Головна

Історія грушівського Чуда

258456852Сьогодні наша розповідь торкнеться прекрасного села Грушів, що на Львівщині, де здійснилися величні чуда нашої Небесної Матері. Для цього ми з’їздили до Грушівської святині та безпосередньо поспілкувалися з парохом церкви отцем Зеновієм Майкутом.

Отець Зеновій служить в Грушеві вже 36 років та особисто став свідком цього величного дійства. У селі побудовані 3 церкви. Одна із них - дерев’яна, церква Пресвятої Трійці, в якій саме і здійснилося об’явлення Божої Матері, та про яку далі піде мова.

Наприкінці XVIII століття на місці цієї церкви росла розкішна верба. Згодом у дуплі, яке утворилося в дереві, з’явилася вода.  Через деякий час місцеві жителі зрозуміли, що вода має цілющі властивості, тож на вербі повісили ікону. Ця ікона була написана Стефаном Чаповським в 1806 році. Люди постійно приходили до криниці, щоб напитися та набрати для себе води.

Слава про цілющу криницю швидко поширилася за межі Галичини. До неї масово почали з’їжджатись паломники. Звісно ж, місцевим урядникам це не сподобалося, тож вони в 1848 році найняли місцевого невірного, і той знищив вербу та закидав воду всяким непотребом. Однак, ікону все ж таки вдалося врятувати та переховати в місцевій церкві.

У 1855 році в Грушеві почала поширюватися епідемія страшної хвороби холери. Люди масово хворіли та помирали. Тоді одній місцевій жінці приснився сон, в якому жінка побачила Богородицю, яка сказала:

«Доню Моя, і на тебе чекає смерть, але я бажаю тобі життя й прошу очистити осквернену криницю та відслужити Службу Божу, після чого смерть в селі припиниться».

У той же час, місцеві жителі зібралися на селі та очистили криницю. Дійсно, після того, як прохання Марії було виконано, хвороба припинилася. З часом люди викупили цю місцевість та поставили на ній каплицю, в середині якої залишили  рятівну криничку Божої Матері.

 

У 1856 році каплицю було освячено та найменовано на честь Пресвятої Трійці, через те, що раніше тут над криницею було видіння у вигляді трьох палаючих свіч. З часом капличку перебудували на церкву, яка стоїть і до сьогодні.

У 1878 році цю церкву було освячено, а в 1901 році Єпископ Констянтин Чехович надав цьому місцю повний відпуст за дозволом Апостольської Столиці у 3 свята: Пресвятої Трійці, Успіння Матері Божої, Воздвиження Чесного Хреста, а також у другу неділю травня.

У часи безбожного атеїзму, коли закривалися всі храми, закрили також і цю церковцю. За словами отця Зеновія: «Церква пустувала, перебувала в поганому стані, мала вигляд подібний до бідної нещасної матері від якої забрали рідних дітей». По ночах грушівські жінки пробивали собі шлях до церкви, до тої водиці. Кожного дня біля стін церкви можна було побачити двох-трьох, а то й гурт людей, як місцевих так і приїжджих з інших областей, які чували біля стін храму. Вірні з великим жалем та болем в серці, згадували ті радісні часи, коли вільно могли приходити до цього молитовного місця, молитися та пити цю чудну водицю. Та в глибині душі всі ці люди вірили та плекали надію, що настане час, коли зможуть знову вільно молитися та прославляти Господа Нашого та Пречисту Діву Марію.

Саме в той безнадійний час розчарувань та біди, 26 квітня 1987 року в Грушеві об’явилася Пречиста Діва Марія. Того дня, 12-річна школярка Марія Кізин, вийшовши на власне подвір’я, котре знаходиться неподалік від церкви на відстані 100 метрів, побачила яскраву жіночу постать на балконі храму. За декілька хвилин вона покликала маму, і та побачивши вигукнула: «Вклякаймо доню і молімося, - це Матір Божа!». Дуже швидко на подвір’ї родини вже стояла велика кількість людей – сусідів, родичів, знайомих. Вістка про появу Богородиці дуже швидко поширилася поза межами села. Люди прибували із сіл, міст та навіть з інших областей. З кожним днем вірних ставало все більше та більше. Люди постійно молилися та співали релігійних пісень.

