Головна

Причини проти контрацепції і стерилізації

Святіший Отець Пій ХІ у Енцикліці «Casti Conubii» («Чисте подружжя») проти контрацепції і стерилізації написав: (56) «Оскільки деякі, відкрито відступаючи від незмінного і переданого від початків християнського вчення, вважають, що у наші дні потрібно урочисто проголосити інше вчення щодо цього питання, то Католицька Церква, якій сам Бог доручив обов'язок навчати і захищати чесність та чистоту звичаїв, міцно стоячи посеред моральної руїни, яка її оточує, з метою збереження чистоти шлюбного зв'язку від цієї огидної плями, піднімає свій голос на знак Божого післаництва та Нашими устами знову проголошує: кожне подружнє єднання, у якому статевий акт зумисно позбавлений своєї природної здатності продовження роду, порушує Божий та природний закон, і хто собі таке дозволяє, чинить тяжкий гріх.

(57) Тому на підставі Нашого найвищого авторитету та дорученого нам обов'язку дбати про спасіння усіх душ застерігаємо усіх священиків-сповідників та усіх душпастирів, щоби не дозволяли порученим їм вірним грішити проти такого вагомого Божого Закону; навіть більше, щоби оберігали себе самих від таких згубних вчень, в жодному разі не потураючи їм. А якщо би хтось зі сповідників чи душпастирів, нехай Бог цього не допустить, впав сам або ж увів у подібні помилки поручених йому вірних, підтвердив їх відкрито чи грішною мовчанкою, нехай знає, що муситиме скласти звіт перед Богом - найвищим Суддею про зраду Його священної довіри та застосує до себе слова Христові: «... сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму» (Мт 15,4).

У своїй Енцикліці «Humane vitae» («Людське життя») Св. Отець Павло VI зокрема пише:

«Чесні люди можуть ще краще переконатися у правдивості церковного вчення, коли вони звернуть увагу на наслідки методів штучного регулювання народжень. Передовсім слід задуматись, наскільки широкий і легкий шлях відкривається до подружньої невірності і до загального послаблення моральності.

Не потрібно багато досвіду, щоб знати, наскільки слабкою є людина, та щоб збагнути, що людина, особливо молода, настільки вразлива перед спокусами, що вона потребує спонук, щоб дотримуватись морального закону, і що було б безвідповідально полегшувати їй недотримання цього закону. Так само слід висловити тривогу: чоловіки, які призвичаїлися до протизаплідних практик, можуть втратити пошану до жінки і, легковажачи її тілесним благом і психічною рівновагою, сприймати її як звичайне знаряддя задоволення своєї похоті, а не як супутницю, яку слід поважати і любити» (17).

Звертаючись до італійського товариства католицьких фармацевтів 1994 р., Папа Іван Павло ІІ, наголосивши на шляхетному мистецтві і традиції фармацевтики, пригадав свою і своїх попередників - Пія ХІ і Павла VI - промови, які стосуються морального виду цієї професії, і сказав: «Не можемо прийняти співпрацю в нападах на життя чи інтегральність людини як одиниці, проти прокреації чи морального і ментального здоров'я людства... Не можемо у совісті очікувати користі від виробів, які принижують людину» (Medicina e morale 4, 1994, стор. 762). Якраз контрацепція і стерилізація є методами, спрямованими проти прокреації, і мають шкідливі наслідки не тільки для душі, а й для тіла і суспільства. Очевидно, що злодій не тільки той, хто краде, але й той, хто тримає йому драбину.

  Існує суттєва різниця між природним методом, який відкриває плідні й неплідні дні у жінки, і контрацепцією та стерилізацією, які є неприпустимими і гріховними. А саме: контрацепція і стерилізація роздвоюють сув'язь, яку Господь Бог передбачив між специфічним шлюбним актом і зачаттям. Природний метод цю сув'язь не розриває з огляду на те, що подруги цілковито стримуються від шлюбних стосунків у плідний період. А шлюбні стосунки не є необхідними, якщо існує виправдана причина, щоб їх не було. Звичайно, що сексуальне життя взагалі заборонене і перед, і поза шлюбом, який благословить Господь Бог і який тоді триває ціле життя.

