Головна

З Днем народження Вас, отче Ігорю!!!

Дорогий татку!

Тебе з мільйонів Бог сам вибрав,

Щоб ти цей шлях зумів пройти,

Щоб всю дорогу йшов невпинно,

Щоб істину зміг донести.

 

Щоб ти добивсь висот шалених,

Блаженну і благословенну мить,

Коли вже ясно все, та не даремно,

Любов в серцях зумів ти запалить.

 

Що ти зумів, що ти не зупинився,

Що не даремно прожив ти ці роки,

Хоч труднощі були, та не згубився,

Вдалось добитись те чого хотів.

 

Ти той хто радість,

Ти той хто є підтримка,

Неначе сонце в холодний подих зим,

Ти той хто щастя і завше будеш ним.

 

Неначе сніг а інколи сніжинка,

З тобою день проходить як хвилинка,

Для тебе труднощі це зовсім не проблема,

І ти вже вивчив всі ці теореми

 

Ти поєднав життя наше і казку,

В нашій сім‘ї  добро і ласку,

Ти щастя нам подарував,

Свою любов у нас ти вклав.

 

Ти все зробив що зміг я знаю,

Ти падав, все терпів, вставав,

Я завжди буду вдячна Богу,

За те що він тебе подарував.

Твоя донька Анастасія-Ольга

 

Пароху церкви святого Миколая  отцю Ігорю Онишкевичу виповняється 51 рік.

Парафіяни, священики, монахині, представники усіх спільнот та хорів, що діють при Аскольдовій Могилі, щиро вітаємо свого пароха з Днем народження. Ми єднаємось в подячній  молитві духом любові і миру за доброго пастора.

Вітаючи Вас, дорогий отче Ігорю, перш за все возносимо хвалу Богові, за те, що Він вибрав Вас для служіння у цьому святому для українців місці на пагорбі Аскольда. Висловлюємо Вам свою вдячність за сумлінне служіння, за любов та щирість. Користаючись нагодою, дякуємо у молитвах Вашим батькам за виховання та за їхній праведний християнський шлях, адже, як правило, життя батьків і визначає подальшу долю дітей.

То ж миру і добра Вам, отче Ігорю, міцного здоров’я, любові, радості серця, завзяття, усіх дарів святого Духа, заступництва Пресвятої Богородиці, святого Аскольда і усіх святих!

Многая і благая літа!!!

У перед день народження отця-пароха Ігоря Онишкевича пропонуємо нарис-портрет про нього, змальований парохіянами та духовними особами церкви святого Миколая

Отець Олексій Геник:

Перше враження, яке у мене склалось про отця Ігоря, стосується його людської доброти. Коли мене призначив єпископ з Донецька на служіння у Київ, а це був 1997 рік, то, звичайно, по приїзду сюди виникало безліч питань, пов’язаних з побутом та облаштуванням. І я відчув з боку отця Ігоря, справді, щиру підтримку. Він зразу ж проявив уважність до людських умов життя. Тобто, не стільки священичі особливості, а така братерська солідарність, людська солідарність та конкретна допомога з боку отця-пароха багато значили для мене. Адже коли людина багата серцем і проявляє таку людську турботу та доброту, то в неї і у питаннях священства теж все гаразд.

Тобто харизма благодійності та допомоги – це особлива риса нашого брата по-вірі.

Отець Анатолій Тесля:

«Коли я прийшов на парохію у 1992 році, то мене зустрів отець Ігор щирим серцем. Це людина великої повсякденної праці. Він не шкодує себе. Я часто звертаю увагу та наголошую на тому, що у такому фізичному та моральному навантаженні не варто постійно перебував. Адже людський ресурс потребує віднови. Але отець Ігор, на жаль, не реагує на мої пропозиції. І далі день у день в роботі.

Хочу сказати також, що він допомагає не тільки парохіянам, але й людям інших конфесій і навіть безбожникам. Скільки проводилось збірок на будівництво храмів та на особисті потреби людей, що не є дотичними до Аскольдової могили.

Унікальність його також полягає у тому, що він часто береться рятувати людей, які на сто відсотків є безперспективними. (Але це наш погляд, а не на погляд Божий). І тому, коли я наголошував йому, і не тільки я, що слід попросити бездомних залишити територію Аскольдової могили, які часто збираються біля хатини і ведуть себе зухвало, приносять шкоду, отець відповідав: «Їх любить Бог, і ми повинні їх любити та ними опікуватись».

