Понеділок, 14 листопада 2016, 22:01

«Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» Лук. 6,36

«Нема певнішого способу заслужити на Боже милосердя, як милосердя стосовно ближніх» (Андрей Шептицький «Пастирське послання на Великий піст», 1929 рік). Рік Божого Милосердя для Аскольдової Родини розпочався святом Св. Миколая, під гаслом «Найбільше чудо в житті кожної людини творить любов». 13 грудня, у день Св. Андрія Первозванного відбулась акція під гаслом: «Подаруй пораненому радість на Миколая – принеси 2 цукерки!». З різнобарв’я фруктів та солодощів було сформовано 800 подаруночків.

Даруночок від Св. Миколая, був наповнений такими дарами: вручну вирізане смайлик-сонечко підписане особисто для кожного, про любов – це Слово Боже, яке всіх зігріває та надихає; ікона Св. Миколая із молитвою, розроблена парафіяльною спільнотою, спеціально для поранених – це Свята Церква; фрукти і солодощі – це плід від сонечка; тістечко і печиво, спечені нашими господинями – це хліб насушний, який дає нам Отець Небесний; і праця кожного – це все є повнотою радості для людини.

Озброївшись любов’ю, радістю і маленькими даруночками 18 та19 грудня помічники св. Миколая з гаслом «Не втомлюйся любити» (о. А. Зелінський) вирушили до поранених і хворих. Св. Миколай направду робить дива, до когось Він завітав вперше, комусь пригадав слова любові, які викарбувані в його серці, а медичні заклади радо відкривали двері для помічників святого.

«Немає більше високого шляху, ніж шлях милосердя, і пройти цим шляхом може лише смиренний і лагідний».  Августин Аврелій

Тільки щира любов нас перемінює і веде до омріяної перемоги. Насамперед, перемоги над своєю гординею. Любов вчить нас бути співчутливими, ділитись, стукати, слухати і не зупинятись перед закритими дверима. В переддень Стрітення Господнього зібравши вітамінів, іконки «Року Божого Милосердя», листівки з цитатами, про Божу Любов, солодощі і фрукти, ми завітали до поранених і хворих. Для багатьох наш прихід був підтвердженням того, що боротись потрібно, і важливо, бо є за кого. Когось потішили, а ті хто не любить несподіванок були вражені нашою дитячою щирістю з якою ми до них завітали, а от декого із захисників довелось переконувати, що тільки щира любов перемінює і веде до перемоги. Але не всі нас радо зустрічали, в одній палаті нас звинуватили: «що ви за люди, у нас війна йде, а ви тут святкуєте»?, ми тихо відповіли, що зайшли просто подякувати.

«Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили. /Мт.25,40/». В Сиропусну Неділю з млинцями від найкращих господинь, цитатами про прощення та іншими гостинцями ми мали радість частувати і вітати поранених і хворих.

«Осанна! Благословен той, хто йде в ім'я Господнє». (Іван 12,13)

У Вербну Неділю з освяченою вербою, іконками «Року Божого Милосердя», солодощами, цитатами, про любов до рідної Землі, ми мали нагоду нести радість пораненим і хворим, які не мали змоги зустріти свято, Вхід Господній в Єрусалим, зі своїми рідними.

На подвір’ї одного зі шпиталів вітаючи захисників, один з них прочитавши іконку, просто відповів: «коли б ми дотримувались діл милосердя, в наші країні війни не було б, але на жаль ми не дотримуємось, тому у нас і йде війна. На війні ти пригадуєш всі молитви, які ти вчив або чув у дитинстві і просиш допомоги в Бога, а не має більше в кого просити допомоги, всі безсилі, Бог є єдиною нашою допомогою і розрадою». Всі були щасливі, отримавши на лікарняних ліжках освячену вербу, хлопці відчули себе потрібними і не покинутими.

«Будьмо продовжувачами діла святого Миколая.  Будьмо людьми, в яких воплочується Божа любов  і подає руку Божої помочі тому, хто її потребує». Блаженніший Святослав (Шевчук)

У Неділю Сліпородженого мали нагоду вітати з професійним святом, Днем прикордонника, частувати полуницею, вручати Подяки, пораненим, хворим та медичному персоналу.

Такі маленькі, малопомітні кроки нашого милосердя на перший погляд є безглуздими, непотрібними, в яких може не має жодного сенсу, адже мислимо масштабно, глобально – як рятувати так одразу цілий світ… Наш обмежений розум не може логічно пояснити як просте слово «Дякую» може підняти людину з упадку, підняти фізично ту людину, яка прикута до ліжка важким пораненням. «Ми так багато думаємо але мало робимо, ми не користуємось руками, ногами, серцем, зором які в нас є», (о. Іван Сохан). На превеликий жаль все, що ми доволі часто робимо – це вбиваємо в людині бажання творити такі маленькі діла милосердя.

Милосердя – це свідчення нашої віри, любові до ближнього, стійкості, незламності в Тому, хто нас покликав в різний спосіб прославляти Його. Цей похід для нас був доброю нагодою досвідчити те, що ми забуваємо дякувати за прості людські якості. Ми забуваємо такі слова – як «вірний, відважний, милосердний, люблячий, винахідливий, кмітливий, безкомпромісний, безкорисливий, щирий, наполегливий, рішучий, незламний», - без яких захист кордонів України та підтримка тилу є не можливими.

«Любов зі своєю чистотою і безкорисливістю є найкращим свідченням Бога, в якого ми віримо і який заохочує нас до любові». («Про християнську любов», Венедикт XVI).

