Головна

Обрані вірити

Першому українськму мученику за віру Христову, Аскольду - князю київському і всієї Руси України присвячується

Достеменно відомо, що після Зіслання Святого Духа учні Ісуса Христа, святі апостоли пішли світом ширити правдиве слово Божої науки. Волею Всевишнього на українську землю прибув старший брат апостола Петра - Андрій Первозванний. Саме від нього давні українці отримали Боже благословення бути вибраними в числі перших народів землі, осяяних ласкою Творця пізнати Світло Істини. Щоб правдиво вірити і правильно славити життя і діяння Сина Божого.

Не збереглось історичних відомостей про перші століття після перебування св. Андрія на Київській землі. Відомо, що першим християнином був правитель тогочасної української держави Аскольд, що отримав в 866р. хрещення на ім'я Микола і коронування на царя з рук настоятелів Римського престолу Христової Церкви, заснованої за вказівкою Сина Божого ап. Петром.

Тогочасне населення Руси-України в своїй більшості сповідувало язичницьку віру і вороже ставилося до християн. Тому й було таємно запрошено до Києва чужинця, варяга - Олега, який підступно вбив царя Аскольда, його брата Діра та багатьох інших українських першохристиян і став правити в Києві, назвавши його матір'ю городів руських.

Пізніше княгиня Ольга на Аскольдовій могилі відновила дерев'яну церкву, в якій молились перші українські християни.

Але син Ольги, князь Святослав - Завойовник, її спалив. А вже, князь Володимир Великий пошанував це святе місце, де ступала нога апостола Андрія і де покоїться прах царя Аскольда, збудувавши там кам'яну церкву. Але вона, як і Десятинна церква не збереглась до наших днів.

Зате в Св.Софії збудованій Ярославом Мудрим можемо побачити тепер серед образів св.апостолів, образ Папи Римського Климентія, - учня апостола Петра. Цей факт є свідченням того, що тогочасні русичі-українці, хоч і прийняли обряд хрещення з Візантії, глибоко шанували настоятелів Римського престолу, визнаючи своє підпорядкування Католицькій (всесвітній) Апостольській Христовій Церкві. Цей факт свідчить, що наші прародичі знали правду, правильно розуміли Христове вчення, правильно вірили і правильно славили ім'я Господнє.

Але розкол Христової Церкви 1054р. негативно вплинув на розвиток християнство в Русі-Україні. Крім цього на багато століть на наших праотчих землях запанувало монголо-татарське та московське іго. В часи якого в різний спосіб знищувалося канонічність нашої церкви.

Всі ці роки українське християнство перебувало в орбіті впливу спочатку Візантійської, а потім Московської імперії що прагнули стати Другим і Третім Римом. Використовуючи релігію для упокорення поневолених народів. Впроваджуючи серед них догматичні вчення про власне месіанство та неправдиві тлумачення християнського віросповідання.

Саме роками неволі та негативним впливом візантійських розкольників можна пояснити те, що не всі українці позитивно сприйняли Берестейську унію 1596р.

Твердо переконаний, якби тоді український народ в єдності злучився з Римським престолом Христової Церкви, не було б Переяславської угоди 1654р., не було би блудного приєднання Київської митрополії в 1686р. до Московської патріархату. Не карав би нас Господь Батуринською трагедією, нищенням козацтва, численними голодоморами та розстрілам) мільйонів найкращих синів і дочок матінки-України.

1 лише через героїчне, жертовне життя покладене на вівтар боротьби за ідеали добра, поколіннями українських патріотів даровано Всевишнім нам сьогодні незалежність. Щоб користуючись нею, ми пізнали правду нашого історичної минулого. Щоб правильно застосовували духовну спадщину наших предків. Щоб на власних теренах, благословенних ни св.апостолом Андрієм Первозванним, будували боголюбиву українську спільноту, вільних людей, віруючих і знаючих, що Син Божий - це єдина дорога до спасіння.

Бо цю науку знали і належним чином шанували - Аскольд і Ольга, Володимир і Ярослав Мудрий та їхні сучасники тому й мали велику честь і ласку Господню перебувати в лоні Католицької Християнської Церкви. І ми українці на початку третього тисячоліття повинні використати досвід наших сусідів, братів слов'ян - чехів, поляків, словаків, хорвати'. прибалтійських народів і долучатися до світової християнської спільноти, щоб мати право вірити і право славити і бук покірними вівцями - Церкви, яку створив, виконуючи волю Бога, святий Петро.

І щоб ця Божа мудрість проникла у наші голови, потрібно вчитися на гірких уроках минулого, правдиво і чесно оцінити власні епохальні історичні помилки. А щоб Божа благодать зійшла на українську землю, потрібно очистити її від постаментів сатанинському ідолові Ульянову-Леніну та від іншого тоталітарного комуністичного мотлоху. Потрібно, належно^ по-християнськи, вшанувати пам'ять закатованих, замордованих, знищених голодомором мільйонних жертв московської окупації.

Потрібно очистити душі і щиросердечно покаятись за власну байдужість, за самопоборювання, за зраду і служіння чужим інтересам.

Не обираймо до влади чужинців і чужинок, що мають за мету далекосяжні плани і завдання вернути нас у московське рабство.

Але й не цураймось тих щирих і добрих кроків, що робляться для нашого благополуччя з доброї волі. Великим успіхом увінчався приїзд на Україну однієї з найсвітліших постатей людства у 20 ст. Папи Івана-Павла-ІІ. Він ^»а&4 володів українською мовою, знов нашу історію, знав історію нашої релігії. Прибувши до Києва Іван-Павло-ІІ, в першу чергу поїхав на Аскольдову могилу в греко-католицьку церкву Святого Миколи Чудотворця. На цьому святому місці, де ше найдавніші українські християни молились до Христа-Спасителя, Папа Римський в колінопреклонній молитві просив ласки Божої для нашого щасливого майбуття. Своїми відвідинами місця, де покоїться прах царя Аскольда, волею Всевишнього. Іван-Павло-ІІ показував нам коріння нашої віри, неправдиво забуте і чомусь замовчуване і в наш час.

Можна припустити, що без жертовного християнського життя і мученицької смерті Аскольда, не було б подвигу святительства рівноапостольними Ольгою та Володимиром. Саме вони й розуміли це, бо з великою побожністю та вдячною любов'ю зводили храми господні там, де знайшов вічний спокій їхній великий попередник.

ВІдновлюймо власну історичну пам'ять, правдиво научаймось свого, шануймо своє. Бо ми є той народ, до якого з ласки Господньої і благословенням Духа Святого прийшов учень Спасителя Світу, щоб навернути нас на правдиву віру і долучити нас до того Виноградинка, де родючі гілки дбайливо доглянуті, а ті, що плоду не приносять просто відтинаються.

Бог любить нас і в черговий раз дає нам шанс, щоб не загинути треба -щедро плодоносити, виконуючи заповіді Його, славлячи добрими ділами Сина Його, перебуваючи в лоні Єдиної Католицької Христової Церкви під захистом і покровом Оранти Богоматері на віки вічні. Амінь.

Володимир Покидко, с.Дебеславці, Коломийський район, Івано-Франківської області, спеціально для «Оранти».

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/