Середа, 15 грудня 2010, 23:18

Давно-давно, 1600 років тому, жив у місті Мирах, у Малій Азії, хлопець Миколай. Був він сирота. Його батько й мати померли, залишивши синові чималий спадок.

У серці Миколая була велика доброта, і він вирішив роздати своє майно бідним. Та тільки ж був він дуже несміливий і тому почувався нещасливим.

У безсонні ночі виходив Миколай на дах свого будинку й дивився на бідні домівки. Біля них спали їх убогі мешканці. У домівках, нагрітих за дня гарячим сонцем, було душно, отож люди лягали спати перед порогом на землі. Лежали вони в лахмітті, подертому на важкій праці в копальнях мармуру. Спали тут і малі діти, які ніколи ще не зазнали в житті радості.

І стискалося серце Миколая від цього людського горя. Він думав: «Як допомогти бідним дітям?»

І ось однієї ночі наклав Миколай повен міх усілякої їжі — м'яса, хліба, медяних паляниць, фініків, фіг, а також одягу й грошей і непомітно від служби вийшов з дому. Обережно-тихцем поклав мішок біля порога найближчої хатини, де спали бідні діти.

Уранці придивлявся Миколай з даху свого дому, як раділи малі діти цьому міху!

Наступної ночі вибрався Миколай знову з повним міхом і поклав його біля іншого дому, де були діти. І такі мандрівки повторював він уже щоночі. У місті ні про що інше тепер не говорили, як тільки про невідомого добродія. Діти не раз бачили крізь сон постать у темнім плащі, що клала мішок, але постать скоро зникала.

А старий слуга Миколая затривожився, коли побачив, що в коморах меншає припасів. «Напевно, хтось краде їх, — подумав. — Треба упіймати злодія!»
Одної ночі побачив слуга чоловіка в плащі з каптуром на голові. З мішком на плечах він перелазив через браму на вулицю. Слуга здійняв галас, збіглися інші слуги й кинулись у погоню. Засоромлений Миколай, бо ж це був він, замість зупинитись і відкрити своє обличчя, почав утікати. Побудились і люди на вулицях, побудились і діти, і всі стали здоганяти Миколая.

Перші наздогнали його діти й... упізнали свого доброго опікуна. Упізнали його плащ і мішок, повний добра.

— Це не злодій! Це наш опікун! Наш добродій! Зупинились люди, здивовані та збентежені.

— Це ж Миколай! Багатий Миколай! Ось хто цей добрий дух, що нам дарунки приносив, дітей наших від голоду рятував!

Минули роки. Миколай став священиком, а далі й єпископом у Мирах. Всі шанували й любили його за доброту, за ласкавість і мудрість. А про діток він і далі не забував. Як тільки довідувався, що якась дитина в біді, зараз ішов до неї з потіхою й подарунками.

Коли помер Миколай, і його душа стала перед Господнім престолом, Бог спитав:
— Чого бажаєш, мій Миколаю, в нагороду за добре життя на землі?

— Нічого не бажаю, — відповів Миколай, — тільки дозволь мені, Боже, сходити час від часу з неба на землю й відвідувати дітей.

Усміхнувся ласкаво Господь і промовив:
— Знав я, яке буде твоє прохання. Щороку в день своїх іменин зможеш сходити на землю.

А на землі пам'ять про Миколая не завмерла. Всі пам'ятали про його добрі діла, про його святе життя, і тому Церква його святим назвала.

І від того часу кожного року в день своїх іменин у грудні Святий Миколай ходить по землі і розносить добрим дітям дарунки. Знає Святий Миколай, що всі малі діти чемні й добрі, і знає, що всі українські діти мають добрі серця, люблять Бога, люблять свій рідний український народ і рідний край — Україну.

Він з великою радістю відвідує українських діток й обдаровує їх усілякими чудовими дарунками. Між ними найкращий дарунок — рідні українські книжечки.
Дуже радіє Святий Миколай, коли добрі люди, що люблять дітей, допомагають йому в доброму ділі. Тішиться, коли в день Святого Миколая українські діти дають одні одним дарунки — книжечки, тішиться, коли дехто навіть і одягнеться так, як він, і, замість нього, приходить до дітей з дарунками, з добрим словом та порадою.

http://www.doshkolenok.kiev.ua/stihi-st-nikolay/647-sv-mykolai-opikun-ditei.html

 

Вірші про святого Миколая для дітей

На свято Миколая
М. Пархоменко

Я Святого Миколая,
Дуже-дуже добре знаю.
Він на свято в чобіток
Для слухняних діточок
Має у своїй торбинці
Найприємніші гостинці.

