Понеділок, 07 червня 2010, 12:55

Вже стало хорошою традицією молодіжної спільноти церкви Миколая Чудотворця, здійснювати екскурсійні поїздки до різних куточків України. Цього разу молодь вирішила відвідати з екскурсією  Полтаву і в суботу 29 травня разом із о.Олексієм вирушили на екскурсію.

Подорож молоді почалась із спільної молитви за щасливу подорож у церкві Миколая Чудотворця та з благословення о.Ігора. Помолившись молодь вирушила у дорогу, яка була неблизькою, адже в одну сторону їхати 350 км та молодь несумувала із цього приводу, а навпаки використовувала час у дорозі із користю: молилась вервицю, співала релігійні та народні пісні, а ще крім того мала можливість поспілкуватись та пізнати краще один одного.

Для більшості з нас Полтава асоціюється із Наталкою Полтавкою, Іваном Котляревським та Полтавською битвою, тому і недивно, що першою нашою зупинкою був музей полтавської битви. У музеї екскурсовод розповіла нам про історію битви її причини, ми мали можливість побачити діораму полтавської битви діаметром 9 м та висотою 4,5 . Може виникнути запитання для чого вшановувати пам’ять такій події, як полтавській битві, яка відбулася 300 років тому, адже Карл ХІІ разом із козаками на чолі із Іваном Мазепою  програли  Петру І війну. Для чого нам так довго пам’ятати про поразку?  Трагізм цієї битви в тому, що на стороні Карла ХІІ і Петра І воювали українські козаки і для України це була братовбивча війна і про це потрібно завжди  пам’ятати чиї ми інтереси відстоюємо і чому.

Після короткої екскурсії по музею молодь вирушила у історичний центр міста де першою зупинкою у нас був музей Котляревського. Екскурсовод нам розповіла, який  був тогочасний побут, показала рукописи творів та військові нагороди Івана Петровича. Нам розповіли, що вартість будинку становила 25 карбованці  на той час за ці кошти можна було придбати 5 селянських хатин. Роздивишись будинок Котляревського молодь вирушила до альтанки де розкривався прекрасний краєвид на панораму міста. Помилувашись панорамою міста ми пофотографувались біля пам’ятника галушці і зрозуміли, що нам пора вже йти на обід, якщо його можна так була назвати адже обідали близько шостої години вечора. Останньою зупинкою у нас був театр біля, якого був пам’ятник Марусі Чурай зробивши спільне фото на пам’ять молодь завершила екскурсію, адже уже потрібно повертатись до Києва. Трішки втомлені, але переповнені позитивними емоціями ми повертались до столиці .

Матеріал та фото Ярослава Павлюка, «Оранта»