Четвер, 23 грудня 2010, 00:01

18 грудня 2010 року відбувся шостий фестиваль – конкурс духовної пісні Аскольдів Глас. Спілкуємося з Лесею Горовою щодо проведеного конкурсу Аскольдів Глас.

- Пані Лесю, скажіть, будь ласка, яким на Вашу думку був мистецький рівень учасників фестиваль – конкурсу духовної пісні Аскольдів Глас?

- На мою думку, мистецький рівень фестивалю був дуже високий. Це виявлялося і в професіоналізмі, і в музиці, в текстах, у виконанні творів. Ми оцінювали багато різних складників: артистизм, мелодію, текст, аранжування. Я б хотіла, щоб фестиваль розвивався і надалі. Адже таким чином ми залучаємо більше людей до творчої діяльності.

- Що найбільше вразило Вас у творчому виконанню усіх учасників? Хто з конкурсантів Вам найбільше сподобався?

- Мене вразило у цьому фестивалі те, що кожен номер був дуже цікавий. Були вельми ліричні композиції, які торкалися серця. Були пафосні твори, які виконувалися оперними голосами. Були твори народного стилю, де був присутній народний колорит і в мелодиці, і в голосі. Також були авторські твори у супроводі фортепіано, і це не виглядало програшно, ніж мінусова фонограма, з усіма інструментами. Тому це дуже вражало своєю помпезністю. Кожен виконавець мав свою харизму. Нам, журі, не було сумно. Ми завжди очікували, що на сцену вийде учасник, який нас здивує.

Тексти були прекрасними, змістовними.

- Скажіть, будь ласка, а чи були мінуси? Чого найбільше не вистачало учасника фестиваль – конкурсу Аскольдів Глас?

- Я вважаю, що на цьому фестиваль – конкурсі було дуже багато пафосних творів. Єдине що я б хотіла побажати учасникам наступного фестивалю, щоб було менше цих творів. Взагалі вважається, якщо це пісня про святого, князя, то це обов’язково має бути епічний чи баладний твір у повільному темпі. Наступним авторам вже сьомого фестивалю я б хотіла побажати шукати нові жанри. Я вважаю, що можна і в швидкій пісні сказати про Аскольда. Це буде більш цікавіше, ніж в ліричній розтягнутій баладі. Це дещо нагадувало за музикою твори періоду Радянського Союзу, про партію, про батьківщину. Хотілося б, щоб композитори трішки пофантазували. Аранжування можна зробити навіть в супроводі фортепіано чи гітари, і це буде цікавіше. Слід шукати інший стиль, а не повторюватися. Це єдине побажання.

- Чи були судді одноголосними у виборі переможців? Чи навпаки члени журі довго сумнівалися у виборі переможців?

- У нас у журі були певні невеликі суперечки, але вони швидко вирішувалися. Ніхто ні на кого не тиснув. Ми всі радилися між собою і приймали спільне рішення. Я думаю ми були об’єктивні.

Ми дали перше місце Руслані Лоцман , адже у пісні була присутня гармонія музики, вокалу. Пісня лилася від її серця, і це було дуже відчутно. Чесно кажучи, ця конкурсантка захопила усіх суддів. Ми не прислуховувалися до слів, музики, ми насолоджувалися суцільною гармонією. Крім того, всі помітили, що голос дуже подібний до Ніни Матвієнко. Але саме у цієї дівчини у пісні панувала любов та гармонія.

- Які позитивні сторони Ви вбачаєте у цьому музичному форумі?

- Я вбачаю багато позитивів у цьому фестивалі. Найперше це стимул для учасників розвиватися і працювати. Це духовний і матеріальний стимул. Це бажання перемогти, рости далі.

Завдяки цьому фестивалю молодь залучається до праці. Тут панує гарна атмосфера, адже фестиваль відбувається напередодні празника святого Миколая.

Звичайно, хочеться, щоб таких свят було більше і більше. Адже в правильному руслі розвивається людина, не йде в нічний клуб чи казино, а коли вона відвідує церкву  збагачується духовно. В нашій церкві є парох отець Ігор Онишкевич, який об’єднує людей. І ті спокуси, які намагатимуться забрати людину до себе, вона зможе їх відштовхнути та захиститись духовною бронею. Людина матиме міцний стержень у душі, який буде з часом зміцнюватись добром та любов’ю.

Дякуємо Вам за цікаве інтерв’ю.

Інтерв’ю записав Олег Качур, «Оранта»