Середа, 14 вересня 2011, 21:32

Пригадую в дитинстві нашу увагу, зосередженість, пам‘ять тренували грою «знайди 10 відмінностей»: у двох, наче б то схожих малюнках необхідно було знайти відмінності. Подобалась вона мені тоді, сьогодні не дуже… в подіях 5-ти денної давнини відмінностей далеко не 10 а декілька сотень. Останніми днями ЗМІ просто кишать інформацією про те, що на смітнику знайдені меморіальні «хрести-таблички» жертвам голодомору з калинового гаю на схилах Дніпра. Кишать інформацією постфактум і не більше. Жодних свідків події, жодних відповідей від влади чи інших міських служб. Ніде, нічого, ані чик-чи-рик. Запити нардепів, звернення, все наче вода у суху землю. Складається враження, що все так і було, радше нічого не було взагалі.

Хоча… увага, зосередженість, пам‘ять пригадує – з того часу як заклали калиновий гай (2007 року Божого тодішнім президентом і світовою спільнотою), щонайменше як раз у рік, парафіяни нашої церкви св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, вшановуючи пам‘ять жертв голодомору запалювали більше 500 лампадок під кожним «хрестом-табличкою». Відправляли панахиду-молебен за невинно, штучно убієнних дітей, жінок, чоловіків, родин, сіл, міст теперішньої східної України.

Незрозуміло… Незрозумілий і той факт, що подалі від центру, так би мовити, ще залишили з десяток «хрестів-табличок». А поближче до центру все чистенько: свіжо викошена трава, прибране сміття, глянувши оком і не скажеш, що на цьому місці щось було. А таки було, око і об‘єктив фотокамери знайшли і зафіксували прямокутні виямки під кожним кущем калини. Також камера зафіксувала і геодезистів, які по той бік від калинового гаю щось вимірювали, вираховували, нотували.

Що це? Збіг обставин? Особисто я давно не вірю в них, радше довіряю приказці: «диму без вогню не буває». Розглянемо усі передуючі події, що кояться вздовж Паркої Дороги не перший рік. Зведення першої багатоповерхівки для «головної бідноти країни» над парковим комплексом Аскольдова Могила, зведення другої багатоповерхівки для другої «головної бідноти країни» над самісіньким пам‘ятником Андрію Первозданному. Побудова місця для приземлення гвинтокрилів навпроти Маріїнського палацу. Про інші, духовні речі, взагалі не згадую. Хоча вони також є невід‘ємними доказами дій сьогоднішнього врядування. Багато численні пожежі у дерев’яних католицьких храмах, руйнації святинь, наруга над хрестами, заборона побудови нових греко-католицьких церков, тощо. Дедалі частіше дії теперішнього державницького врядування виглядають моральною наругою над нашою свідомістю, світоглядом, інтелігентністю.

Чомусь саме ця, не вельми приємна подія підштовхнула мене пригадати послання нашого пророка Тараса Шевченка «І мертвим, і живим, і не народженим землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнє посланіє». Читаючи рядки і поміж рядками дедалі глибше усвідомлюєш, як ми дозволяємо маніпулювати собою, як ми дозволяємо ґвалтувати нашу свідомість, як ми терпимо наругу над нашою вірою, надією і Всевишньою любов’ю.

Дуже хочеться вірити, що свідомість теперішньої влади настільки висока, що у підготовці до Євро-2012 вона вирішила змінити старі випалені сонцем та вимиті дощем «хрести-таблички» на нові…

Знаю, віра помирає останньою, але хочеться саме в це вірити.

Матеріал та фото Любові Михайлюк, «Оранта»