Неділя, 05 червня 2011, 11:20

Четвертого червня діти з Аскольдової могили поїхали в славне місце – козацьку фортецю Батурин. Поїздка була організована парохом церкви святого Миколая отцем Ігорем Онишкевичем. Чисельна група з тридцяти чотирьох осіб поїхала пізнавати козацькі шляхи.

До Батурина потрібно було їхати близько трьох годин. Але за цей час в автобусі діти разом з батьками мали змогу молитися, декламувати Шевченка, спілкуватися.

Перша наша зупинка – палац Кирила Розумовського. Тут чудові краєвиди. Ми милуватися природою, селищем. Особливо позитивне враження викликає відомий у всій Україні палац гетьмана Кирила Розумовського, який захоплює чудовою архітектурою. Ми дізнались багато цікавих фактів з життя та правління гетьмана Розумовського.

Цікаво знати, що палац споруджували у 1799 – 1803 рр. Ця триповерхова будівля зачарувала своїм стилем. Діти були здивовані тим, що Кирило Розумовський, який був його власником, дуже рідко мешкав у цьому палаці. Ним керували його підлеглі, які недбало ставилися до цього твору архітектурного мистецтва. Палац декілька разів реставрували.

Тут нам провели екскурсію, з якої ми почерпнули чимало цікавих фактів.

Наступна наша зупинка – укріплена фортеця Батурина. Екскурсовод надзвичайно цікаво й доступно виклала факти  з історії Батурина. Ми з великим захопленням проводили тут час. Це не дивно. Адже для дітей цікаві башти, пушки А захоплююча і трагічна історія укріпленої фортеці не змогла залишити байдужою жодну дитину.

Для початку екскурсовод розповіла нам про згадку цієї фортеці в документах – це приблизно 1625 рік. Потім ми відвідали церкву Воскресіння Господнього, де мали змогу помолитися до Бога. Цікаво, що тут є підземне приміщення. Зараз воно використовується, як крипта, але в подальшому тут планують проводити археологічні розкопки.

Далі криниця. У кожної фортеці повинна бути криниця. Батуринська фортеця, звичайно, не виключення. На жаль, вода тут не придатна для споживання. Це пов’язано з тим, що тут, під землею, багато загинуло людей. Відомо, що фортецю спалювали, а всіх мешканців міста вбивали. Це близько 7 тисяч городян.

Тут ми мали змогу побачити скарбницю, яка була відновлена в 2008 році. Тут зберігалися державні скарби, коштовності, клейноди. Чесно кажучи, ніхто не знав, що тут була скарбниця, адже про це ніде не було написано. Лише завдяки малюнку Тараса Шевченка ( а він писав, що малював це в Батурині), історики змогли догадатися, що це зовсім не будинок, а скарбниця.

Потім діти змогли оглянути пушки і сфотографуватися біля них. Далі екскурсовод розповів нам про кожного гетьмана, який володів саме цією фортецею. Вже згодом екскурсія закінчилася і ми мали змогу розглядати прекрасні краєвиди цього міста, а особливо річку Сейм (басейн Дніпра).

Потім у нас відбувся обід на природі. Тут діти ділилися враженнями зі своїми батьками та друзями.

І вже додому. Назад ми молилися, а також відпочивали, адже шлях до Києва тривав близько трьох годин.

Дякуємо отцеві Ігорю, сестрі-монахині Феломені за цю чудову подорож.

Матеріал та фото Олега Качура, «Оранта»