Щоразу Любов приурочує свій похід тій чи іншій події. Похід в неділю, Всіх Святих народу Українського, був приурочений дню Родини, який в нашій країні відзначали 8 липня. Гарна нагода пригадати собі, що найважливіші цінності та підтримку дарує нам Родина. Отож ми завітали до наших поранених і хворих, які потребують того аби до них промовляли слова Любові. Ні, не голосно кричали, а промовляли через листівки, фрукти, добровольці, які в таку спеку відповіли Так, на запрошення Любові, та водій, який з радістю супроводжував нас.

Йдучи від палати до палати чуєш слова: «Дякуємо, це неймовірно, до нас завітали Ангели», -  і ти насправді перетворюєшся на того Ангела, який прийшов засвідчити вдячність, не свою особисту, а всіх Українців.

Для того аби ми не зневірялись у потребі йти і нести маленькі промінчики надії, до нас щоразу промовляє Бог словами поранених. Даруючи листівку від дітей ми у відповідь почули: «Ви мене вразили до глибини душі цією листівкою. Хочу Вам розповісти про листівки, наскільки вони є безцінними для нас на війні. Ми їх розклеюємо повсюди, де тільки є можливо, - це наші обереги, переїжджаючи з місця на місце, листівки завжди мандрують з нами. У важкі хвилини, це чи не єдина наша розрада, а слова, які там написані, їх не багато, але вони написані з такою любов’ю».

Такі слова для нас є дороговказом на наступний наш захід. Є потреба, гуртуємось, не опускаємо руки. Любов нам віддячує сторицею за наші такі маленькі прояви милосердя, тільки відкриймо свої серця.

«Господи, добре нам тут бути!» Мат.17,4 Чудовими сонячними днями 27-28 серпня «Аскольдова молодь» зі словами подяки і освяченими фруктами вітали зі святами: Преображення Господнього, Днем Прапора, Днем Незалежності та Успіням Пресвятої Богородиці, наших поранених захисників, хворих та персонал.

Боже Милосердя безмежне. Від задуму до втілення в реальність маленьких даруночків, як гірчичне зерно, які приносять безмежну радість для тих хто дарує і тих хто отримує ці даруночки. Свідченням цього є слова хворих і поранених.

Дідусь, якому далеко за 80: «У мене сьогодні світло, до мене прийшли мої рідні»; «Ви для мене сьогодні є посланцями від св. Івана Павла ІІ, це неймовірно»; «Звідки до нас такі Ангели завітали?»; «Дякую за добро й тепло, що ви даруєте!», «Ви завжди у наших серцях, дякуємо за підтримку»; «Дякуємо за цукерки, ми вже давно мріяли попити чай з цукерками, а тут такий подарунок»; «Ви єдині хто нам дякує за нашу працю».

«Дозволь мені проповідувати любов не словами, а прикладом мого життя…» (молитва св. Матері Терези). Осінніми сонячними днями ми мали велику радість вітати наших Захисників із Святом Покрови Пресвятої Богородиці та з Днем Захисника України, які в Україні святкують 14 жовтня. Озброївшись любов’ю, щирістю, радістю вирушили в триденний похід до хворих, поранених і працівників Із собою взяли маленькі гостинці. Вміст наших гостинців був таким: коробочки виготовлені власноруч, вітання підписане особисто для кожного: «Найкращому Захиснику Рідної Землі! Бажаємо, завжди перебувати під Покровом Пресвятої Богородиці! Дякуємо, що Ви є!», пиріжки, печиво, тістечка, цукерки, горнятка.

Вітаючи від палати до палати отримували радість взаємну. Здивування, щирі слова подяки: «Як можна просто прийти  привітати і подякувати»; «З якою любов’ю ви готовите даруночки, таку любов отримуєте взамін»; «Дякуємо, що ви до нас не побоялися зайти і щире спасибі за даруночки»; «Хай бог благословить»; «Я ще не заслужив, щоб мені дякували»; «В мене немає грошей, щоб заплатити за дарунок»; «Приходьте ще, я буду зустрічати вас з хлібом сіллю, вишитим рушником, тільки приходьте»; «Я не вірю, що можна просто прийти і привітати».

Милосердя - це безперервний процес: благословення о. Ігоря (Онишкевича), пароха церкви св. Миколая Мирлікійського на Аскольдовій Могилі духовний супровід супроводу військово-медичного капелана о. Віталія (Воєци), о. Івана (Сохана), щира молитва, ваша вдячність та небайдужість. Кожен у свій спосіб виявляє це милосердя.

Радість, яку ми несемо пораненим, хворим, персоналу – Ми несемо спільно! Це парафіяни церкви св. Миколая Мирлікійського на Аскольдовій Могилі, водії, добровольці, які несуть цю радість, друзі та колеги!

Протягом, Року Божого Милосердя, ми спільними зусиллями принесли промінчик Надії, поділились краплинкою Віри, подарували крихту Любові понад чотирьом тисячам пораненим, хворим, медичному персоналу до яких ми мали можливість завітати.

Дякуємо Богу за кожного з Вас! Не втомлюймося ЛЮБИТИ!

Пам’ятаймо, тільки Любов здатна на перемогу, всупереч будь - якому злу!

«Кожен милосердний вчинок - це щабель сходів, що ведуть до небес». (Г. Бігер)

Марія та Василина Томишинець для «Оранти»