Сестра Анастасія:

«Я вдячна Господові, що протягом семи років маю можливість молитися і служити при церкві святого Миколая, що на Аскольдовій могилі разом з отцем Ігорем Онишкевичем, котрий жертвенно любить своїх вірних. Ми всі є великою Божою родиною, котра духовно зростає і збільшується завдяки ревному служінню отця Ігоря разом із катехитами, священиками та вірними».

Марта Бліхар (одна з перших парафіянок церкви св. Миколая):

«Сьогодні згадуємо тяжкі часи атеїзму, як нелюди нищили церкви, карали священиків, вивозили невинних людей в Сибір. Але настав час, коли знущання та поневіряння припинилися. Залишились тільки спогади про ті часи. Пам’ятаю, що у 1992 році УГКЦ почала активно діяти, вийшовши з підпілля. Однак нам парафіянам УГКЦ разом з настоятелем церкви отцем Ігорем важко було знайти місце для молитви, адже у Києві греко-католики не мали власного храму. Спочатку трохи молилися на квартирі також  під церквами, але знаходились недоброзичливі люди, які забороняли нам молитися у тих містах. Мені запам’яталося святе Різдво Христове 1992 Року Божого. Був морозний холодний ранок. Ми парафіяни разом з отцем зібралися, щоб відслужити Святу Літургію в Ботанічному саду під Іонівським монастирем у Києві. Але до нас підійшли недоброзичливі «брати», які почали нас ображати, поводитись агресивно, намагалися всілякою лайкою прогнати нас. Отець Ігор щиро молився і вірив, що переможе доброзичливе та щире ставлення до людей. На свято Воскресіння Христового у 1992 році отець Ігор отримав дозвіл мера пана Івана Салія на Богослужіння у церкві на Аскольдовій могилі, де ми продовжуємо молитися Богу і до сьогодні…»

Ореста Цибрівська:

«Пам’ятаю, що отець Ігор благословив мене на служіння дітям. Я була впевнена, що це не моє, що я не справлюсь з цим. Погодилася на деякий час виконувати це служіння, хоча дуже сумнівалася, що в мене це вийде. Але згодом я зрозуміла, що це справді те, що мені потрібно. Я дуже вдячна отцю Ігорю за те, що настановив мене на цю справу. Тепер для мене зрозуміло, що отець Ігор був правий, коли настановив мене на служіння.

Крім того, отець Ігор дуже швидко може дати пораду. Був випадок, коли я звернулась до нього за порадою, а він миттю дав мені відповідь. У мене склалось враження, що отець не до кінця вислухав мене. І я трішки засмутилась. Але коли я застосувала пораду отця у житті, то побачила великий результат. Можу ствердно сказати, що отець Ігор має дар давати дуже точні і потрібні поради».

Леся Потіцька: (одна з перших парафіянок церкви св. Миколая):

«Пам’ятаю, що познайомилася з отцем Ігорем Онишкевичем ще у 1989 році, коли він ще не був священиком. УГКЦ ще тоді була в підпіллі, хоча державна влада ставилась до греко-католиків лояльніше, ніж раніше. Познайомилася з отцем у його домі – у гуртожитку. Перше враження було таким - переді мною мила, інтелігентна людина. Перш за все впало у вічі доброзичливість, було дуже приємно спілкуватися з цією людиною, хоча він ще не був висвячений у священики. Варто сказати, що в отця Ігоря просто чарівна дружина Антонія. Я бачу, що вони обоє міцні у своїх переконаннях і йдуть твердо до мети.

Крім того, з самого початку я відчула, що отець Ігор Онишкевич має велике бажання відродити УГКЦ. Він дуже цілеспрямований.

Коли почав змінюватися суспільний лад, він був не поза межами цього процесу. Він зумів орендувати місце на Аскольдовій могилі, зумів організовувати щорічні поїздки дітей на море, зумів згуртувати навколо себе людей. Я ніколи не чула з його боку якогось лицемірства, тому своєю добротою він і притягує людей до себе».

Ігор Савицький: (один з перших парафіян церкви св. Миколая):

«Пам’ятаю, коли тільки розпочиналося парафіяльне життя, церква мала ще не теперішній вигляд. Ми з отцем Ігорем активно працювали, добивалися, щоб був знесений другий поверх церкви, адже там було невелике кафе. Цей намір був скерований для того, щоб храм був реконструйований та отримав вигляд церкви-ротонди. Оскільки за фахом я інженер – будівельник, то я допомагав у цій нелегкій для нас справі. Ми хотіли, щоб церква відповідала духовному канону».

