Четвер, 03 лютого 2011, 10:58

У новому 2011 році діти з церкви святого Миколая, що на Аскольдовій Могилі, поїхали відпочивати у зимові засніжені Карпати.

27 січня дев'ятеро дітей та вихователі поїздом Київ – Чернівці вирушили у дорогу. У вагоні панувала радісна атмосфера, адже скоро на дітей чекатимуть три дні справжнього зимового відпочинку. У поїзді діти співали колядки, молилися і спілкувалися один з одним. У вагоні відчувалося душевне тепло, адже менші діти бігали один за одним сміялися, гралися, старші ж хлопці стримували їх і наказували, щоб було тихо, хоча самі колись в дитинстві так веселилися...

 Щоденник відпочинку:

Перший день ( 28 січня ) – «Бог любить особисто тебе»

Коли ми приїхали в Чернівці, то снігу, на жаль, не було. Радісна атмосфера зразу ж перемінилась, адже якщо в курорті Мигово не буде також снігу, то кататися на лижах не матимемо змоги. Дорога до курорту тривала близько години. В маршрутному таксі ми молилися вервечку, потім дехто «завантажився» у сон, адже не виспався у поїзді. Коли ми прибули в готель «Карпатські барви» перше, що зробили – заколядували. Адже ми діти Божі, тому повинні усюди прославляти Ісуса Христа. Та й нагода випала пречудова – час прослави Господа у колядках та щедрівках.

Згодом усі оселилися в номерах і пішли на обід, адже вже був обідній час. Потім ми усі дружно поїхали на гору кататися на лижах. Коли усі отримали необхідне спорядження, то почали підніматися на гору, щоб згадати ті приємні емоції, коли ти летиш на лижах з гори. Варто сказати, що більшість дітей були уже тут минулого року, тому кататися трохи вміли і місцевість була знайома. Серед нашого гурту тільки троє дітей ще не вміли добре кататися на лижах, тому наш вихователь Дмитро Засульський навчав їх цього складного виду спорту.

Хоча кататися на лижах діти вміли, проте страх спуститися з гори охопив кожного, тому перед спуском більшість дітей помолилися до Бога, щоб цей спуск видався вдалим. А далі були нові та нові спроби здолати гору без падіння. І багатьом це вдавалося.

Вдивляючись у дітей, не можна не побачити їхніх веселих, усміхнених облич. Це очевидний знак того, що Бог любить кожного і кожному дарує свою ласку, якщо всеціло покластись на Нього та не прив'язуватись до буденних проблем людського буття.

Здебільшого діти каталися на лижах вправно, але майже усі протягом спуску з високої гори падали. Що поробиш. Але, на щастя, ніяких великих травм не було. Цього ми каталися аж до шостої години. Тому всі повернулися до готелю втомленими.

Багато дітей не один раз вже їздили у такі поїздки, тому нам цікаво дізнатись наскільки такі відпочинки змінили не тільки їхнє ставлення до спорту, але й їхній характер:

Олег Андрієв: «Завдяки цим поїздкам я став добрішим, веселим, життєрадісним. Я навчився гарно спілкуватися з іншими».

Сергій Патров: «Я думаю, що мій характер змінився в кращу сторону на 40 відсотків»

Валентин Костюк: « Завдяки цим поїздкам я навчився, як потрібно спілкуватися зі старшими».

Андрій Масягін: « Я відчуваю, що мій характер змінився, але як саме не знаю».

На жаль, з поважних причин з нашої парафії священик не зміг поїхати з дітьми у Карпати. Без священнослужителя та Богослужінь ця поїздка вийшла б не такою радісною та вдалою. Але дітям напрочуд пощастило, адже до нас приїхав ієромонах з Івано-Франківська Миколай. Отець Микола провів подячне Богослужіння ввечері.

Оскільки усі були дуже втомлені, то до вечірніх жартів та веселощів не було сил. Тому сон видався напрочуд міцним...

Другий день ( 29 січня ) – «Бог бажає тобі всього найкращого, бо ти є його дитиною і спадкоємцем».

Почався цей день з Богослужіння. Отець Микола розповів дітям про Божу любов. Отець наголосив на тому, що Бог бажає кожному всього найкращого, і не перестає любити навіть, коли людина робить гріх.

