Чому я?
П'ятниця, 11 березня 2016, 00:12
Чому саме я? Чому я, маю ризикувати, залишати родину, роботу, комфортне життя і йти добровільно в саме пекло війни? Багато разів чуєш такі запитання і вони ранять серце. Невже нам для того щоб захистити сім’ю потрібно постійно про це говорити, невже нам за це повинен хтось і щось давати? Ми завжди навіть у питанні життя шукаємо вигоди для себе.
Багато різних поглядів, багато розчарувань, але ми не маємо права зупинятись і розчаровуватись, ми повинні наполегливо працювати кожен на своєму місці, задля кращого майбутнього нашої неньки України, бо нарікання змін на краще не можуть принести.
Так, вони чоловіки, так, це їхній прямий обов’язок, у нас завжди знайдеться виправдання щоб не піти захищати рідну землю, але ми і не усвідомлюємо яка саме подія спонукає нас зробити цей рішучий крок.
Петро: «у будинку, де я живу, загинув на війні молодий офіцер, в якого залишилась маленька донечка півроку і молода дружина. У під’їзді будинку зробили пам’ятний знак з фотографією захисника, дружина із донечкою щодня проходячи повз пам’ятний знак донечці кожного разу говорить такі слова: «Це наш Тато, який загинув захищаючи рідну землю». Я довго це спостерігав (говорить зі сльозами на очах) і тоді у мене виникла така думка, я піду на війну за ради того, щоб спокійно дивитись в очі цій дружині і донечці, не ховаючи очей, тому, що я не боягуз. І я з таким переконанням пішов захищати рідню землю».
Олександр: «у мене син йому 7 місяців, і я поставив собі питання яке мій син через декілька років поставить мені, тату а де ти був коли в Україні йшла війна? Ви знаєте, я не зміг відповісти що я ховався у погребі або відкупився, тому я тут і захищаю свою рідну землю, багато чим жертвую, але я маю чисте сумління перед своїм сином».
Андрій, лежить в реанімації більше року. Запитуючи дружину, чому Ваш чоловік пішов на війну, що саме Його спонукала на такий крок, Вона відповідає: «Мій Андрій отримавши повістку і відповів просто «Хто як не я і коли як не зараз?».
Бог у час війни діє дуже по особливому, настановляючи кожного з нас пригадати заповідь любові до рідної землі. Хтось сам має відвагу і патріотичні переконання йдучи захищати рідну землю, когось Бог підштовхує до свідомості через маму і дочку, а хтось ставить собі такі запитання. І такі випадки вкотре свідчать про те, що «Шляхи Господні є незвідані».
Підготували Василина та Марія Томишинець для «Оранти»