Головна

Пам’яті Олеся Сергієнка

1474705780«Ярій, душе. Ярій, а не ридай. у білій стужі сонце України. А ти шукай – червону тінь калини, на чорних водах – тінь її шукай, де горстка нас. Малесенька щопта. Лише для молитов і сподівання. Усім нам смерть судилася зарання...» В. Стус

Минулого року, 23 вересня помер Олесь Сергієнко, а 28 вересня  його відспівали і провели в останню дорогу в церкві на Аскольдовій Могилі.

Олесь Сергієнко – дисидент,  правозахисник, багаторічний політв’язень радянських таборів і тюрем, громадський діяч часів незалежності України.

Людина високих моральних якостей, яку поважали за порядність і некорисливість у всіх соціальних проектах, які він реалізовував.

Належав до кола шістдесятників, ядром якого були літературознавці (Світличний, Сверстюк), поети (В. Стус, Л. Костенко, В. Симоненко), художники (А. Горська, П. Заливаха, В. Зарецький) та люди, що активно цікавилися укр. культурою, мовою, історією України та  літературою.

Молоде покоління шістдесятників об’єднало усіх, для кого ці питання стали ключовими орієнтирами в житті, що в умовах радянської системи чітко визначило їхню подальшу долю і життєвий шлях.

Більшість була репресована, щойно почалися процеси згортання хрущовської «Відлиги», двома хвилями репресій – 1965року і 1972 року. Остання хвиля - з максимальними строками ув’язнення. Частину вбили на волі як А. Горську, В. Симоненка, В. Івасюка, частину – знищили  в ув’язненні як В. Стуса, О. Тихого, Ю. Литвина, В. Марченка.

Після арештів, рух шістдесятників  перейшов з суто літературно-гуманітарних позицій на правозахисні. Цьому також сприяло підписання Гельсінських угод 1975р.,опираючись на які була створена українська гельсінська група (УГГ), спів засновницею якої разом з М. Руденком  стала Оксана Мешко (у віці 70р.)- мама Олеся Сергієнка. Після арешту М. Руденка, Оксана Мешко протягом 4 років очолювала УГГ аж до моменту свого арешту у 1980 (на той час їй було 75р.)

Щоб допекти матері-правозахисниці, КГБ посилювало жорсткість режиму ув’язнення сина: Олеся перевели з табору до в’язниці, регулярно кидали в штраф ізолятори (карцери), під виглядом діагностичної реакції Манту, зробили ін’єкцію живої туберкульозної культури, внаслідок чого Олександр ледве вижив – в зв’язку з цим у 1977р, матір і дружина оприлюднювали відозву «Рятуйте Олександра Сергієнка!».

Олесь Сергієнко був заарештований у 1972 р., йому інкриміновано співавторство праці Івана Дзюби „Інтернаціоналізм чи русифікація?",  осудження введення рад. військ  у Чехословаччину 1968року, виготовлення матеріалів дисидентського самвидаву. Суд дав максимальний строк по статті звинувачення (ст. 62 ч.1 «Антирадянська агітація і пропаганда») - 7 років табірного режиму і 3 роки заслання - разом 10 років позбавлення волі. На волі залишилась дружина з немовлям і стара матір. Під час відбуття покарання, табірне начальство змінило режим утримання на більш жорстокий –  3 роки тюремного ув’язнення у центральній тюрмі м. Володимир (Росія).

Після повернення із заслання репресії з боку КГБ продовжувались як в політичній площині – йому намагались сфальсифікувати нову справу, влаштовували обшуки, нічні облави так і в соціально-економічній - як і більшості дисидентів йому не давали працювати за фахом (інженер), працював робітником на різних роботах і  заводах. До подій 1990р. родина Олеся знаходилася під  системним пресингом влади – тільки  процеси перебудови, відомість імені  його матері- Оксани Мешко на Заході та ,мабуть, Боже заступництво порятували його від ще одного терміну. У липні 91р. Олесь Сергієнко як громадський захисник  депутата Степана Хмари був заарештований і тільки проголошення Акту про незалежність врятувало його від нового терміну - звільнений з під варти 25 серпня 1991р.

Олесь був активним учасником громадського життя, стояв біля витоків Народного руху України, Української Республіканської партії, Товариства Української мови ім. Т. Шевченка.

У 90 р. і 94 рр. балотувався до Верховної Ради, перемагав на виборах, через шахрайство влади мандата не одержував.

90-94рр був депутатом Печерської райради, відділ культури.

94 – 98рр.. депутат Київради, працював у комісії з поновлення прав реабілітованих та в комісії з освіти.

Будучи депутатом Печерської районної і Київської міської рад, в часи коли відбувався активний дерибан  (незаконне привласнення) державного майна різними особами і угрупованнями, він виступав на захист мистецьких фондів музеїв, захищав дитячі садочки і школи від закриття(протидіяв спробам незаконної приватизації їх приміщень), вибивав державне фінансування для їх збереження, відстоював права церков на їхні приміщення для богослужінь ( збирав голоси , переконував депутатів і  піднімав питання на сесіях міськради про передачу приміщення церкви у власність церкви і добивався позитивних рішень).

У 1996р, о. Ігор Онишкевич звернувся до нього як до депутата міської ради з проханням  допомогти відстояти приміщення церкви на Аскольдовій могилі і юридично її захистити. Олесь Сергієнко активно включився в процес захисту церкви, допоміг задіяти  депутатський корпус і завдяки його зусиллям церкві було передане дане приміщення.

Олесь був ідеалістом, жив мрією справедливого суспільства, де порядність є критерієм людини, а багатство – виключно результатом чесної праці.

Високоосвічений, ерудований, людина, що все життя прагла знань (2-га освіта - медінститут), прекрасно обізнаний з історією, культурою, літературою України і Європи, з тонким відчуттям мови і високими ідеалами, яким до кінця життя був вірним.

Він прожив своє життя як справжній християнин - не за словами, а за совістю і вчинками. І платив  найвищу ціну за це – свободою, здоров’ям, матеріальним благополуччям і, зрештою, життям.

Вічна йому пам’ять.

Ольга Сергієнко, спеціально для «Оранти»

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія




http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/