   Верховний суд Аргентини 23 травня 2003.  заборонив виробництво та розповсюдження, так названих протизаплідних таблеток та спіралей,  бо відомо, що при їх використанні настає зачаття, але ці засоби автоматично вбивають ненароджену дитину, перешкоджаючи їй імплантуватися у матку. Конституція Аргентини чітко визначає, що людина має право на життя з моменту зачаття.

 

 Заборона штучних запліднень

У документі „Donum vitae" i „Dignitas personae" Конгрегації науки віри, детально пояснюється, чому неприпустимі і грішні штучні запліднення, як-от: інсемінація, запліднення в пробірці і клонування.

Ось пояснення, чому заборонено запліднення в пробірці, навіть якщо би йшлося про сім'я чоловіка. На питання: «Чи морально допустиме гомологічнe  штучне запліднення у пробірці?» - у згаданому документі знаходимо відповідь: «Гомологічний FIVET здійснюється поза тілами подругів з допомогою третіх осіб, від втручання і технічної діяльності яких залежить, чи вдасться операція; життя і ідентитет зародка довірені силі лікарів і біологів, встановлюється панування техніки над вислідом і долею людської особи. Таке панування протирічить гідності і однаковості, які необхідні як дітям, так і батькам. Зачаття in vitro - це результат технічної процедури, завдяки якій відбувається запліднення; воно насправді не досягається, ні не бажається як вияв і плід специфічного акту подружнього єднання. ...З цих же причин залишається морально недопустимим і так званий «простий» FIVET, який не допускає абортивного знищення зародків чи мастурбації, бо і він позбавляє людське народження властивого і  природного йому достоїнства... Церква і надалі, з погляду моралі, протистоїть гомологічному заплідненню in vitrо; воно у своїй суті недопустиме і суперечить гідності народження і подружнього єднання, навіть тоді, коли зроблено все можливе, щоб запобігти смерті людського зародка».

Неправда, що штучні запліднення є на користь життя. Всі вони різними способами є грубим порушенням Божого плану створення нових людей, занедбують обов'язок турботи про спасіння душ і є порушенням гідності людини. Крім того, запліднення у пробірці пов'язані також і з масовими вбивствами зачатих таким чином дітей.

Так, сьогодні одна з найчастіших причин смерті людей в Україні - це, власне, вбивство ненародженої дитини через різноманітні дії, пов'язані із зачаттям у пробірці. Ця цифра вже перевищує число т.зв. «хірургічних» абортів.

Згідно з даними тих, які займаються такими заплідненнями, народжується менше 5% дітей, зачатих таким способом. Над деякими з цих дітей проводять експерименти, деяких викидають в каналізацію, з деяких країн їх вже вивозять, деяких тримають живими, але замороженими у холодильниках, а деяких намагаються імплантувати у матку. Навіть і з тих, яких помістили у матку, найчастіше не приймається жодне, вони помирають через неприродні умови.

Той, хто хотів би голосувати за запліднення у пробірці, насправді голосував би за масові вбивства ненароджених дітей! Усі, без винятку, штучні запліднення, державний закон мусить якнайшвидше заборонити!

Навіть якщо деякі з дітей після зачаття у пробірці все-таки виживуть і народяться, під час пологів або і через декілька років пізніше, чуємо, що більшість із них ще досі мають своїх живих братів і сестер, які зачаті в той же час, але залишилися у якомусь лікарняному холодильнику.

Про яку державу можна говорити з перспективи десятків, а, здається, вже і сотень тисяч так зачатих дітей, які вбиті або чиї життя і досі під загрозою?

