так, ми маємо собі за мету продовжувати катехитичне навчання впродовж цього церковного табору. Це постійне навчання, яке ми будуємо на Божих заповідях. Дух духовного росту повинен жити у дитині, і вона має зберігати його у своєму серці.

 

- На катехизаціях, які проводить нам пані Ореста Цибрівська, ми вивчаємо сім святих тайн. Чому був вибраний саме такий напрямок науки? 

- Сім святих тай це дуже важливо. Сьогодні мені випала нагода провести катехизацію для дітей у горах. І я зупинився на святій тайні Євхаристії. Це дуже важливі теми, які дитина повинна усвідомлювати. Я навіть помітив, що багато інших церковних таборів взяли собі цю науку за основу. Сім святих тайн: про них повинен знати кожен християнин, і тому звертаємо на це велику увагу.

 

- Яке завдання Ви ставите перед собою у духовному розвитку всіх дітей табору?

- Кожна дитина охрещена, тому  перше завдання – прищеплювати та розвивати  у них любов до Бога, друге завдання – любов  до Батьківщини, до України нашої, до нашої культури. Ми дуже хочемо зупинити тотальний наступ на дитину неспокійного світу, адже світ страшний і атакує всіма  доступними засобами - телевізор, комп’ютер, небезпечні ігри... Тому ця невеличка краплина наших старань у вихованні дітей є дуже важливою.

 

- Скажіть, будь ласка, чи реально за десять днів змінити дитину, або покращити її духовний розвиток?

- Ми наголошували що це  не 10 днів змінює  дитину, а все її життя. У нас є першопричасники.  До речі,  треба відмітити, що цього року діти поїхали на відпочинок зі своїми батьками, тож відпочивають вони разом з рідними. Це є дуже важливо для нас. До певної міри це - невеличке полегшення для організаторів та вихователів,  адже виховання дітей ведеться не тільки з нашої боку, а батьки також вкладають свою краплю у загальний виховний процес дитини. Звичайно, ці десять днів не можуть змінити кардинально життя дитини, але можуть скерувати її на правильний шлях розвитку.

Ось зараз перше вересня наближається,  день науки. І розпочнеться духовна школа. Знову наша парафія думає, як провести це свято, як благословити учнів  та студентів. Думаємо також як зібрати шкільний портфелик  для дітей сиріт або освятити ручки для навчання. Як бачите,  це наше продовження, адже 10 днів це не довершеність, а тільки початок і продовження нашого  духовного впливу на дитину.

Варто  зазначити, що більшість дітей у табір поїхала майже безкоштовно, дехто платив третину, деякі сплачували всю вартість відпочинку. Через те, що є фінансові складності. Адже парафії важко оплатити усю вартість, то ж компенсація відпочинку з боку батьків є суттєвою підмогою у таких проектах.

Я хочу сьогодні подякувати пані Мирославі Мазур за її старання  і допомогу в організації  цього табору. Це вже другий табір, який вона організовує від церкви. Також дякую пані Оресті, вихователю Дмитру і Світлані, які ведуть навчання і також вихователю Анастасії і всім, хто прилучився і допомагає нам, щоб ми успішно звершили цей табір. Тому ми знаємо, що 10 днів  це тільки довершення ще однієї духовної цеглинки дитини, яка робить її українцем і християнином.

 

- Багато різних дітей, різного віку  їздили на море, чи то у Карпати. Чи бачите Ви зміни у поведінці конкретних дітей?

Так, хотів би зразу навести приклад: ось Олег дитина нашого Карітасу , який вже з нами багато років їздить. Я пам’ятаю, як він ще маленьким хлопцем до нас приїхав та ходив до нашої церкви. Зміни є дуже виразні. Ось ще однин приклад: після зарядки діти співають Гімн України, а ще багато років тому я це вимагав і на цьому наполягав, а тепер бачу діти це роблять самі. Звичайно, діти, які їхали зі мною 10-15 років тому уже виросли, створили свої сім’ї. У першому таборі в Карпатах ми зібрали більше 100 дітей в одній зміні, але це дозволяли нам табір і умови, бо це був такий масовий проект, який нам фінансували. І зараз з цього табору приходять до мене діти одружені  і кажуть «отче Ігоре, вітаємо вас, нам треба дитинку хрестити», а я кажу – «добре, але у нас є ще інші священики» і вони мені відповідають, «але ж ви нас вінчали, і колись возили в табори». Тобто вже виросло покоління. Я бачу ці великі плоди, які наша громада виховувала та завжди любила. Тому я дякую Богу, що дав нам гарну нагоду ще раз побувати  у Заріччі.

  

Лист - спогад про від починок у Карпатах

Лист Олександра Широбокова, 10 років: Подай руку допомоги…

Цього літа мені випала можливість відпочивати у Карпатах, у селі Заріччя. Ми часто ходили в гори. Одного разу коли ми ходили в ліс з нами трапилася цікава пригода. Гора, на яку ми хотіли забратися, була занадто крутою. Не кожен міг лізти вверх, і ми допомагали один одному. Це дуже згуртувало дітей і зробило нас сильною командою, адже ти допомагаєш іншому, як вчить нас Святе Письмо. Майже кожного дня ми ходили на річку . Там був не великий водоспад і дехто з малюків не міг спуститися  з нього і ми  « спеціалісти в цьому ділі »  залюбки допомагали стрибати у воду друзям. Я провів гарний відпочинок і хотів би приїжджати сюди кожного року.

