Четвер, 20 січня 2011, 01:54

У цьому році виповнюється 120 років з дня народження відомого державного, військового і політичного діяча, Голови Проводу ОУН Євгена Коновальця. Як відомо, полковник Є.Коновалець трагічно загинув внаслідок терористичного акту, що його здійснив більшовицький агент Судоплатов, про що пізніше сам і зізнався.

Злочин було здійснено 23 травня 1938 року у Роттердамі. Цього дня, в обідню пору полковник Є.Коновалець прийшов до кав'ярні «Атланта», де мала відбутися його зустріч із зв'язковим. Останній передав Голові ОУН невеличкий пакет, що мав містити збірку звітів та інформаційних матеріалів про ситуацію на окупованих більшовицькою Росією українських землях. Натомість, як виявилося, це була «пекельна машина», яка згодом, коли Є. Коновалець прямував до готелю «Ґранд Сантраль», вибухнула, розірвавши його тіло на шматки.

Цікаво, що розслідуючи цей зухвалий злочин, місцева поліція у кімнаті готелю «Сантраль», де зупинився Є Коновалець, знайшла настільний хрест з Розп'яттям Христовим, який полковник мимовільно залишив на столі. Очевидно, цей факт свідчить, що лідер націоналістів був глибоко віруючим християнином, а Розп'яття завжди брав із собою у подорож.

Із розповідей його близьких знайомих, хрест із Розп'яттям Христовим Є.Коновалець одержав від своєї матері, коли виїжджав для участі у бойових діях Першої світової війни. Відтак цей християнських символ ніколи не покидав його.

Мало хто знає, що реліквія Є.Коновальця збереглася до нині. Після смерті першого Голови ОУН, хрест із Розп'яттям довший час зберігав його наступник, полковник Андрій Мельник. Відтак кожен новий Голова ОУН передавав реліквію своєму наступнику. Сьогодні хрест Є. Коновальця зберігає Голова ОУН Микола Плав'юк.

Чому виникла потреба розповісти цю історію? На тлі антинаціоналістичної істерії, що здійнялася довкола інших визначних діячів українського національно-визвольного руху, зокрема Степана Бандери і Романа Шухевича, ця розповідь добре ілюструє справжній образ справжнього лідера нації, який усвідомлюючи необхідність збройної боротьби з ворогами України, водночас глибоко переживав за неминучі людські жертви, а тому відчував постійну потребу перебувати з Богом.

Зберігся характерний лист адресований генеральному прокурору Швейцарії, в якому Є.Коновалець роз'яснював представникові місцевої влади про сутність національно-визвольної боротьби українців та свою місію у ній: «...Беручи під увагу цю мою ролю під час визвольних змагань, а далі дійсне положення українців під теперішній момент, я не заперечую, що в цій затяжній боротьбі зокрема, молоде покоління, виховане на традиціях тих визвольних змагань, хоче в моїй особі бачити символ дальших українських визвольних змагань, яких кінцева ціль — створення української держави. Саме те намагання українського загалу, зокрема, української молоді, бачити в мені той видимий символ безперервности змагань українців до самостійности і є причиною тих атак і ненависти до мене як з боку поляків, так і більшовиків. Тим теж треба пояснити, що як одні, так і другі намагаються мене в першу чергу морально нищити і робити мені всякі можливі труднощі, зокрема, представляючи мене, як провідника наскрізь терористичної організації. Утруднювати мені перебування в будь-якій країні. З уваги на це я мушу дати пояснення, що український визвольний рух в основі не терористичний. Його завдання — в першу чергу підготовити український загал до того, щоб у випадку якихось міжнародних комплікацій українська нація була зріла до тих подій та щоб при розвої тих подій була вона підготована до створення своєї власної держави...».

До цих слів полковника годі щось додати.

Насамкінець зазначу, що могила Євгена Коновальця знаходиться у Роттердамі на місцевому цвинтарі Кросвейк. (Crooswijk Begraafplaats Kerkhoflaan 1/5 3034 TA Rotterdam).

Богдан ЧЕРВАК, парафіянин Церкви Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі