Головна

Ікона в українській культурі

Ікона УНСОІкона (гр. ????? - зображення, образ) - малярське, мозаїчне або рельєфне зображення святих, якому надають священного характеру. Ікона сама в собі однак є чимось більше, як лише святим зображенням, вона є місцем присутності благодаті, місцем об'явлень Ісуса Христа (Матері Божої і усіх постатей, зображуваних на іконі) для посилання до них молитов.[1] Культ ікон офіційно був прийнятий на сьомому вселенському соборі 787 р. у м. Нікеї. Проте ікони не завжди в історії християнства були глибоко шановані. У VIII-IX ст. у Візантії виникло іконоборство - релігійно-політичний рух спрямований проти шанування ікон, мощей та інших предметів культу.  

Попередником ікони і першим образом вважається Нерукотворний Спас (не людською рукою творений) або інакше Мандильон. Історія цього зображення така: Ісус у чудотворний спосіб відбив своє обличчя на полотні, щоб уздоровити короля Едесси. Цей образ було визнано чудотворним.   За християнською легендою першим іконописцем вважають євангелиста Луку, який є автором ікони Одигітрії, що зображує Матір Божу з Дитятком на лівій руці. Одигітрія означає "та, що провадить, вказує дорогу, покровителька, опікунка паломників". Цікаво, саме ікона Одигітрії була особливо популярна в Галичині, зокрема на Лемківщині. Цей образ набирає своїх неповторних рис. Лемківська Богородиця Одигітрія не тільки мати, вона могутня моральна опора, сильна духом. Такими постають ікони Богородиці з Красова, Рихвалду, Долин, Підгородець, Фльоринки, Жогатина, Терло, Берегів Долішніх.

Перші ікони в Україні-Русі були грецького походження. Київські князі привозили їх з Візантії, щоб оздобити руські храми, запрошували грецьких майстрів до Києва. З часом мистецтво іконопису опанували й самі русини, а наприкінці ХІ ст. повстала київська школа іконопису. Саме з ХІ-ХІІ ст. походять найстаріші збережені українські ікони. Слід згадати й про першого знаного іконописця Київської Русі - Алімпія Печерського (ХІ ст.) - монаха Києво-Печерської Лаври. Пізніше школи іконопису з'являються й на інших руських землях, зокрема в Галичині. В міських актах Львова й Перемишля ХV ст. згадується про діяльність іконописних цехів. З часом майстерні повстають у таких містечках карпатського регіону, як Новий Санч, Санок, Дрогобич, Самбір, у північно-східній Словаччині - Сніна (з 1487 р.), Буковська Гірка і Красні Броди. У ХІV-ХV ст. українські майстри виконували монументальні розписи також у Польщі. Збереглися розписи в Любліні (каплиця св. Трійці, 1418), Сандомирі (1430-ті рр.), у Кракові (каплиця св. Хреста на Вавелі, 1470), в костелі у Вислиці ХІV ст.). На території Лемківщини найстарша відома майстерня іконопису знаходилась у селах Здвижень або Ванівка при Воздвиженському монастирі (к. ХІV - перша пол. ХV ст.), автором багатьох найстарших ікон був Майстер з Ванівки.

Деякі ікони були особливо шановані русинами й мали чудотворну силу. На жаль, вони часто ставали предметом воєнної здобичі. Найвідоміші з них: Зарваницька, Белзька (тепер Ченстохівська - копія, перевезена з замкової церкви в Белзі кн. Володиславом Опольським у 1382 р. до костела оо. Павлінів у Ченстохові), Богоматір Вишгородська (привезена з Царгороду до Вишгороду біля Києва у 1134 р., тепер знаходиться у Москві), Почаївська, Марія-Повчанська, уславлена чудами в ХV ст. у Карпатській Україні, Ярославська, Марія-Оранта з Софійського собору у Києві та ін.

Цікаво, що Богородиця з'являється на староукраїнських іконах значно частіше, ніж Ісус Христос. Це можна пояснити тим, що в Україні від часів прийняття християнства Мати Божа була особливо шанована. Крім згаданої Богородиці Одигітрії, в Україні й зокрема на Лемківщині часто зустрічається ікона Покрови - Богородиці, що простягає свій омофор над народом, оберігаючи його від злого. На кожному іконостасі знаходиться композиція Деісіс (з гр. благальна молитва, прохання), що зображує Ісуса на троні, а нижче у благальному зверненні до нього Богородиця та Іван Хреститель. Велика кількість лемківських ікон присвячена святим. Це ікони св. Миколая, на яких зображена постать єпископа, що правою рукою передає благословення, а у лівій тримає відкриту книгу Святого Письма, ікони архангелів Михаїла - переможця сатани і Гавриїла, мучеників Георгія і Дмитра, отців церкви, св. безмездників Косми і Дам'яна, св. Параскеви. Цікаво, що слово "параскеве" з грецької мови означає приготування перед святом, тобто день перед суботою, і стало символом Великої П'ятниці чи взагалі п'ятниці. Св. Параскеву вважали опікункою торгівлі, а також молодих дівчат й сімейного щастя. Найчастіше згадані ікони святих були храмовими іконами, присвяченими покровителю церкви. Адже як часто зустінемо на Лемківщині церкву св. Покрови, св. Параскеви, св. Косми і Дам'яна або арх. Михаїла!

На закінчення хочу ще додати, що, на жаль, багато прекрасних ікон з лемківських церков Польщі на сьогодні втрачено: їх або було знищено разом з церквами після ІІ світової війни, або вкрадено чи перевезено до музеїв, сховищ для ікон. Тема лемківської ікони ще чекає ґрунтовного наукового дослідження.

Вікторія Черненко

Ікона УНСО

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/