Україна для таких дітей - жорстока і небезпечна держава, яка ставиться до них так, як ставилися і деякі інші нелюдські режими до ув'язнених у таборах.

Держава Коста-Ріка деякий час мала державний закон, який підтримував запліднення у пробірці, але 11.10.2000 р. Верховний Суд все-таки заборонив їх, довівши, що запліднення у пробірці ставить під ризик життя зачатих дітей. У його рішенні пише: «Принцип святості життя людини включає право, яке належить кожному без винятку, а будь-який виняток чи обмеження руйнували б суть цього права». Перед судом свідчила лікарка, яка раніше займалася такими заплідненнями, але потім збагнула свої помилки і покаялася.

„Donum Vitae" пояснює, чому неприпустимі і гетерологічні штучні запліднення, де донором сім'я не є чоловік, чи то йдеться про інсемінацію, чи про запліднення в пробірці. А на питання: «Як з точки зору моралі оцінити штучну гомологічну інсемінацію?» (де донором сім'я є подруг, а не йдеться про пробірку) „Donum Vitae" дає чітку відповідь: «Штучна інсемінація як заміна подружнього акту заборонена, тому що воно свавільно роз'єднує два значення подружнього акту. Додатковим знаком такого роз'єднання є мастурбація, з допомогою якої зазвичай одержують сім'я; акт позбавлений свого об'єднувального значення і тоді, коли проводиться з метою народження: «не вистачає йому...статевих стосунків як вимоги морального рівня, стосунків, які у рамках правдивої любові реалізують повний зміст взаємного дарування і людського народження».

«... Наука Церкви про шлюб і людське народження каже, що існує «нерозривний зв'язок ( якого хотів Бог і якого людина не може свавільно розірвати) між двома сторонами подружнього акту: єднанням і народженням... Контрацепція позбавляє подружній акт його відкритості до народження і таким чином розділяє цілі подружжя. Подібним чином, досягаючи народження, яке не є плодом особливого акту подружнього єднання, гомологічне штучне запліднення також розділяє добра і значення подружжя...»

  Серед прав дитини «Donum Vitae» особливо підкреслює право на життя і тілесну цілісність кожної людської істоти від моменту її зачаття до смерті, права сім'ї і подружжя як інституту і, у зв'язку з цим, право дитини бути зачатою, народженою на світ і вихованою своїми батьками. Зокрема тут зазначено: «Тому дитина має право, як вже згадано, бути плодом специфічного акту подружньої любові своїх батьків, а також має право на повагу як особа від моменту свого зачаття».

Католицька Церква у «Donum Vitae» шанує згадані права дитини, наголошуючи у розділі «Мораль і громадянський закон»: «Як наслідок поваги і захисту ненародженої дитини, починаючи з моменту її зачаття, закон повинен передбачити покарання за кожне зумисне порушення її прав. Закон не повинен терпіти, а навіть має категорично забороняти, щоби з людською істотою, навіть в зародковому періоді, поводилися як з предметом експериментування, калічення або знищення, під приводом, що вона залишена або нездатна нормально розвиватися».

«Нехай громадянський закон не підтримує технік штучного народження, які на користь третіх осіб ( лікарів, біологів, економічних або керівних сил) відбирають те, що нерозривно пов'язане з відносинами у подружжі...»

 Отже, звідси зрозуміло, що Католицька Церква вимагає від держави прийняття законів, які би передбачали покарання не тільки для тих, хто різними способами вбиває ненароджених дітей від зачаття і далі, але і для тих, хто проводить штучні запліднення: інсемінацію, запліднення у пробірці і клонування.

Все більше розвиваються способи лікування безпліддя, тому все-таки можливо досягнути зачаття природним способом, шляхом специфічного акту подружніх стосунків, а також, щоб зачата дитина пережила вагітність, не зважаючи на загрозу. Але безплідні пари, медпрацівники, фармацевти, політики та інші люди не мають права брати участь у тому, що протирічить вічним і незмінним етичним началам, про які говорить «Donum Vitae».