 

Святий Миколай
А. Курдидик

Ліс. Доріжка біла в полі.
При дорозі, як бабусі,
Верби бідні – сонні, голі,
Казку шепчуть завірюсі.

Мати випрядає пряжу.
На печі дід плечі гріє,
Він нам казочку розкаже
Про царевича і змія.

За хатами, де смереки,
Виє вітер срібнодзвонно,
Їде, їде хтось здалека
На санчатах пароконко.

І смереки шепчуть: «Їде!»
Каганець стрибнув угору.
- Мамо! Тату! Діду, діду!
Хтось вже стукає знадвору!

І смереки за хатами,
І тополі – де стодола:
- Їде, їде саночками
До дітей Святий Микола.

Зустріч
В. Паронова

З нетерпінням я чекаю –
Нині свято Миколая.
Як надворі стане темно,
Він приходить потаємно.

Ще ніхто його не бачив.
Та у ліжечка дитячі
Він кладе під подушки
Подарунки і книжки.

Хочу я побачить чудо
І сьогодні спать не буду.
Довго-довго я не спав:
Все чекав, чекав, чекав...

Починаю вже дрімати...
Миколай зайшов в кімнату,
Він схилився наді мною
І лоскоче бородою.

Щось тихесенько шепоче,
Хочу я відкрити очі,
Та не можу, мабуть, сплю.
Миколая я люблю!

У ніч святого Миколая
І.Савицька

Темна нічка за шибками.
Сон на крилах вже летить.
Небеса блистять зірками,
Та Івасик ще не спить.
У голівці сонні мрії...
Хмари, небо, зорі, рай....
Білі ангели-лелеї,
А між ними Миколай...
На санчатах щедрі дари –
Вже готове все як слід.
Ангели стають у пари
І злітають вниз, на світ...
Миколай, дідусь старенький,
Ставить дари на столі,
А Івась питає неньки:
„Ненечко, чи це мені?"
Темна нічка за шибками
Заглядає до вікон.
Спить Івасик біля мами,
Усміхаючись крізь сон...

Лист до Миколая
В. Паронова

Любий Отче Миколаю,
Ти усе про мене знаєш.
З висоти небес спустися,
Серця лагідно торкнися,
Освяти його Любов'ю,
Подаруй душі здоров'я.
Буду чемна і слухняна,
Все робитиму старанно.
Хочу, Отче, як і Ти,
Мир і Радість всім нести.

Їде святий Миколай
Я. Вільшенко

В небі метушня і рух,
Янголята працю мають:
Он одні несуть кожух
Для святого Миколая,

Інші лагодять санки,
Навантажують дарунки,
Світять край шляху зірки,
Шлють на землю поцілунки.

Сів у сани Миколай
В митрі й теплих рукавицях:
- Янголику, поганяй,
Щоб на землю не спізниться!

Пара коників летить,
Креше іскри підківками,
Сяє сріблом, мерехтить
Шлях, засіяний зірками.

Дітвора ж гуде, мов рій,
Жде на гостя нетерпляче:
Хто був чемний. Той радій!
Хто нечемний був, хай плаче!

Миколай
М.Пономаренко

Через поле, через гай
Йде до діток Миколай.
У білесенькій торбинці
Він для всіх несе гостинці.

Миколай
В. Паронова

Ти сьогодні швидше спать лягай,
Бо приїде в гості Миколай.
Бачиш, перша зіронька горить –
То вже Миколай до нас спішить.

В нього коні білі, наче сніг,
Борода сивенька аж до ніг,
У сріблясті саночки сіда
І за вітром в'ється борода.

Миколай про діток знає все,
Подарунки кожному несе.
Має для дитячих подушок
Подарунків повно – аж мішок!

