П'ятниця, 05 лютого 2016, 00:17

Після відвідування на при кінці січня поранених у госпіталі Прикордонної служби, та спілкування з пораненими Петром і Олександром нас дуже зворушили слова Петра: «Українці вважають, що ми захищаємо владу а не Україну, і Ви знаєте це так прикро слухати. Люди не усвідомлюють, що ми захищаємо там рідну землю, щоб ці події не розгорнулись в інших регіонах. У мене складається таке враження що ми інші, нас бояться, ми не потрібні і від цього стає дуже страшно».

Після розмови із захисниками, ми засмутились…

А що власне ми робимо для того, щоб у наших Захисників не виникало таких гнітючих думок? Ми завжди поспішаємо, у нас не має часу. А чому саме ми це повинні робити? Захищають не нас одних! Багато у нас назбирується а чому я?

Та просто тому, що Вони захищають нашу рідну Землю і якщо ми не навчимось бути милосердними, співчутливими ми не побачимо тої омріяної перемоги!

Мета нашої акції: «Свідчення Божої Любові», донести пораненим ту правдиву, по дитячому щиру любов до наших Захисників. Прийти і засвідчити ким вони є, для нас, українців.

Хоч і подаруночок наш маленький, про те – щирий: листівка із цитатою про «Божу любов» написана власноруч особисто для кожного пораненого, іконка року Божого милосердя, лимон і часник, щоб у зимовий час мали більше вітамінів і не хворіли.

«Ми не можемо змагатись із матеріальним світом, у нас не має таких коштів, а от принести ту правдиву радість і любов до Захисників – ми зобов’язані», ці слова сказані нашими парафіяльними волонтерами змушують кожного щораз заглядати у своє серце і переконуватись чи є там любов!

З Благословення пароха отця Ігоря Онишкевича, 14 лютого 2016 року плануємо відвідати два госпіталі, готуємо понад 500 подаруночків для наших поранених захисників. Та найбільший дарунок для них, буде наше звичайне дякую сказане віч на віч з любов’ю у серці.

Василина та Марічка Томишинець для «Оранти»