Помилково було би вважати, що батьки мають «право на дитину». «Donum Vitae» у зв'язку з цим каже: Право на дитину, у буквальному значенні, суперечило б гідності і природі шлюбу. Дитина  не є чимось, що дається в борг, і не може розглядатися як предмет власності: вона є даром, «найціннішим» і найбільш незаслуженим даром подружжя і живим свідоцтвом взаємного дарування її батьків».

 

Проти вбивства ненароджених

Життя людини починається з моменту зачаття, злиття живої чоловічої і живої жіночої статевих клітин, - сперматозоїда і яйцеклітини, а також подібним чином несексуально - клонуванням (twinning, „nuclear transfer") i деякими іншими грішними техніками генної інженерії.

Ніхто з нас не був ні сперматозоїдом, ні яйцеклітиною, а почав своє існування з єдиної клітини - зиготи, яка виникла в результаті їх злиття. Потім зигота починає ділитися і розвиватися. Формується морула, бластула і т.д.

Людське походження статевих клітин, а також їхня генетична структура засвідчує, що це - насправді людська істота, справжня людина з моменту зачаття. Що дитина жива вже з моменту зачаття, видно, між іншим, і з метаболізму, росту, розвитку і розмноження клітини.

Бо вже в першій клітині - зиготі визначено, що це дівчинка або хлопчик, якого кольору будуть очі, волосся, визначено багато рис темпераменту і функціонування органів. Незалежно від того, віруюча це людина, чи вважає себе атеїстом, вона повинна визнати, що тіло щойно зачатої дитини, навіть якщо дивитися з чисто матеріальної точки зору, це найбільш цінне в цілому світі творіння у такій маленькій кількості матерії.

Відмінність між народженою і ненародженою дитиною полягає тільки в місці їх проживання. А людина є людиною завдяки тому, що має в собі, а не через місце перебування.

У 73 пункті «Evangelium Vitae» Святіший Отець Іван Павло ІІ пише: «У Старому Завіті, говорячи про загрозу життю, ми знаходимо значущий приклад протистояння несправедливому наказу державної влади. Коли фараон наказав вбивати всіх новонароджених хлопчиків, єврейські акушерки відмовились це робити.

«Але повитухи боялися Бога і не робили так, як сказав їм цар Єгипетський, а залишали дітей живими» (Вих 1,17). Слід підкреслити головну причину їхніх дій: «повитухи боялися Бога». Саме послух Богові - потрібно боятися тільки Його, визнаючи Його абсолютну владу, - дає силу протистояти несправедливим людським законам. У цьому їхня сила і сміливість, що вони, не боячись ув'язнення або навіть смертної кари, вірять, що такі дії відповідають «терпінню і вірі святих» (Одкр 13, 10).

Технологія умертвлення ненароджених дітей останнім часом дуже поширилась. Усі види спіралей також вбивають дітей! При використанні спіралі зачаття відбувається, але дитина найчастіше вмирає в перші дні, тому що спіраль не дозволяє їй імплантуватися (закріпитися) в матці. Якщо відбувається затримка менструації, то це значить, що дитина все-таки вижила. Треба зберегти їй життя.

Спіраль перетворює здорову жінку в хвору (запалення і нагноєння в матці, яйцеводах, черевній порожнині, кровотечі, болі, недокрів'я...).

  Під час прийняття усіх видів так званих "протизаплідних» таблеток" все ж нерідко відбувається овуляція і зачаття. У такому випадку дитина найчастіше вмирає від голоду, тому що таблетки сушать залози і зменшують кількість їжі (глікогену) у слизовій оболонці матки.

Затримка менструації свідчить про те, що дитина все ж вижила. Аборт не дозволено робити й у цьому випадку.