Лист до Святого Миколая
Г.Черінь

Святий Миколаю!
Я тебе чекаю!
Може, знати б ти хотів,
Що собі бажаю
На Різдво в дарунок?
Навантажуй клунок.
Перш за все хотіла б лялю,
Найпишнішу в світі кралю.
Потім зайчика м"якого –
Сам вже вибери якого.
Ще хотіла б я коня,
Ще також хотіла б качку,
Гуску, котика й собачку,
Та не справжніх, тільки цяцьку,
Щоб не їли забагацько.
Принеси цікаву книжку
Про кота, або про мишку,
Про таких, як я, дівчаток,
І з малюнком на початок.
Ще б хотіла черевички
Гарну блузку, дві спіднички,
На голівку – синю стрічку,
А найбільш – малу сестричку.
Щоб її я доглядала,
По годинах годувала
І у возику возила,
І ходить маленьку вчила...
Любий Отче Миколаю!
Я, звичайно, добре знаю,
Що цей список – аж задовгий,
Але ж Ти – незмірно добрий...
Принеси мені гостинців,
Скільки вміститься в торбинці:
Ані мало, ні багато –
Так, як скажуть мама й тато.

Лист Миколаю
Руслана Назаренко

Під Миколаєм святим, у куточку,
Я черевика свого залишу
І всі побажання свої на листочку
Дуже старанно йому напишу.

Тихо молитву на ніч прочитаю,
Знаю, він чує, десь поруч стоїть.
Я йому пошепки пообіцяю
Слухатись маму і Бога любить.

В ліжечко тепле ляжу швиденько
Очі закрию і буду чекать.
Знаю він ходить тихо-тихенько
В час, коли діти вже солодко сплять.

Скрипнуть тихесенько двері в кімнату...
Може, це сниться, а може і ні?..
Вранці ж дивлюсь – в черевичку багато,
Дуже багато дарунків мені.
Завтра в наш рідний край

Завтра в наш рідний край
Завітає святий Миколай,
Принесе в своїй торбинці
Для усіх дітей гостинці.
Я святого Миколая
У віконце виглядаю,
Жду даруночків, благаю,
Бо я слухав тата-маму.
Мій Святенький Миколаю,
Приходи скоріш, благаю.
Я до тебе помолюся
І тихенько пригорнуся.
Щастя дай моїй родині
І коханій Україні.

Святий Миколаю
Марійка Підгірянка

Святий Миколаю,
Прийди до нас з раю,
Принеси нам дари
Кожному до пари.
Цукерки смачненькі,
булочки пухкенькі,
Книжечок багато
Читати у свято.

Лист до неба
Н.Наркевич

Гей, пошлемо листочок до раю:
„Не забудь нас, Святий Миколаю!
Не забудьте про нас, янголятка! –
Вас прохають і хлопці й дівчатка.
Завжди ми були чемні та милі,
До садочка охоче ходили,
Шанували матусю і тата,
Любили сестричку і брата.
Ми складаєм долоні маленькі
У молитві до Божої Неньки,
Тож гостей ми чекаємо з неба –
А Антипка нам зовсім не треба!"
Гей, напишем листочка до раю:
„Ми чекаєм, Святий Миколаю!
Ми чекаємо вас, янголятка!"
А підпишемо: Хлопці й дівчатка.

Святий Миколай

Хто всім бідним помагає?
Хто добра не забуває?
Миколай!

Будьте ж, діти, завжди чемні,
Помагайте тим, хто темний,
Тим, хто впав, подайте руку,
Не вважайте то за муку.

Любіть маму, любіть тата,
Діда, бабцю, сестру, брата
І любіть свій рідний край -
Вас полюбить Миколай.

Подарунки приготує,
Всіх вас ними почастує.
Треба лиш не забувать -
Бога й рід свій шанувать

Святий Миколай
С.Майданська

Він ходить від хати до хати,
Питається мами і тата:
Чи є у вас чемна дитина,
Дівчатко мале чи хлопчина?
Для кожного має в торбинці
Найкращі у світі гостинці.
А хто без кінця бешкетує,
Тим чортик лиш різки дарує.

http://www.pravda.rv.ua/hobbi/verses%20about%20sainted%20Nick.php