Ірина Жукова (одна з перших парафіянок церкви св. Миколая):

«Пам’ятаю, що мій чоловік Ігор дуже хворів. Ми гуляли по Києву. Нашим найулюбленішим  місцем прогулянки була Аскольдова могила. Ми побачили, як отець Ігор Онишкевич разом зі своїми вірними молилися біля цієї церкви. Ми подивилися і дуже перейнялися цією молитвою та щирістю. Раніше ми були християнами при московському патріархату, але дуже повірили саме  цій щирій молитві. Крім того, отець Ігор поблагословив мого чоловіка на операцію і сказав, що буде молитися за нього та успішне проведення операцій. Коли операції були проведені вдало, мій чоловік заявив, що хоче розбудувати Аскольдову могилу і стати вірним греко-католиком. І тоді почалася активна розбудова Аскольдової могили. Разом з отцем Ігорем, парафіянами, ми спромоглися підняти на ноги цю маленьку церкву».

Ольга Черешнівська:

«Милосердних справ майстер»

«Отець Ігор є засновником і 15 років очолював благодійний фонд «Карітас Київ». Нелегку працю допомоги ближньому, що є в потребі, називає служінням. Служіння словом, доброю справою і молитвою. Після Служби Божої у церкві – на службу людям у Карітас. Двері в кабінет завжди відчинені. Отець в колоратці. Спершу горобчиками влітають діти, горнуться  -  для них шоколадка. Потім на розмову-пораду входять поважні пані. Молодь ділиться планами. І кожному добре слово та щира усмішка.

Лунають дзвоники - усіх запрошують на спільну молитву у капличку Карітас. Потім обід з борщем, варениками; за столом діти, сміх, в повітрі запах пиріжків, їх пекли по 500 щодня

Після обіду нарада і плани на завтра: зустріти, розмістити в притулку, нагодувати, відремонтувати, подати проект… організувати Святу вечерю. Отець Ігор запрошував усіх дітей разом з мамами, одиноких людей, парохіян на Святу вечерю в Карітас. Готували стіл з кутею, подарунки, колядки. Отець Ігор знав усіх на ім’я.

Це велике господарство, створене отцем Ігорем із зернятка віри, надії, любові, виросло в повний колос і дало багатий урожай діяльного милосердя, яке продовжує сіяти добро у Карітас Печерськ.

Від імені дітей, яких огорнули Ваше тепло і ласка, дякую за Вашу самопожертву, вітаю Вас і бажаю міцного здоров’я, небесних ласк для утвердження Божої правди на землі.

Володимир Гриньків:

«Пам’ятаю, коли у 1993 році я почав активно відвідувати церкву святого Миколая, що на Аскольдовій могилі, то парафіяльне життя тільки но розпочиналося. Не був сформований хор, тому хто мав бажання, той дякував на Богослужінні, читав апостола, тропарі. Я також інколи прилучався до спільної Служби Божої: читав Апостола. Але я ще не знав церковного порядку, тому рідко прилучався до дякування. У мене, очевидно, це добре виходило, тому отець Ігор наполіг, щоб я щонеділі виконував функції дяка. Спочатку я дещо сумнівався у собі, але отець Ігор, очевидно, відчув, що це мені вийде. Він має особливий дар правильно порадити людині. Наш парох дуже вболіває за церкву, вірних, приклав багато зусиль, щоб існував хор. І повинен сказати, що отець Ігор дуже активний у парафіяльному житті».

Любов Михайлюк:

«Мій прихисток у церкві і у Бога»

Розпука, страх, біль, сльози,.. рука лягає на плечі:

- Все буде добре, Господь вселюблячий… як звати батьків?.., - то ти Іванова і Олесина дочка…

Такими були перші слова нашого знайомства у часі перед великоднього посту 2006 року Божого.

90-91 роки… Студентство, зміна влади, незалежність, майдан, голодування… прогулянка Аскольдовим парком… старенька киянка розповідає повір’я: - хто вперше приходить сюди може загадати бажання обійшовши Аскольдову Могилу довкола тричі проти годинникової стрілки (як у часі свят ми церковною ходою обходимо нашу святиню) і воно збудеться: - «Бажаю жити і працювати в Києві».

