Головна

Пам'яті Йосафата Коцилосвського

IMGСьогодні 17 листопада 2017р декан київський о. Ігор з вірними відслужив молебень блаженно мученику Йосафату на його могилі в селі Чапаєвка біля Києва. Це могила його поховання стараннями православних монахинь Покровського монастиря.19 вересня 1977 р о. Йосафат Каваців перепоховав тлінні останки єпископа спочатку у Львові, а потім e родинному гробівці с. Угерсько на Стрийщині. З благословенням світлої пам’яті Владики Софрона Дмитерка парафія Аскольдової могили опікується цим першим похованням.

У 70 річницю його пам’яті прийшли молитись вірні християни і просити його заступництва і спасіння для Руси-України і допомоги в особистих потребах.

Ілля для «Оранти»

Коциловський Йосиф Петрович, - у чернецтві Йосафат, - католицький архієрей візантійсько-українського обряду [Коцеловський]. Ієромонах Василіанського чину святого Йосафата. Українець. Народився 03 березня 1876 р. у с. Пакотівка, Санокського повіту (Польща) в родині селянина. До 1896 р. навчався в Народній школі, а потім у гімназії у м. Ясло (Польща). В 1896 р. поступив на Юридичний факультет Львівського університету. В 1898 р. з Університету призваний до армії, де прослужив до 1899 р. Звання - лейтенант резерву. В 1900 р. поступив навчатися до інституту “Де пропаганда фіде”. Коли в січні 1905 р. почали виходити “Записки Питомців Руської колегії у Римі” був їх першим редактором. В 1906 р., під час канікул, разом з групою прочан на чолі з митрополитом Андреєм Шептицьким ЧСВВ відвідав Святу Землю. Захистив докторати: в 1903 р. з філософії, а 1907 р. з богословія. В 1907 р. виїхав до м. Станіслав, де рукоположений 06 жовтня 1907 р. в сан пресвітера. Призначений у вересні 1907 р. місто ректором і професором догматики Станіславської греко-католицької духовної семінарії. В 1908 р. нагороджений австро-угорською ювілейною медаллю. В 1911 р. виїхав до василіанського монастира св. Николая Мирлікійського у с. Крехів. До Василіанського чину поступив 02 жовтня 1911 р., довічні обіти склав 30 червня 1916 р. Священствував у монастирі у с. Крехів до 1916 р. Під час Першої світової війни, був ректором греко-католицької семінарії в м. Кромеріж (Чехія). Цисар Карлом іменував його 28 листопада 1916 р. єпископом. Апостольский Престол повідомив митрополита Андрея Шептицкого ЧСВВ, що Папа Бенедикт XV 29 січня 1917 р. затвердив цю номінацію на кафедру об’єднаних Перемишльської, Самбірської та Саноцької греко-католицької єпархії. Хіротований в сан архієрея 23 вересня 1917 р. викокопреосвященнішим Андреєм Шептицьким ЧСВВ, архієпископом Львівським, митрополитом Галицьким і єпископом Каменецьким, преосвященними кир Григорієм Хомишиним, єпископом Станіславським, кир Діонісієм Наряді, єпископом Крижевацьким та Йосифом Боцян, єпископом Луцьким в присутності сімох вірмено-католицьких та римсько-католицьких архієреїв. Це перший католицький архієрей, який прийняв ім’я св. священномученика Йосафата Кунцевича, архієпископа Полоцького. Правлячий архієрей об’єднаних Перемишльської, Самбірської та Саноцької греко-католицьких єпархій. Варто відзначити, що на допитах (06-08 серпня 1946 р.) було питання про про архієрейську мітру Перемишльських єпископів. Владика Йосафат говорив, що то була королівська корона, передана Папою Римським Даниїлу Галицькому через кардинала Отизо, якою Даниїл був у Дорогочині коронований на королівський трон. Цю корону, наче б то, був відкупив один Перемишльський єпископ і з того часу вона перебувала в Перемишлі. Там лише було дороблено дещо так, щоб покрити матерією (парча) верх із зображенням шестикрилих ангелів. Окрім того, до корони було дороблено два схрещені вверхулучі, на котрих було встановлено хрест. Тож, до корони було дороблено верх, і таким чином вона перетворилася на мітру. Корона являла собою циліндр з жовтого металу, на якому було чотири великих і чотири малих зубці. На тих металевих зубцях зроблено орнаменти, в середні котрих вставлено дорогоцінне каміння. В передньої задньої сторони коронивділені овальні великі жемчужини. В 1914 р. вона була вивезена і перебувала в професора Московського чи Санкт-Петербургського університету Шмурло. Згідно договору між Польщею і СРСР багато цінностей було повернуто з СРСР до Польщі. В числі тих цінностей, приблизно в 1923 р., корона