Після Служби Божої діти знову поїхали кататися на лижах. Це був безперечно найкращий день з усього відпочинку. Софія, Леонід, Саша, які кататися не вміли сьогодні трохи навчилися цій нелегкій спортивній справі. Для інших цей день був також чудовим, адже сьогодні обійшлося без падінь. Наші юні гірські лижники саме сьогодні удосконалили свою майстерність кататися на лижах. Крім того, чисте гірське повітря додавало необмежену кількість сил.

О другій годині діти повернулись в готель, щоб посмакувати щедрим та калорійним обідом, адже енергії у цей день витрачено ого скільки. Потім відпочинок. Дехто ліг поспати, адже втомився катаючись на лижах, витриваліші пішли грати в настільний теніс. Отець Микола грав разом з дітьми. Більше того він навчив багатьох дітей грати в настільний теніс.

А зараз запитуємо учасників відпочинкового туру про власний секрет катання на лижах:

Сергій Патров: « Раніше мене вчив інструктор, потім я вже сам вдосконалював свою майстерність, адже у лижах треба покладатись на свої відчуття».

Андрій Масягін: « Я вважаю, що головне не боятися падати і тоді вміння прийде само по собі. Я думаю потрібно молитися до Бога, щоб Він провадив тебе протягом всього спуску. Це також важливо».

Олег Андрієв: «Спочатку потрібно спускатися з маленької висоти, потім підніматися все вище і вище. Ще потрібно не боятися, але бути обережним. І коли ти випадково падаєш, то слід згрупуватися і впасти на бік, тоді не буде травм».

Валентин Костюк: « Я думаю, що потрібно бути впевненим у собі і слід міцно триматися на ногах».

Леонід Франчук: « Я перший раз поїхав на лижі, але трохи навчився кататися. Я думаю потрібно їздити так, щоб менше падати, тоді ти навчишся кататися».

О шостій годині діти пішли на прогулянку. Було темно, але це не завадило провести гарно час. На вулиці була ясна погода і небо було вкрите зірками. Діти розглядали зорі, шукали сузір'я, фотографувалися.

Згодом і вечеря, після якої отець Микола відслужив панахиду за померлих героїв Крут. А далі вечеря, після якої відбулася невелика катехизаціях, на якій діти задавали питання отцю Миколі про Ісуса Христа, а отець зрозуміло відповідав на них...
Згодом і сон.

Третій день ( 30 січня ) – «Бог перший виходить на зустріч і любить грішників»

Третій день. Це був веселий, але водночас сумний день, адже саме сьогодні ми мали від'їжджати до Києва. Перед Богослужінням, майже усі діти сповідалися і очистили свої душі від гріха. На проповіді отець розповів усім наскільки важливо бути сконцентрованим до молитви, адже така молитва приносить багато користі для душі.

Після служби Божої, сніданок і знову лижі. Цього дня всі уже просто насолоджувалися катанням на лижах. Старші хлопці наїздились до схочу, менші ж пішли кататися на «плюшках». Для них це було веселіше, ніж лижі.

Безперечно, усім було весело, але потрібно було повертатися до готелю. Там ми пообідали і пішли складати речі. Було сумно повертатися додому, але Київ також манив до себе. Щоб попрощатися з Карпатами, діти пішли на прогулянку. Ці останні подихи карпатського повітря додавали сили та енергії. Крім того, усі спілкувалися між собою. Це було просто приємно.

Поїздка закінчувалась і ми з'ясовуємо наскільки цей відпочинок вдосконалив дітей у духовному та фізичному вимірі:

Андрій Масягін: « Я набрався багато сил та енергії. Крім того, я став більш уважнішим до Богослужіння, молитви».

Олег Андрієв: « Я став краще кататися на лижах, зміцнів, став краще розуміти інших».

Валентин Костюк: « Я став ввічливішим порівняно з минулими роками».

Леонід Франчук: « Я старався бути чемним. Я зміцнів за цей короткий час».

Сергій Патров: « Я став краще кататися на лижах. Також я став набагато зосередженішим до молитви».