Жінки, що приймають таблетки, частіше від інших хворіють на рак грудей, шкіри і матки, схильні до інсультів та інфарктів, запалення вен з тромбами, що можуть викликати емболію, виникає ушкодження печінки і зорового нерва, слабшає імунітет і т.д. Такі таблетки не є вирішенням проблеми нерегулярного менструального циклу.

   Зачаття відбувається і під час прийняття більшості інших так званих «контрацептивних» засобів, але і ці речовини автоматично вбивають дитину в перші дні. Ісус сказав: «Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили» (Мт 25,40). А наш найменший брат чи сестра - це та маленька дитинка, щойно зачата. Її жодним чином не слід убивати. Треба довіряти Господеві. Ісус сказав дослівно так: «Не турбуйтеся, кажучи: що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. Шукайте перше Царства Божого та його справедливості, а все інше вам додасться!» (Мт 6, 31-33)

Не дозволено проводити такі процедури як, наприклад, ранній амніоцентез, мета якого - вистежування й убивство хворих!

Не можна вбивати навіть хвору ненароджену дитину. Ніхто не став щасливим, вбиваючи хворих людей, але ми можемо стати дійсно щасливими, служачи життю і здоров'ю хворих. Це знає кожен чесний працівник охорони здоров'я.

Сьогодні відомо, що найбільш хворі діти помирають самі ще до народження або невдовзі після народження, не зважаючи на всю нашу допомогу і всі можливі спроби врятувати їхнє життя. Однак це щось зовсім інше. Важливо, що ми не вбиваємо їх, а намагаємось найкращим способом врятувати їхнє життя.

  Гріх ніколи не був і не буде вирішенням проблем. Гріх ніколи не приводив до щастя.

У Женевському формулюванні Клятви Гіппократа, яку складає кожен студент медицини по закінченні навчання, перш ніж отримати диплом, дослівно сказано: «Я буду беззаперечно шанувати людське життя від самого зачаття... заявляю це вільно і свідомо, покликаючись на свою честь».

Коли йде мова про хворобу вагітної жінки, потрібно піклуватися і про врятування її життя, і про життя ненародженої дитини. Основний моральний принцип каже: ніколи не можна робити зло, навіть тоді, коли ти хочеш через зло досягнути добра. Святіший Отець Папа Павло VI в енцикліці «Humanae Vitae» каже:

«Відповідно до цих основних положень людського і християнського розуміння подружжя, Ми повинні ще раз заявити, що слід абсолютно виключити як дозволений засіб регулювання народжуваності пряме переривання процесу народження, що вже розпочався, і особливо прямий аборт - навіть з мотивів збереження здоров'я!»

Коли йде мова про зґвалтування, статистика показує, що вагітність настає вкрай рідко. І все-таки, потрібно заявити, що і таких дітей, зачатих внаслідок зґвалтування, не можна вбивати.

Якщо й треба когось покарати, то це того, хто вчинив зґвалтування, а не дитину. Дитина ні в чому не винна. Хто би тепер, після народження, міг вбити це дитя? Однак не забуваймо: між народженою і ненародженою дитиною немає різниці!

Жінка стає матір'ю з моменту зачаття, а не з народженням дитини. Навіть якщо жінка зачала після зґвалтування, вона вже стала матір'ю. Нехай буде спокійною і нічого не робить проти дитини. А коли дитина підросте, коли прийде час їй народитися, якщо вона не захоче опікуватися нею, знайдуться добрі люди, які подарують їй свою батьківську любов.

 

Проти евтаназії

Заборонено брати участь в активній і пасивній евтаназії. У главі 65 енцикліки «Evangelium Vitae" Папа пояснює:

«Під евтаназією у прямому значенні цього слова слід розуміти дію чи бездіяльність, які за своєю внутрішньою природою чи за задумом діючої особи викликають смерть з метою припинення всіх страждань. Евтаназію, таким чином, слід розглядати в контексті задуму і використаних методів».