Кінець 95-того, 5 курс, пошук своєї особистості саме у Києві, перша робота…

96-тий, прогулянка... Аскольдова Могила без ротонди?.. Цікаво… Церква?.. Греко-католицька?.. Священик молодий з вусиками :-)

Усі 10 років до 2006, коли я зрідка приходила до церкви, мені здавалось, що отець поміж усіх присутніх на службі Божій лише дивиться на мене. Погляд проникливий, глибокий, але настільки добрий і теплий, що зігрівав до наступного разу.. та наступний раз був доволі рідко. То були мої максималістські молоді роки, коли здавалося, що все ти можеш сам, все залежить від твого бажання…

2006-тий, 33 роки. Злам, випробування віри у Бога... лише тоді я згадала прос своє бажання, бажання почуте Богом. Повертаю у Храм… сльози... лише тут я можу не соромитись їх, лише тут ніхто не бачить мого болю… Я чую слова священика.

- Нам дано стільки, скільки ми можемо винести.. а чим ти займаєшся?.. будеш нашим церковним кореспондентом, я знаю, - ти це зможеш.

Як важливо, за пів тисячі кілометрів від батьків, родини, почути слова віри у тебе, у твої сили, у твої здібності, як важливо почути їх, коли здається, що тебе вже не існує.

Жодного докору, жодного гніву, осуду чи нерозуміння… Лише любов, терпеливість і смирення… Саме цього я вчуся у отця, хоча дається це нелегко.

Інколи здається, що від отця не можна сховатися, як і не можна сховатися від Бога… Його розуміння і терпеливість, як і Божа любов всюди. Отець, звернеться, подзвонить, знайде саме у ту мить, коли це так необхідно, коли страх підступає і вкотре намагається тебе зламати.

Слова вітання,.. подяки, .. так скупо… простіть, Отче, бо недостойний я учень. Раба Божа Любов.

Зоя Турковська:

«Пам’ятаю, коли ми з чоловіком готувалися до вінчання, отець Ігор дуже строго нас запитував: чи справді ми готові, чи не маємо сумнівів? Отець до цього дуже відповідально ставиться. Оскільки отець Ігор ще є і хресним татом для сина Івана, то я дуже відчуваю, що він є чутливим до дітей, уважним, люблячим. Також парох завжди пам’ятає, коли у кого день народження, тому завжди на Богослужінні вітає з цим днем».

Володимир Качур:

«Пригадую першу зустріч з отцем Ігорем.

Працюючи на Радіо Воскресіння у Львові, я зателефонував у Київ до отця про намір записати інтерв’ю з ним та з іншими людьми у столиці. Він радо погодився. Я приїхав у Київ, поселився в готелі на окраїні, адже особливих фінансових ресурсів не було. Зателефонував отцеві Ігореві. Він з’ясував, де я зупинився, і сам виявив бажання приїхати на інтерв’ю у готель. Це мене приємно здивувало і, по-правді скажу, потішило, адже я Києва ще добре не знав. І отець, очевидно, розуміючи це та й з поваги сам прибув у готель. Причому це був холодний, дощовий день пізньої осені. Тобто розуміння іншої людини, обставин, в яких вона перебуває, це, думаю, теж є гарною і водночас яскравою рисою нашого пароха».

Надія Кучерява:

«Знаємо з дочкою Катрусею нашого дорогого отця понад десять років. Отець Ігор – це приклад жертвенного служіння людям, який не рахується з часом та власним здоров’ям. Турбота та молитва за хворих та бідних, за дітей та людей похилого віку, майбутніх матусь та молоді – це пріоритет його життя. Кожного дня на Службі Божій ми чуємо виголос: «За вчителів, лікарів, суддів, вихователів, матусь». Здається, що в цьому серці охоплений увагою, турботою, теплотою весь світ.

Мене по-особливому сколихнув випадок, коли ми здійснювали відвідини ув’язнених жінок. Отець вітав їх з Великоднем, роздаючи паски, крашанки та нехитрі подарунки (предмети гігієни). А жінкам, які кормлять дітей, отець роздавав ще і солодощі, чай, молоко… Згадую, як по-батьківськи журив молодих дівчат, щоб не палили, були чисті та охайні: «Для чого ви тут? Вам потрібно народжувати дітей, будувати сім’ї, любити своїх чоловіків. Дайте мені слово, що, вийшовши з ізолятора, будете щасливі і кохані». А скільки сил, здоров’я та енергії наш парох приклав, щоб церква святого Миколая була, як квіточка. Щоб любо і радісно було приходити і дітям, і дорослим на зустріч з Богом до нашої маленької, але дружньої церкви. Тож дякуємо Богу, що маємо такого отця – нашого земного Миколая.

Низький уклін Вам, отче Ігорю, від усіх парохіян та духовних осіб.  МНОГАЯ ЛІТА для служіння на Божій ниві.

Матеріал зібрав   Олег Качур, «Оранта»

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/