Емпатія – це про повну присутність із людиною, а не про те, які слова правильні, а які – ні
Четвер, 21 листопада 2019, 10:04
У травні мені пощастило перекладати тренінг отця Крістліна Роджердама, сертифікованого тренера з ненасильницького спілкування (ННС).
Мене щоразу вражає те, як отець Крістлін розкриває духовну основу ненасильницького підходу, той світогляд, який стоїть за ННС як способом висловлюватись. Як на мене, це людина, яка образно і ясно говорить про формальну і сутнісну складові ненасильницького спілкування, про “успішність” в його опануванні, про інтеграцію ненасильницького світогляду в усі сфери життя.
Ділюся нотатками з тренінгу нижче. Того разу, ми не обговорювали речі, про які зазвичай розказують на вступних тренінгах із цієї теми, тож у цьому тексті їх і не буде. Але сподіваюсь, що ті, хто вже знайомі з ненасильницьким підходом і почали інтегрувати його в свої дії, знайдуть у цих нотатках підтримку, нове бачення і натхнення.
Про сутність почуттів і потреб – співвідношення реальних почуттів із словами, що наведені у списках почуттів
Однією з основних складових ненасильницького спілкування (ННС) є особливий спосіб комунікувати - виражати свої спостереження, почуття, потреби і прохання та чути спостереження, почуття, потреби і прохання в словах іншої людини. Втім, це формальна сторона; а як щодо сутнісного наповнення? Ось як про це говорить о. Крістлін:
“Звісно, є почуття і потреби, які є таким собі ядром ненасильницького спілкування. Але що таке почуття? Чи хтось із нас знає, що таке почуття? Чи маємо ми для цього назву? Власне, ми не можемо назвати почуття. Ми можемо відчути почуття, але як його назвати, ми не знаємо. Ми просто даємо йому якесь слово, яке може насправді не бути тим, що ми відчуваємо. Бо щойно ви називаєте те, що відчуваєте, воно може трансформуватись в інше почуття. І так само з потребами.
Зрозуміти, що таке почуття, уже досить важко, а зрозуміти потребу ще важче. Звісно, є перелік потреб, який нам надав Маршалл Розенберг. Але то не потреби. То просто назви. Назви, які намагаються якось описати, вказати той напрям, де можуть бути потреби. Бо потреби набагато ближчі до нас і дуже живі. Як і почуття, потреби весь час рухаються. І ми не можемо їх назвати.
Ось чому до цієї форми (ненасильницьке спілкування якпроговорення почуттів і потреб- авт.) треба ставитись дуже обережно, тобто – не варто прив’язуватись до неї.”
Про форму і зміст ненасильницького спілкування
“Тож, ви бачите, як відрізняється справжнє ненасильницьке спілкування, і те, що ми називаємо цими словами, тобто, та форма, якої ми всіх навчаємо. Це хороша форма, бо вона допомагає познайомити із ненасильницьким спілкуванням тих людей, які раніше про це не чули. Але якщо ви чіпляєтеся за форму, то не пробуєте те, що знаходиться всередині. Чашка – це тільки форма, що містить чай. Якщо ви не п’єте чай, то, звісно, нема сенсу тримати чашку”
Про важливість глибокого вивчення. Про форму і зміст (на приклад релігії )
“Так само із релігією. Вас познайомили із релігією, ви пішли до церкви і просто стоїте біля дверей – звісно, це вам не дуже допомагає. Церква – це теж людська форма, що містить в собі ту божественну енергію, про яку ми говоримо. Недостатньо просто увійти до церкви. Важливо піти за межі релігії.
Інколи ми відкидаємо релігію, бо нам не подобається форма. Але ж ми, насправді, не доходимо до суті релігії. Так само із ННС. Дуже важливо дійти до ядра ненасильницького спілкування, чим саме воно є. І щойно ви це «вловите» - то вже не зможете забути. Воно нікуди не зникне. Ось чому важливо пізнати, що таке ненасильницьке спілкування, на дуже глибокому рівні – як ННС живе у мені?
…Після того, як ви познайомились з ненасильницьким спілкуванням, вам, власне, потрібно не накопичувати пройдені тренінги. Потрібно дедалі глибше вводити ННС в своє життя”.
Про сутність ненасильницького світогляду
“Ненасильницьке спілкування – це про те, щоб зустріти ту енергію, яка є в кожному з вас. Ця енергія з вами, чим би ви не займались – чи ви сидите, чи щось робите, чи поспішаєте кудись. То може бути страждання, може бути радість; може бути святкування чи горювання. На війні чи в мить перемоги, вбивства чи смерті... Зустріти життя в усіх його моментах – ось у чому суть ННС”.
Про успіх і невдачу у вивченні ненасильницького спілкування
“Для мене не існує успіху чи поразки. Якщо ви розрізняєте між ними, то ви розділяєте. Насправді, успіх і поразка – це одне й те саме, коли ви присутні. І те, і те – життя. Проблема виникає тому, що ви так звикли приймати успіх і відкидати поразку.
Є відомий вірш Румі «Гостьовий будинок». Він про те, що життя – це будинок, до якого приходять гості. Подобаються вони вам чи ні, ви завжди їх радо приймаєте. І навіть якщо гості трощать всі ваші меблі – ви все рівно їх вітаєте. І в цій метафорі життя неважливо, сум це чи радість, успіх чи біль… Різниці немає.
Коли ви повністю приймаєте свої потреби, повністю приймаєте енергію життя – вона цілковито вас змінює. Бо вона завжди однакова – дорогоцінна, творча, жива. І завжди мінлива. І не виникає питання, як її зрозуміти і «вловити». Єдине, що можна зробити – це бути присутнім із нею”.
Що це значить для того, хто ділиться знаннями чи отримує їх
“Відповідно, коли ви проводите тренінг, то не думаєте: «Чи вдало я це зробив?». Пройшов тренінг успішно чи ні – неважливо. Різниці немає. Саме питання не постає. Бо ви проводите тренінг не для того, щоб досягти успіху, ви тут не для того, щоб отримати успіх. Ви тут для того, щоб поділитися життям”.
Що це значить в контексті емпатії
“Уявімо, що ви даєте емпатію іншій людині. Ви не зосереджені на тому, щоб зробити це успішно чи дійсно втішити, заспокоїти людину. Мета не в цьому. Суть в тому, що ви цілковито, всім єством присутні з цією людиною. Ось чим є емпатія. Це не про те, щоб казати правильні чи неправильні слова. Якщо у вас нема цієї присутності – бути із людиною, коли їй боляче – то емпатії немає.
Ненасильницьке спілкування – це не навичка, яку покращуєш із практикою. Ненасильницьким спілкуванням можна тільки жити. І в цьому його єдина суть”.
фото: http://indi.com.ua/