Але нам ще цікаво, що найбільше сподобалося дітям у Карпатах:

Валентин Костюк: « Чудова атмосфера, відпочинок на свіжому повітрі, молитва».
Андрій Масягін: «Було весело кататися на лижах, все сподобалося».

Олег Андрієв: « Було весело, сподобалося кататися на лижах».

Леонід Франчук: «Мені сподобалося кататися на плюшках, я дещо навчився їздити на лижах».

Сергій Патров: « Сподобалася природа, відпочинок, гурт».

О п'ятій годині нас уже чекало маршрутне таксі. Діти посідали на місця зі своїми речами та вирушили до Чернівців, на залізничний вокзал. Дорогою усі молилися вервечку до Пречистої Діви Марії. Коли приїхали на вокзал, було темно. Поїзд уже чекав на пероні. Ми розмістилися у на своїх місцях і як завжди розпочали наше повернення додому з молитви. Потім вечеря, після якої діти малювали малюнки, фотографувалися, спілкувались і згодом лягли спати...

Коли наступного дня ми приїхали до Києва, то усі радо спішили у свої домівки, щоб розповісти батькам, друзям про зимовий відпочинок у засніжених горах Карпатах.

А наостанок спілкуємось з вихователем та організатором поїздки Орестою Цибрівською про духовні аспекти відпочинку:

- Пані Оресто, чи задоволені ви проведеним зимовим відпочинком у Карпатах?

Я дякую Богові і дякую всім людям, які долучилися до цієї поїздки, дякую діточкам, яких Господь послав для відпочинку. Це велика радість для усіх відпочивати тут у горах. В мене велике щастя і благодарення на душі за цю поїздку.

- Скажіть, будь ласка, наскільки діти духовно вдосконалилися протягом цього відпочинку?

Коли людина відпочиває, тоді вона вже духовно відновлюється, більше спілкується з природою, може більше побачити дари Господні: природу, небо, час, який Господь дав нам в користування. Тому це було тут дуже відчутно. Адже та краса, яку Бог приготував для нас, зачаровувала нас. Ми бачили в ночі зоряне небо, в день бачили ясне небо, небесну блакить. Ми були вільні від різних суєтних помислів і тому це позитивно впливало на наш духовний стан.

- Які саме настанови, акценти Ви ставили перед собою, готуючись у подорож?

Я думаю, що основний акцент був поставлений на те, щоб відпочинок був на славу Бога. Щоб ми сторонилися гріха. Щоб я і діти менше допускали гріх до себе. Щоб діти відчули себе любленими, щасливими і блаженними. Цей стан дорогий нам у серці, тому я хочу, щоб кожна людина знаходила його, тоді вона стане дуже стійкою.

- Пані Оресто, який саме випадок з цієї поїздки Вам найбільше запам'ятався?

Приїзд отця Миколая найбільше порадував нас, адже коли я дізналась, що священик з нашої парафії не поїде, то я дуже засумувала, і думала, що можливо Господь випробовує нас. Я просила у Бога, щоб він знайшов нам священика, який молитовно розділив би з нами цей благодатний час. І це небесне чудо сталося.
Ми зателефонували отцю Йосафату і він звів нас з отцем Миколою. Це було дуже співзвучно, адже я просила в молитвах про отця Миколая.

- Розкажіть про тих людей, які внесли вагому лепту у цей відпочинок, адже без їхньої фінансової підтримки, без їхнього доброго серця оця поїздка могла б і не відбутися.

Я знаю, що свою лепту у цю поїздку вклали пан Сергій та його дружина пані Іванна і донечка Софія. Дякуємо Вам. Також нам послужились пані Катерина, Оксана, пан Юрій, Віталій, які нас возили тут у Карпатах, а також адміністратор пані Марія, вихователі. Усім людям, які вклали в цю поїздку самовіддану працю щиро дякую. І хай благословить Вас Господь.

Усі діти щиро дякують нашому пароху Ігорю Онишкевичу, жертводавцям, парафіянам, вихователям: пані Оресті Цибрівській, пані Анні Онисько-Костровій, пану Дмитру Засульські, пані Світлані Засульські за те що вклали у цю поїздку кошти, жертвенну працю, натхнення та самовідданість.

Матеріал та фото Олега Качура, «Оранта»