була повернута до Польщі. Владика Йосафат дізнавшись про повернення корони в Варшаву, попросив її передати йому. А 1924 р. прохання було задовільгене, і корона - мітра передана кир Йосафату Коциловському ЧСВВ. В 1939 р. після вступу частин Червоної армії на терена Західної України кир Йосафат вирішив мітру (корону) заховати. Владика її розібрав, і металеву частину було приховано у Перемишлі, в бібліотеці чи кафедральному соборі, а дорогоцінне каміння передане іноками-василіанами на зберігання до василіанського монастира в м. Перемишль, а потім до Апостольського Нунція в Німеччині архієпископа Орсеніго. Як єпископ, раз у два-три роки виїздив до Апостольської столиці, і останній раз до м. Риму їздив у 1937 р. Перебуваючи у м. Римі, навідувався до студентів з Перемишльської греко-католицької єпархії, які навчалися у Колегії св. священномученика Йосафата. На початку 1945 р призначив о. доктора Николая Панаса керівником парафій об’єднаних Перемишльської, Самбірської та Саноцької греко-католицьких єпархій, які в наслідок зміни кордонів були на теренах СРСР.  В 1939 р. отримав громадянство СРСР.  В анкеті ашетованого вказано, що він мав польське громадянство. У вересні 1945 р. затриманий органами безпеки Польщі і до 16 січня 1946 р. перебував в ув’язненні у тюрмі м. Жехове (Польща), про те що він арештований та причину арешту не було об’явлено. Відомо, що обвинувачувався в антипольській діяльності. Звільнений польськими органами безпеки 16 січня 1946 р. і вивезений до м. Мостиська, де переданий комендатурі Прикордонних військ НКВС СРСР, і тут перебував до 24 січня 1946 р. Потім вивезений в м. Перемишль, до своєї єпархії, де і перебував до дня видворення в СРСР. В 1939 р. мав радянський паспорт. Затриманий 02 липня 1946 р. терміном на сорок вісім годин на підставі Постанови (про затримання) від 02 липня 1946 р. начальника 4 відділу 2 Управління МДБ УРСР підпілквника Волошина, узгоджена з начальником 2 Управління МДБ УРСР підполковником Медведевим, затверджена Міністром державної безпеки УРСР генерал-майором Савченко. Постанова (про арешт) від 05 липня 1946 р., затверджена Заступником міністра державної безпеки УРСР генерал-майором Єсипенко, санкціонована Військовим прокурором військ НКВС Українського округу. Заарештований співробітниками МДБ УРСР згідно ордеру від 05 липня 1946 р. № 563, розписку про ознайомлення кир Йосато Коциловський датував 02 липня 1946 р. В анкеті вказано, що арештований 02 липня 1946 р. Постанова (про обрання міри присічення) від 05 липня 1946 р., затверджена заступником міністра державної безпеки УРСР генерал-майором Єсипенко, санкціонована Військовим прокурором військ НКВС Українського округу. Проходив у справі разом з єпископом Григорієм Лакотою, священнієреями Николаєм Грицеляк, Іоаном Кузич, Романом Решетило. Вказував, що він ніякого зв’язку з українськими націоналістичними організаціями не мав. Стосовно звинувачень у співпраці з нацистами, в особливості у допомозі у формуванні військових формувань, то кир Йосафат наголошував, що відправлене ним на вимогу німецької влади 07 липня 1943 р.  “богослуження на честь дивізії “СС-Галичина” я не служив… я служив богослуження для народу, а не для учасників дивізії “СС - Галичина”. Нікого на боротьбу проти Червоної Армії я не благословляв”.  Під час перебування у Внутрішній тюрьмі МДБ УРСР, стан здоров’я кир Йосафата погіршився, в особливості, як вказувалося в рапорті молодшого лейтенанта медичної служби Крюкової від 21 вересня 1946 р. “наслідок перенесеної челюстно-лицевої операції, їжу приймає тільки в протертому і рідинному вигляді. Із котла ВТ МДБ УРСР їжу не приймає... знаходиться в слабкому стані, пере двигається зі сторонньою допомогою. Враховуючи його старість і стан здоров’я, а також відсутність стаціонару при ВТ МДБ УРСР, з/к КОЦЕЛОВСЬКОГО необхідно перевести на стаціонарне лікування в тюрму № 1 УМВС К[київської] О[бласті]”. Вироком Військового Трибуналу військ НКВС Українського округу від 19-21 лютого 1947 р. засуджений за ст. 54-1 “а” КК УРСР до десяти років позбавлення волі, з пораженням в правах на п’ять років, без конфіскації майна “за відсутністю такого”. Почив, відбуваючи покарання, 17 листопада 1947 р. у м. Київ-39, Стадинка, ВТК-35.

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/