Головна

Життя закоротке, аби… не молитися!

cr12345kjhgfy6Коли ми вчергове чуємо з амвону, що Бог любить людину, очі самі собою заплющуються. Ми постійно чуємо про любов Бога, про потребу будувати особистий зв’язок із Ним, але, власне кажучи, до кінця не розуміємо, про що ідеться.

Слово «любов» нам асоціюється з прагненням близькості, з тугою, бажанням бути разом, спільно проводити час, ну а якщо за молитвою ми не дуже тужимо, то, може, слово «любов» у контексті віри проявляється в зовсім інакший спосіб?

Із Богом також треба познайомитися

Здоровий ґлузд бунтує, коли хтось називає своїм другом того, кого знає заледве один день. Аби хтось став для тебе насправді важливим, потрібно чимало часу. Так само, аби Бог ставав для нас щоразу ближчим, молитов «час від часу, при нагоді» буде замало. Коли початкове уповання на Бога, може ще те, дитяче, почне вичерпуватися, варто себе запитати: у Кого я вірю і до чого мене той Хтось зобов’язує.

Із кожної сторінки Євангелія просто б’є в очі, що «безумство душевного пориву» Ісусові не притаманне і не становить умови дороги до Бога ані прояву істинної любові. Христос просто завжди перебуває у зв’язку з Отцем. Його молитва будується на винятковому, неповторному контакті з Богом-Отцем, однак Він для нас залишається прикладом і моделлю здорового контакту.

Йозеф Рацінґер у книжці «Таємниця Ісуса Христа» висуває тезу: «Оскільки молитва становить центр особистості Ісуса, участь у Його молитві становить умову пізнання і зрозуміння Ісуса».

Отож якщо наш єдиний, у повному значенні цього слова, Учитель каже нам: «Моліться, аби не впасти у спокусу» (Лк 22, 40), то ми повинні глибоко вкарбувати собі це у серці, бо це умова, щоб істини віри стали насправді нашими істинами, дійсною реальністю, а не тільки чимось, що ми приймаємо до відома.

Слово Боже надає чимало прикладів заохочення до молитви. «Сказав їм також притчу про те, що мають завжди молитися і не переставати» (Лк 18, 1). «За кожної нагоди моліться в дусі» (Еф 6, 18). «Завжди радійте — неустанно молиться» (1 Сол 5, 17).

Уникай монологу про свої проблеми

На моє переконання, наша проблема інколи полягає в тому, що ми не дуже й знаємо, про що можемо з Богом розмовляти, аби то не був монолог про наші проблеми, або ж механічне повторювання молитовних формул.

Може, роздуми з півгодини або довше над уривком із Євангелія чи псалму становитимуть добрий початок? Аби наша молитва «набрала руху», вона має йти у парі з інтелектуальним поглибленням, зі звичайним прагненням пізнавати Бога, а не тільки із зосередженістю на тому, чого мені від Нього треба.

Замкнений, баналізований образ Бога — одна з причин того, що молитва нам асоціюється з відробленням панщини. Якщо Христос це приятель, який добре все розуміє і приємний у спілкуванні, то чого це Він повинен мати претензії, що я для Нього не знаходжу часу? Меса раз на тиждень — цілком достатній податок. Сьогодні будь-яке нагадування про повинність виглядає нетактовним, немодним, бо все, що ми мажмо робити, — «вільне», аби мало цінність.

Ось тільки інколи, аби осягнути, яку цінність щось має, і тим самим щиро цього захотіти, потрібно зігнути шию нашому «я». Самі католики інколи представляють Ісуса подібним до добренького хіппі, який усіх закликає до миру, або ж як звичайного мораліста. Такі уявлення становлять доказ того, що нам вигідно триматися наших уявлень про Бога. Ми воліємо вдивлятися у солодкий образочок пастиря з овечкою на плечах, ніж дивитися в бік зображення Бога-Судді. Той «інший» Бог — то «для фундаменталістів».

Найлегше сказати, що треба знайти «золоту середину» і бути поміркованим, аби не перетягнути маятника в один бік і не молитися зі страху. Однак дуже слушно зауважив Гільдебранд: «Правда відрізняється від обох крайнощів набагато більше, ніж крайнощі між собою».

Спробуймо бути кимось трохи таким, як Закхей, який виліз на дерево, аби побачити, хто ж такий той Ісус. Біблійний старшина над митарями не мав жодного прохання до Ісуса. Ним керувала цікавість, бо він чув, що Ісус із Назарета це хтось винятковий, і хотів на нього бодай оком зиркнути.

Може, варто запитати себе: для кого, по-чесному, я насправді маю старатися? Цікавість це не висміювання, це не завжди шлях до відірваного носа, але може, навпаки, стати кроком до неба. Хоч би на висоту одного дерева — на висоту «однієї цікавості».

Молитва та інтелектуальне пізнавання приносять найбільші плоди, коли йдуть у парі. «Признайся у своєму серці, що як чоловік виховує свого сина, так Господь, Бог твій, виховує тебе» (Втор 8, 5). Погодьмося ж бути учнями Господа Бога.

Чому на молитві час довгий, а за комп’ютером — ні

Хвилини, призначені на розмову з Богом, інколи минають зі швидкістю слимака, а щойно сядемо за комп’ютер, аби зорієнтуватися, що чути у світі, — як раптом уже година минула. Варто зробити іспит совісті, чи викрутаси з браком часу не становлять простого самообману.

Кожний, хто молиться, добре знає, що молитва — це зустріч із вічністю в конкретному часі та просторі, й вона не тільки будує зв’язок із Богом, а й допомагає належно оцінити час. Завдяки тому, що через молитву ми дістаємося до самих себе, легше помічаємо, скільки ж різної діяльності в нашому житті — це просто втеча. Розвиток чуття віри допомагає побачити, де є наша справжня реальність.

Існують дні, коли в нас стільки оптимізму, аж хочеться Богові тільки дякувати. А буває, що нам уже все поперек горла і почуваємося скривдженими долею. Триматися Бога — це в будь-якій ситуації вчитися і Його, і себе самих.

Однак високі амбіції, ставлені собі у запалі, на кшталт «від завтра встаю вдосвіта і молюся протягом години» (хоча досі витримував на молитві п’ять хвилин), можуть тільки зашкодити. Не йдеться про піднесення планки якомога вище над головою, а про піднесення її рівня хоч би по кісточки — аби не бути «віруючим» настільки, наскільки нам дозволяє самопочуття і наскільки зовнішні чинники нас надихають.

Ми розбиті поміж прагненням чогось «більшого» та лінню й поверховістю. Молитва допомагає долати цей дисонанс. Вона насправді становить головний акт життя людини віруючої і її неможливо замінити нічим. Не відмовляймося від неї, бо ж наше життя минає так швидко… Варто мати більше оптимізму, що тут і тепер, у ситуації, в якій я знаходжуся, без пішого паломництва на другий кінець світу, я таки можу зростати у вірі.

Мілена Кукля, dominikanie.pl

Джерело: CREDO

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/