20-го травня 2004 року, даючи аудієнцію учасникам конгресу «Life-Sustaining Treatments and Vegetative State: Scientific Advances and Ethical Dilemmas» («Teрапія підтримки життя і вегетативний стан: наукові досягнення і етичні дилеми»), Святіший Отець сказав: «Наші брати і сестри, що знаходяться в клінічній ситуації так званого «вегетативного стану», зберігають всю свою людську гідність. Бог Отець і далі дивиться на них з любов'ю, визнає їх Своїми дітьми, особливо, коли їм потрібна допомога. Тому хвора людина у вегетативному стані, яку чекає видужання або природний кінець, має право на основну охорону здоров'я і на запобігання ускладнень, пов'язаних з її станом».

Іван Павло ІІ підкреслив моральний принцип, згідно з яким «навіть найменш незначна можливість того, що людина ще жива, накладає обов'язок повної поваги до її особистості і утримання від будь-яких дій, що мають на меті її смерть».

Також на цій аудієнції Папа сказав, що у випадку тривання вегетативного  стану, людина має право отримувати їжу і воду ( Агентство Zenit, № 04032205, 04032206).

Як відомо, існують різні способи дати людині їжу і воду в тому випадку, коли вона не може нормально їсти і пити, наприклад, через назогастричний зонд, гастростому, інфузію і т.д.

Держава повинна захищати життя громадян, а не легалізувати евтаназію і допомогу в самогубстві.

На жаль, зустрічаємося із випадками, коли ні діти, ні родичі не піклуються про своїх стареньких родичів.

 Якщо в селі захворіє корова чи свиня, негайно викликають ветеринара, щоби прийшов і врятував тварину. Але коли захворіє стара людина, лікаря не кличуть, а чекають її смерті. Або ж привозять їх до лікарні, коли вже надто пізно. Якщо тоді запитати у сина, дочки чи невістки, де ж вони були раніше, чого чекали, бо ж запалення легень триває вже кілька днів, стан серця критичний, рак дуже поширився або дійшло до екстремального зневоднення організму, можна почути страшні слова: «Лікарю, не хвилюйтеся, ми знаємо, що йому вже час померти». Син або дочка засуджують на смерть свого батька чи матір! Ми не знаємо, коли кому суджено вмерти, це знає тільки Бог! А наш обов'язок - вчасно забезпечити систематичний огляд лікаря і добру терапію цим стареньким, пристойні умови життя, щоб вони не мерзли, мали необхідну їжу, одяг, щоби хтось постійно знаходився біля них і слідкував, як вони приймають ліки, щоб вони відчували, що інші піклуються про них. Бо ж у цьому виявляється наша людська гідність.

Стареньких часто залишають в холодному приміщенні, без нормального харчування, іноді їх тримають у гірших умовах, ніж тварин.

Але навіть при невиліковних недугах людям потрібно допомагати і лікувати їх, полегшуючи їхні страждання і продовжуючи їм життя.

На жаль, бувають випадки, коли медичний персонал не забезпечує належного догляду, профілактики захворювання, діагностики чи лікування хворого (особливо, якщо йдеться про старих, а також тяжко і довгохворих людей), бажаючи чимшвидше їх позбутися. Погане ставлення призводить до того, що людям, хворим на рак, особливо старшим, часто відмовляють в діагностиці і лікуванні інших недуг, наприклад, запалення легенів чи захворювання серця. Часто така людина вмирає не від раку, а від тієї недуги, від якої її відмовились лікувати. Часто не турбуються про те, щоби перевернути хворого на другий бік, і як наслідок - пацієнт дістає пролежні. Не проводять з ним вправ для дихання, і він отримує запалення легенів. Багато тяжкохворих не можуть самостійно їсти, тому недостатньо просто залишити їм їжу, потрібно нагодувати і напоїти їх, іноді з допомогою зонда, шляхом вливання і гастростома...

