Головна

Крапля в морі, що стала океаном милосердя!

mt_4-355x533«Все, що ми робимо – це крапля в морі, але якщо ми не будемо цього робити, то й цього не буде!», – це слова відважної революціонерки у відданій, безкорисливій, альтруїстській любові зі щирим, навіть сміливим милосердям – Матері Терези з Калькутти, нобелівського лауреата миру. Так, без краплі не буде моря! Вимоглива до себе, наполеглива, цілеспрямована жінка з невимовно журним, молитовним, заклопотаним поглядом – світопереживальним, але з радісною усмішкою та впевненою довірою до Господа. Її покликання вона називала – жити серед людей, у яких нічого немає – серед найбідніших з найбідніших.

26 серпня 1910 року народилася Аґнес Ґонджа Бояджіу, тепер знана як Мати Тереза, в столиці нинішньої Македонії, Скоп’є, в албанській родині, в дитинстві завжди співала у церковному хорі. Була в сім’ї третьою дитиною. У 18 років пішла в монастир Ордену сестри Лорето, звідки її скерували до їхнього монастиря в Індії.

Пережила два серцеві напади, але продовжувала невтомно працювати, їй уживили електокардіостимулятор, проте за деякий час зламала ключицю, згодом захворіла на малярію, так відмовило серце, померла 5 вересня 1997 р. в Калькутті. Коли померла Матір Тереза у 610 доброчинних місіях, які вона заснувала або які виникли внаслідок її жертовної діяльності в 123 країнах світу, працювало приблизно 4000 сестер, 300 братів і до 100 000 волонтерів. 19 жовтня 2003 року її беатифікували як блаженну Терезу з Калькутти.

Вона прожила в м. Калькутті в межах монастиря 16 років і якось за стільки часу відкрила це місто заново, проїжджаючи автобусом, побачила численні душі в потребі, тоді зрозуміла невідкладну необхідність бути серед людей, які так потребували їжі, лікування та любові! Такі спраглці є досі в будь-якому куточку світу, що для нас є простором допомоги ближньому, і тому сестри милосердя несуть промені Божої любові до людей по всій планеті! Вони доглядають за сиротами, безпомічними, бідними й безхатьченками, біженцями, сліпими, престарілими, людьми з алкогольною залежністю, допомагають жертвам різних катастроф, потопів, епідемій, голоду та СНІДу.

Мати Тереза заснувала Орден Милосердя, який 1950 року затвердили у Ватикані і що тепер перетворився на всесвітні доброчинні місії. Першими посвяченими нового чину стали колишні учениці зі Школи сестри Лорето. Обрала кольори монашого вбрання для нового чину біло-блакитні, бо: білий – колір чистоти, блакитний – небесний символ Матері Божої. За покроєм – це сарі – повсякденний одяг мешканців Індії, але з маленьким хрестиком біля лівого плеча. Сестер милосердя за їхню повсякденну турботу та віддану любов часто називають матерями і ще частіше кличуть усіх просто на одне ім’я – Мати Тереза! Достоїнством та обов’язками місіонерів милосердя було передусім жити як бідні серед бідних, і якщо в них і буде щось, то це буде для дому покинутих дітей, прокажених і тих, хто помирає. Сестри милосердя складають три обіти – про стримання, бідність, послух. Давати надію тим, хто втратив її, і пізнавати образ Господа, в тих, хто страждає – це їхнє покликання.

На початку, як Мати Тереза залишила монашу обитель, інтенсивно три місяці навчалася на курсах американських медичних сестер в Патне. Вона зорганізувала школу для покинутих дітей, дітей-сиріт в трущобах Моті Джіла і щодня дивовижним способом намагалась добути бодай якусь для них їжу, жебракуючи продукти на базарах, в інших людей; по овочеві, фруктові і майже щодня траплялось чудо – вдавалось дістати продуктів для дітей! Жила тоді, як і багато індійських дітей, серед бруду та куп сміття. Вона допомагала найубогішим, тим від кого усі відреклися, у кого залишалось сили, хіба що померти. Її приклад притягав інших людей на допомогу, так до неї приєднались дівчата зі школи при монастирі, де вона навчала, та інші жертовні люди. Згодом створила спеціальне прибіжище для безпритульних дітей – Дитячий будинок Непорочного Серця. Тож нові добрі справи заохочували людей доброї волі жертувати кошти далі і більшими сумами, так невдовзі, у 1965 році, відкрився Перший притулок за межами Індії у Венесуелі, а потім у Римі, Танзанії і Австрії. У 70-х діяльність ордену поширилася на багато країн Азії, Африки, Європи й Америки.