Лист Вікторії Максимової, 11 років: Ми є родина у Христі…

Цього літа я відпочивала у Карпатах від церкви святого Миколая, що на Аскольдовій Могилі. Я завжди була в захваті  від українських гір, тому залюбки ходила в ліс. На третій день нашого відпочинку,  ми вирішили піднятися в гори , адже там хотіли знайти чистий струмок. Найсміливіші та найвідважніші пробиралися через хащі, щоб натрапити на чисте джерело. Також ми знайшли ягідник та багато кущів малини. Всі залюбки рвали листочки малини, щоб потімм заварити собі справжнього карпатського чаю. Оскільки часу не вистачало, ми вирішили провести катехизацію в горах. Дочекавшись, коли усі прилаштуються, пані Ореста почала розповідати про святу тайну Миропомазання. Після катехизації, ми співали різні пісні, а потім дружнім гуртом пішли додому. Я дякую церкві та отцю Ігорю за чудовий відпочинок.

 

Лист Іллі Турковського, 11 років: Як я ледь-ледь не став переможцем… 

На цих літніх канікулах мені випала нагода поїхати відпочивати в Карпати. Для мене Карпати - це найпрекрасніше диво, яке я бачив у своєму житті.  Найкращий епізод, що запам’ятався - це шахматний турнір. Отець Ігор привіз сувенірний м’яч євро 2012. Це був гарний приз, який подарувала Українська авіалінія переможцеві турніру. Шахові змагання були дуже цікавими та захоплюючими. Я боровся за усі прохідні поєдинки і врешті-решт вийшов у фінал. На жаль фінальний поєдинок програв. Але незважаючи на це, я буду тренуватися і планую перемогти  на шаховому турнірі, що буде проходити у вересні на Аскольдовій Могилі. Загалом я провів чудовий відпочинок в Карпатах і обов’язково сюди приїду  ще раз. Дякую вихователям та священикам парафії за відпочинок.

Лист Івана Турковського, 9 років: Йти тільки в гору 

Літо 2012 року. Я перший раз поїхав у Карпати від церкви святого Миколая, що на Аскольдовій могилі. Одного разу наша група рушила в ліс. Гора була дуже стрімкою. І нам важко було підніматись на верх. Висока гора не піддавалася нам. Пройшовши половину шляху, ми вирішили найменших залиши відпочивати, а самі продовжили путь.

Врешті-решт ми подолали цю гору. У дружньому колі витривалих скаутів помолилися до Господа  і гуртом спустилися вниз. Я провів дивовижний відпочинок в Карпатах і дякую за це церкві стятого Миколая.

 

Лист Олега Андріїва, 13 років: Любов – тільки в серці… 

На моїх літніх канікулах я поїхав відпочивати в Карпати з групою дітей від церкви святого Миколая. У Заріччя я приїжджаю другий раз, тому це була для мене знайома місцевість. Кожен день був насичений багатьма розвагами та чудовим відпочинком. Також тут мені випала можливість прислуговувати на Святій Літургії у церковній капличці. Найбільшою моєю розвагою була річка, а точніше водоспад. Ми особливо любили стрибати з нього. Звичайно ми ходили в ліс. Я охоче смакував лісову малину, якої в лісі було вдосталь. Особливо сподобався наш дружній колектив. Я з таким нетерпінням чекав отця Ігоря, що коли він приїхав в мене ледь не вискочило серце, тому я дуже дякую йому за прекрасний відпочинок в Карпатах.

 

Лист  Назара Марчука, 11 років: У пошуку грибів… 

Прекрасною нагодою для мене став відпочинок у Карпатах цього літа.  Я перший раз їхав з громадою Аскольдової Могили. Мене зразу прийняли в колектив  - це мені дуже сподобалось, адже я думав, що з колективом не поладжу. Найцікавіший момент, який мені запам’ятався - це збирання грибів. Загалом я знайшов десь сім грибів, за звичай це були так звані «польські гриби». Також мені сподобалось, що в нашому готелі не було комп’ютерів, адже від них я добряче відпочив. Цікавою для мене стала поїздка в Яремче, адже я вперше відкрив для себе це чудове курортне містечко. Я б хотів подякувати отцю Ігорю, який організував для мене цю поїздку, а також вихователям та церкві  святого Миколая.

 

Лист Аделіни Гаркавої, 12 років: Це просто диво – Карпати… 

Цей літній табір у Карпатах відкрив для мене багато чого нового. По – перше, це новий колектив та нові друзі. В таборі в мене з’явилося їх дуже багато. Разом ми спілкуємося, розважаємося, займаємося, спортом та співаємо. Співати це моє хобі, тому завжди стараюся завести публіку гарною піснею. Моя улюблена пісня це «А сорочка мамина біла-біла». Також рідною для мене стала річка, хоча я і не так багато купалася, але чомусь вона мене притягала до себе, а взагалі було круто просто посидіти та послухати як шумить вода. Відпочинок вдався на ура! Дякую всім хто дбав за мене, і тим хто подарував мені цей крутий табір.

 

Лист Руслани Смаглюк, 11 років: Наша пісня солов’їна завжди буде з нами… 

На цих літніх канікулах я відправилась в подорож до українських Карпат, село Заріччя. Перед собою я поставила мету відпочити на всі 100 %, адже так гарно розкинулись широкоплечі гори, які я хотіла побачити. Вони справді були класними, жаль що було так мало часу, щоб роздивитися їх ближче. Також вивчила декілька гарних пісень, якими тепер можу похизуватися перед друзями та однокласниками. Ще мені запам’яталася вервечка, тому що ми збиралися в дружньому колі та молилися Богу за наші прохання. Я думаю, що провела не просто гарний відпочинок, а відпочинок, який запам’ятається на все життя!

 

Матеріал підготували і опрацювали Олег та Ігор Качур, «Оранта»