Бувають і трагічні випадки, коли наші старенькі помирають невдовзі після прибуття в лікарню, особливо, коли окремі лікарі і медсестри бачать, що родичі не виявляють особливого зацікавлення у їх одужанні. Старші люди переживають зміну оточення як сильний стрес. Можуть навіть забути, де знаходяться. І ось такий старий чоловік кличе медсестру, щоб вона допомогла йому встати і піти в туалет, але медсестра бажає в цей час пити каву зі своїми колегами, тому вона вмовляє лікаря ввести йому катетер. Старий знову намагається трохи піднятися, дивується, чому йому поставили катетер, знову кличе медсестру, і тоді вона дає йому заспокійливі засоби, щоб він не набридав.

Як наслідок хворі багато сплять, не рухаються, перестають їсти і пити, погано дихають і знову ж вмирають  через запалення легенів, зневоднення чи пролежні, чого потрібно було уникнути. До цього часто додається запалення сечовивідних шляхів, викликане катетером. З'являються рани від непорушного лежання, відсутності руху. Через декілька днів у таких умовах старша людина вмирає голодною, спраглою, в ранах, із запаленням легенів. Поки люди були молоді - вони платити за медичне забезпечення, відраховували свої кошти на будування лікарень, і ось тепер, коли їм зобов'язані повернути любов і увагу, вони переживають своєрідну евтаназію.

Важкохвора людина відчуває більш сильний біль, коли вона голодна, зневоднена, страждає на гіпоглікемію, якщо з нею не спілкуються з любов'ю і увагою. Це значить, що кожен важкохворий буде менше відчувати біль, якщо його добре нагодують, напоять (якщо потрібно, шляхом вливання), будуть тримати в теплі і чистоті, а особливо, якщо він буде оточений опікою, увагою і любов'ю людей, що за ним доглядають. Тоді він буде менше потребувати анальгетиків і заспокійливих засобів.

Не можна дозволити, щоби недоліки у догляді і годуванні пацієнта компенсувалися анальгетиками і седативними засобами, тим більше, що ці засоби можуть вкоротити людині життя.

Щодо знеболювання не слід забувати, що існують менш шкідливі «блок-аналгезії». Знеболювання при цьому буде ефективнішим, до того ж вдасться уникнути багатьох шкідливих впливів на організм.

Тяжко і невиліковно хворим людям потрібна присутність і близькість тих, хто доглядає за ними, особливо у час наближення смерті.

Звісно, всім потрібен священик, який має право дати Святі Тайни тим, кому можна, який буде намагатися допомогти їм у спасенні їхніх душ і допоможе підготуватися до зустрічі з Господом Богом.

З'явилась і нова проблема: дехто намагається дати нову дефініцію смерті, заявити, що людина вже мертва, з метою взяти її органи на трансплантацію. Якщо не знаємо, жива це людина чи мертва, до неї потрібно ставитися так, ніби вона жива. Тіло людини є організмом, а не одним органом.

 

Проти аморального виховання

У документі Папської ради з питань сім'ї «Істина і значення сексуальності людини» 6 сказано наступне: «135. Сьогодні батьки повинні бути уважні до тих шляхів, через які аморальне виховання може впливати на їхніх дітей за допомогою різних методів, втілюваних групами, що мають позиції та інтереси, спрямовані проти християнської моралі.

126.3. Жоден матеріал еротичної природи не може бути представлений дітям чи підліткам будь-якого віку, індивідуально чи в групі.

127.4. Цей принцип поваги до дитини заперечує всі непристойні форми залучення дітей і підлітків, що, серед іншого, можуть містити наступні методи зловживання статевої освіти: (а) будь-які «драматичні» вистави, пантоміми чи «рольові ігри» генітального чи еротичного змісту; (б) виготовлення малюнків, схем, моделей і т.п. на цю тематику, (в) проведення опитувань з метою отримання особистої інформації з сексуальних питань чи розголошення сімейної інформації; (г) усні чи письмові іспити із статевих чи еротичних питань.