Мати з великим серцем характером завжди доводила, що життєві перешкоди, тимчасові промахи ніколи не можуть бути цілковитими завадами та невдачами, бо була переконана, що коли Господь має щось нам дати, то й шпариною дасть, якщо є Його воля на це, і справа обов’язкового матиме продовження, не потрібно даремно хвилюватися, сумніватися, лиш покірно та вірно бути інструментом чи словами Матері Терези «олівцем»: «Я – олівець в Його руках, а Той, Хто пише – це Він»»! Просто відчайдушно діяти, без грама сумніву, що завжди лукаво зупиняє нас.

Як вірна слугиня Господня, Мати Тереза зуміла зробити Євангеліє своїм життям – вірила в Ісуса і довіряла Йому до останньої хвилини. Вона бачила у ближніх Христа, позаяк: «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя» (Мт. 5:7). Вона сіяла зерна любові та милосердя і плекала цю ниву упродовж усієї земної стежини! І вчила нас такого відданого милосердя з перспективи Божої любові, оскільки: «Немає змісту відповідати за насилля насиллям, інакше ми дозволяємо розростатись ще більшому насиллю» – цим даємо змогу йому впускати коріння, розростатись його кроні…

Її мрією було – збудувати місто для того, щоб люди могли одужати і відчути, що тебе люблять! Місто Миру – поселення, де могли жити прокажені разом зі своїми сім’ями. І їй ці захмарні та дивовижні мрії вдалось втілити, бо завжди була переконана, що коли щось не вдавалось, то просто Господеві не подобалася її ідея. Вона вміла достеменно покладатися на Бога, адже немає ліпшої впевненості, як цілковита довіра. Утім можна дивуватись не тільки неймовірній ідеї, незбагненному справдженні її, але й дивовижному результату. Якось Мати Тереза бажала створити і обладнати дитячий будинок, для цього їй потрібні були 50 тис. рупій, і тут її повідомили, що її нагороджують якоюсь філіппінською премією, так ідею було втілено, а за гроші від продажу лімузина, який їй подарував папа Іван ІV, коли він відвідав філіал ордену в Бомбеї, вона заснувала прихисток для прокажених. 1979 року її нагородили Нобелівською премією миру, за що отримала лауреатських 10 тис. рупій, які також віддала на їжу та ліки для бідних, вона навіть відмовилася від нобелівського урочистого бенкету, а за ці гроші нагодували 2 тис. бідних у Калькутті.

Екуменічний підхід в ставленні Матері Терези до інших світових релігій можна проілюструвати прикрим прикладом, коли усі її дії милосердя спочатку місцеве населення сприймало вороже і з пересторогою перешкоджали зорганізувати Дім чистого серця, в якому надавали поміч людям у невідкладній потребі, в приміщенні індуїстського храму. Невтямки мешканцям Калькутти було: чому монахиня-католик так заповзято турбується про життя індусів?! До слова, між індусами та мусульманами у ті часи в Індії траплялися особливо ворожі сутички. Але з материнською любов’ю вона відповіла: «Для мене немає значення: християнин має бути добрим християнином, мусульманин – добрим мусульманином, індус – добрим індусом». Тож передусім потрібно бути людиною доброю в очах Бога, хоч ми й по-різному Його уявляємо!

Багато з натхненних слів Матері Терези стали життєвими порадами, крилатими висловами, що підбадьорюють щодня багатьох не втрачати віри, без страху усміхатись черговим проблемам, новим випробуванням, бо ж: «У кожного в житті може бути темна ніч, через яку треба пройти», але «Ніколи не забувайте про сіяння радістю у ваших серцях, куди б християнин не пішов він має випромінювати радість!», і водночас «Що більше коштує нам усмішка, то вона цінніша!». Вона усе життя втішала зневірених і віддавала любов сповна, адже: «Краще утішати, ніж бути утішеним!... А давати – значить отримувати»!

Мати Тереза зуміла віднайти себе, зрозуміла особисте покликання і гідно витримала життєві перипетії. Автор відомої книжки «Дике серце» Джон Елдредж зазначає, що варто шукати того, що тебе відроджує, бо світ насправді потребує відроджених людей! Її благий образ – зболілий смуток над людськими терпіннями та тиха радість у вірній молитві Всевишньому – направду приклад по-особливому відродженої особи як для Бога, так для людей. Відроджуймо світ – це ж можливо лише силою щоденної краплини!

Олеся Пастущак

http://www.dukhovnist.in.ua/

http://kyrios.org.ua/movies/religious-movies/620-film-mati-terezamother-teresa.html

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/