Головна

Владика Юліан Ґбур (1942-2011)

На Аскольдовій Могилі помолилися за упокій душі Юліана Ґбура – єпископа Стрийської єпархії УГКЦ та члена чернечого Згромадження Слова Божого.

Майбутній владика народився 4 грудня 1942 року у с. Брижава біля Перемишля. У 1947 р. під час операції «Вісла» всю його українську родину (ще три брати і дві сестри окрім нього) вивезли на Північ Польщі.  Там він здобув середню освіту у Місійній семінарії в Нисі, а філософію та богословія студіював вже у Вищій духовній семінарії монашого чину.

21 червня 1970 року Юліан Ґбур був рукоположений на священика, і з моменту висвячення ніколи не обмежувався одною парафією. Почав служити у Кракові. Паралельно їздив правити на Перемишлянщину, в Катовіце. Також був парохом у Гурові-Ілавецькому, та оскільки там не було греко-католицького храму, то Службу відправляв у костелі. Отець Андрій, - племінник Владики, згадує, що латинські парохи не дуже хотіли його приймати. Це підштовхнуло Юліана Ґбура до відновлення руїни старої готичної протестантської церкви, де греко-католики служать по сьогоднішній час.

Окрім того, від Гурова доїжджав до парафії в Острому Барді, за 70 км, невеличкому селі при кордоні з Калінінградом. Згодом відкрив нову парафіяльну станицю в Бартошицях. І через деякий час, по смерті місцевого пароха, переїхав служити в П’єнєнжно. Там, також взявся за ремонт старої святині і поставив новий храм у сусідньому селі. Отець Мирон, - настоятель церкви Успіння Пресвятої Богородиці у Стрию, згадує випадок, коли Владика щось мурував на церковному подвір’ї. До нього підійшли люди і сказали, що отця переводять на іншу парафію, та незважаючи на це, він далі продовжував мурувати, щоб могти спокійно передати завершену роботу новому пароху.

У часи відродження Юліан Ґбур переїхав жити в Україну. Тут йому, -отцю, котрий виріс в Польщі, також прийшлось не легко. 7 липня 1994 року в Архікатедральному Соборі св. Юра у Львові відбулася хіротонія Владики Юліана. Хіротонію провів Блаженніший Кардинал Любачівський.

Проте, одразу після висвячення в єпископи він взявся за реставрацію Собору Св. Юра у Львові. По суті, він зберіг собор від нищення, як реліквію: не дав, щоб святі образи та іконостас були наново перемальовані. Згодом така ж історія повторилась в Стрию, де Владика разом і Борисом Возницьким захищали місцевий іконостас 1930-х років від пропонованої модернізації.

У 1995 році Синод УГКЦ обрав його Секретарем Патріаршого Собору УГКЦ і було  доручено підготувати і провести його першу сесію, а у  жовтні наступного року його обрали ще й  Секретарем Синоду Єпископів  УГКЦ.

Стрийським єпископом Юліан Ґбур став у 2000 році. Коли приїхав до Стрия, то довелось починати усе з початку. Шукав приміщення і на канцелярію, і на резиденцію. Проте найбільше Владика мріяв про будівництво нового великого катедрального храму, де можна було б проводити заняття з дітьми, катехизацію. І згодом завдяки хорошим відносинам з місцевою владою йому вдалось знайти територію для майбутньої катедри Св. Якова.

До речі, Владика страшенно любив дітей. «Коли виходив з церкви, – згадує о. Мирон, – не було такого, щоб він не підійшов до дитини, не пожартував, не обняв, не поцілував. І діти горнулися до нього, любили його». Власне, з його приходом у Стрию дуже активізувалась молодь. В храмі Успіння він започаткував Святу Літургію для дітей. Потім її запозичили й інші храми єпархії.

Існує окрема історія пов’язана із чудотворною іконою Ліської Богоматері, яка знаходиться в церкві Успіння. Владика часто казав, що вона нагадує йому його життя. Найперше тим, що походила з тих же теренів, що й він. Люди таємно переправили її до Стрия під час операції «Вісла». Тут ніхто не хотів забирати образ, бо боялися. І тільки згодом побачили, що ікона чудотворна. Юліан Ґбур займався її реставрацією і наполіг на тому, щоб з неї зняли шати. Для багатьох це було безумство, але під низом виявився унікальний образ, мальований давніми майстрами кінця XVII століття.

Це далеко не повний список справ, які робив через Владику Бог. Вартувало б ще згадати і про перевезення за його клопотанням мощей блаженного Петра Вергуна і блаженної сестри Тарсикії з Сибіру. Згодом, очолюючи комісію по приготуванню до візиту Йоана Павла ІІ, Владика долучився до проголошення обох мучеників блаженними. До речі, допомагали йому у справі перевезення римо-католики.

Юліан Ґбур взагалі мав хороші відносини і з римо-католиками, і з православними. Це була дуже проста людина. «Коли б ви до нього не зайшли, – пригадує о. Мирон, – він завжди тримав у руках Часослов. Його Часослов був стертий, брудний від пальців. Він ніколи не просив грошей, а усе роздавав. Ось таким жертовним він був».

Єпископ Юліян Ґбур помер 24 березня 2011 року на 69 році життя, після тривалої важкої хвороби.

 

 

Джерела:

  1. https://risu.org.ua/
  2. http://credo.pro/
  3. https://uk.wikipedia.org/wiki/

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/