Головна

Чи повинен християнин вміти за себе постояти (як словесно, так і фізично)?

6521456987Чи повинен християнин вміти за себе постояти або ж він покликаний мовчки терпіти образи? Тут потрібно провести відмінність між схильністю душі і необхідністю здійснення справедливості, яка, як говорив блаженний Павло VI, є мінімальною формою любові.

Поки зло є і його неможливо знищити, необхідно, будучи в чеснотах, нести його тягар, за прикладом нашого Господа. Але оскільки зло суперечить волі Бога і справедливості, на людині лежить обов'язок робити все можливе, щоб це зло викорінити. Так, святий Тома Аквінський писав в «Сумі теології», що, здійснюючи втечу з в'язниці в'язень не є винний, якщо він був засуджений несправедливо. «Людину називають терплячою, - пояснює святий Тома, - не тому, що вона не тікає, але тому що з честю переносить важкості не журячись  надмірно».

Doctor Angelicus додає, посилаючись на Івана Золотоустого, що реакція на зло сумісна з терпінням. «Коли ж буває відповідний час для гніву? - запитує Іван Золотоустий у «Тлумаченні на святого Матвія». - Тоді, коли ми не за себе самих мстимося, але приборкуємо зухвалих і звертаємо на прямий шлях безтурботних. А коли гнів недоречний? Тоді, коли гніваємось, щоб помститися за самих себе, що забороняє і апостол Павло, кажучи: «Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому" (Рим 12,19); коли сваримося через гроші, чого теж апостол не дозволяє, кажучи: "чи не краще вам залишатися скривдженими? чи не краще вам терпіти нестатки?" (1Кор 6:7). Як цей останній гнів зайвий, так перший потрібний і корисний. Але багато хто робить навпаки. Вони піддаються гніву, коли ображають їх самих, але залишаються холодні і слабодухі, коли бачать, як піддаються образі інші. Одне та інше противне законам євангельським». Тут святий Іоан Золотоустий говорить про недоречність гніву, люті і помсти у відповідь на особисту образу і несправедливість. Але це не означає, що християнин в принципі не має права відстоювати свої права, тим більше коли вони стосуються загального блага. Святий Іван Золотоустий також говорить, що якщо людина в знак любові може відмовитися від захисту самого себе, коли на нього нападають, то в ім'я любові він не може відмовитися від захисту слабких і останніх, коли тих ображають і пригнічують.

Борг переносити несправедливість, - пише святий Тома Аквінський, - потрібно розглядати як схильність душі, як каже святий Августин, пояснюючи припис Господа: «Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу», - тобто в тому сенсі, що потрібно бути до цього готовими, якщо це буде необхідно. Але ніхто не зобов'язаний завжди чинити саме так, оскільки навіть Господь так не робив.Бувши вдареним по лиці, як розповідає святий євангелист Іван, Він сказав: «Чого ти б'єш мене?» Тому, і щодо образливих слів, діє той же критерій. Ми повинні бути готові терпіти образи, коли це необхідно. Але в певних випадках слід відкинути образи, і особливо з двох причин: заради блага ображаючого - тобто щоб приборкати зухвалість, щоб людина не насмілювалася повторювати подібні жести (як то кажуть в Притчах Соломонових: «Відповідай за безумством його, щоб він не став мудрецем в очах своїх» (Прип 26:5)), а також заради блага інших людей, які зневажаються нанесеними нам образами.

У зв'язку з цим можна також згадати енцикліку Пія XI Divini Redemptoris (проти комуністичного атеїзму): «Ніколи милосердя не стане милосердям справжнім, якщо воно не буде приймати в постійну увагу справедливість (...). Працівник не повинен отримувати у вигляді милостині те, що належить йому по справедливості. І нехай ніхто не намагається необтяжливими пожертвами на благодійність позбутися більших обов'язків, що пропонуються боргом справедливості» (49). Папа Пій XII на цю ж тему писав: «Щоб бути справжнім і достовірним, милосердя повинно завжди мати на увазі справедливість, яку слід відновлювати, не задовільняючись покриванням заворушень і недоліків, викликаних нерівноправністю» (Лист до президента Соціального тижня у Франції, 1952).

«Потрібно приборкувати зухвалість ображаючих, але з належною стриманістю, - пише святий Тома Аквінський, - так, щоб віддати борг милосердя, а не задовольнити власні амбіції. Згідно Притч: «Не відповідай дурному за його глупотою, щоб і сам ти не став схожий на нього» (Прип 26:4).

Таким чином, завжди потрібно аналізувати обставини: іноді вони змушують реагувати, а в інших випадках - наприклад, коли зло неминуче, коли реагувати нерозсудливо або коли реакція буде неадекватною, - тоді слід «надати тіла наші в жертву живу, святу, приємну Богові», як сказано в Посланні святого апостола Павла до Римлян (Рим 12:1).

Церква дозволяє захист у разі індивідуального або колективного нападу, якщо вона пропорційна добру що оберігається. Ось простий приклад: не може бути виправдане вбивство або поранення злодія, що краде яблука в городі. В даному випадку реакція не пропорційна добру що оберіється.

Як аргумент проти права християнина постояти за себе приводять зазвичай дві фрази з Євангелія: «Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу» (Мт 5:39) і «Хто береться за меч, від меча і загине» (Мт 26:52).

У першій фразі Господь просить відмовитися від помсти. Сам Ісус фактами пояснює ці слова. Коли слуга первосвященика вдаряє Його по обличчю, Він не підставляє другу щоку, а засуджує стражника: «Якщо я зле сказав, доведи, що воно погано. А якщо добре, то за віщо б'єш мене?» (Ів 18:23). Безсумнівно, Господь був готовий підставити іншу щоку, мало того, Він був готовий до розп'яття на хресті. Він закликає реагувати на насильство не насильством, а розсудливістю. Але якби благо того вимагало, Ісус міг попросити у Отця всі ангельські воїнства. Він відмовився від цього тому, що повинен був здійснити наше Відкуплення.

Що стосується другої фрази - «Хто береться за меч, від меча і загине», - то Блаженний Августин тлумачив її наступним чином: хто вбиває мечем, той загине духовно якраз через меч, використаний для вбивства. Ці слова означають також, що ті, хто вдаються до меча з-за своєї помсти або в силу своєї влади, самі заслуговують смерті від меча. Ісус нагадує про це святому Петру не для того, щоб засудити його, але щоб пояснити: перед такою кількістю ворогів безглузді будь-які спроби захисту.

Джерело: Радіо Ватикану

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/