136. Перш за все, батьки повинні відкинути секуляризоване і спрямоване проти дітонародження статеве виховання, яке заперечує Бога і розглядає народження дитини як загрозу. Це статеве виховання поширюється великими організаціями і міжнародними асоціаціями, які лобіюють аборти, стерилізацію і контрацепцію. Ці організації хочуть нав'язати фальшивий спосіб життя замість справжнього розуміння людської сексуальності. Працюючи на національних і державних рівнях, ці організації намагаються викликати у дітей і молодих людей страх «загрози перенаселення» для введення контрацептивного мислення, тобто мислення, спрямованого проти життя. Вони поширюють фальшиві ідеї про «репродуктивне здоров'я» і «сексуальні репродуктивні права» молодих людей. Крім того, деякі з таких організацій утримують клініки, в яких, порушуючи права батьків, роблять підліткам аборти і поширюють контрацептиви, таким чином стимулюючи сексуальну розпусту і, як наслідок, зростання числа підліткових вагітностей. «Йдучи назустріч 2000 року, ми не можемо не думати про молодь. Що нав'язується їй? Суспільство «речей», а не «особистостей». Абсолютний дар особистості, панування над своїми інстинктами, почуття відповідальності - ці поняття вважають нібито належними іншій епосі».

138. У деяких суспільствах діють професійні асоціації сексологів - педагогів, консультантів і терапевтів. Оскільки їх робота часто заснована на сумнівних теоріях, науково необґрунтованих і далеких від справжньої антропології, на теоріях, які не визнають істинного значення чистоти, батьки повинні ставитися до таких асоціацій дуже обережно, незалежно від того, яке офіційне визнання вони мають. Що їхня точка зору суперечить вченню Церкви,зрозуміло не тільки з їхньої діяльності, але також і з їхніх публікацій, широко розповсюджених в різних країнах.

139. Інше насильство, що веде до розбещення, застосовується щоразу, коли статева освіта навчає дітей всіх інтимних деталей сексуальних стосунків, в тому числі, з допомогою наочних матеріалів. Сьогодні це часто обґрунтовують бажанням забезпечити освіту з «безпечного сексу», перш за все у зв'язку з поширенням СНІДу. У цій ситуації батьки повинні відмовитися від пропагування так званого „safe sex" (безпечного сексу) чи „safer sex" (більш безпечного сексу), небезпечної і аморальної політики, що спирається на помилкову теорію, ніби презерватив може забезпечити надійний захист проти СНІДу.

Батьки повинні наполягати, що єдиною дійсною і безпечною освітою для запобігання цій хворобі є навчання утриманню від статевої близькості до шлюбу і подружньої вірності у шлюбі.

Ті, хто виробляє, поширює і рекламує презервативи, відповідальні не тільки за співучасть у здійсненні гріхів, серед яких найчастіше - розпуста, перелюб і контрацепція, але також і за давання неправдивої гарантії захисту від інфікування різними захворюваннями.

Американський національний інститут здоров'я ще 1996 року у документі «Consensus Statement on Cervical Cancer» («Спільна заява щодо раку шийки матки») опублікував, що використання бар'єрних методів контрацепції, до яких належать презервативи, не захищає від зараження вірусом папіломи людини (Human Papiloma Virus), який викликає рак матки (99% жінок, хворих на рак матки, заражені цим вірусом).

Документ «Workshop Summary», прийнятий 2000 р. тим же Американським національним інститутом здоров'я спільно з Національним інститутом алергічних та інфекційних захворювань і Департаментом охорони здоров'я США, показує, що немає клінічних підтверджень ефективності презерватива в якості захисту від зараження сифілісом, герпесом і хламідіями.

Dr. med. Antun Lisec

Horvatia

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Mobitel: +385-91-571-2856

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/