Попри усі перепони спецслужб прибув до Грушева також і відомий греко-католицький дисидент Йосип Тереля. Саме він записав, те що об’явила Богородиця у Грушеві:

«Мій вірний народе, яка ж це радість для Мене – перебувати тут поміж вами, адже Я бачу у вас віру і силу. Бачу, що ви зберегли свою вірність Церкві, навіть тоді, коли здавалося, що віра зникає назавжди. […] Немає особливої заслуги за вірність в умовах, коли вас ніхто не переслідує. Геройство і сміливість потрібні тоді, коли нищать віру, під час переслідувань. Ось тому Я й прийшла до вас».

Тоді, очевидці стверджували, що бачили Пречисту на балконі, у вікні куполу церкви, над вхідними дверима. Люди спостерігали Марію по різному: у світлому чи темному одязі; сумну, усміхнену чи навіть заплакану з Вервицею в руках. Багато людей розповідали, що зі східної сторони храму на блясі купола Матір Божу можна було угледіти на повний зріст з Дитятком Ісусом, а із західної сторони – погруддя Христа у терновому вінку. Та, були люди, котрі не бачили нічого, бо все залежало від віри людської.

Йосип Тереля записав: «Над церквою в сяєві появилися блакитні та золотисті снопи нового світла. Я відчув, що то Вона сходить. БОЖА МАТИ посувалася швидко і плавно. Вона плила, як би ліпше повісти – Вона не йшла ногами, як це робимо ми. Зупинилася над самою банею церкви. У правій руці мала Вервицю, а ліву тримала на Серці. Вона посміхалася до нас крізь сльози. Поклін… і тисячі очей наповнюються великою любов’ю і силою. Хочеться щось зробити, хочеться до НЕЇ торкнутися… хочеться назавжди піти з НЕЮ. До самого ранку БОЖА МАТИ була з нами».

Попри усі зусилля докладені владою, щоб не допустити віруючих та паломників до святого місця, люди все рівно примудрялися обминати всі перешкоди на шляху до церкви. Паломники прибували не тільки з України, а також з-поза її меж – Молдови, Білорусії, Росії, Кавказу, Середньої Азії і навіть з далекого Сибіру. Всі хто приходив з великою вірою та чистим серцем, могли споглядати Пречисту Діву Марію, слухати ЇЇ, молитися до Неї, а також зцілюватися. Цю поміч отримало багато людей у Грушеві, які оздоровилися від різних важких, здавалося б для людини вже не виліковних хвороб. Та для Богородиці не має нічого не можливого, бо Діва Марія велична у Божих Очах.

З такими словами звернулася Богородиця до людей 16 травня:

«Кайтеся і любіть один одного, бо надходять часи, що мають бути при кінці, як це було заповідано. Дивіться, яке навколо запустіння, гріх, лінощі, народовбивство. Я прийшла до вас із сльозами на очах та благаю: моліться і працюйте на добро і для БОЖОЇ Слави. Україна першою вклонилася Мені як Цариці, і Я прийняла її під свій Захисток. Працюйте, бо без праці нема і щастя, і царства Божого ніхто не здобуде. У єдності здобудете Моє Серце і Любов, сміливо йдіть за проповідниками своєї Церкви і ви здобудете власну державу і силу та любов серед народів світу. Я люблю Україну та український нарід за його терпіння та вірність Христу Царю і Я вбережу Україну для слави та майбутнього Царства Божого на землі, що проіснує тисячу років. Амінь».

З того часу пройшло вже 30 років, та паломники й люди з віруючими серцями й досі прагнуть потрапити до цього молитовного місця; місця - де здійснилися величні чуда нашої Небесної Неньки. Адже, об’ява Богоматері є надзвичайно великим дарунком для всіх нас, за що Пречистій належить велика подяка і хвала за всі ласки та доброту.

Мельникович Ольга спеціально для «Оранти»

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/