Віруси, які з’їдають святість
Вівторок, 17 листопада 2015, 23:32
Коли ми чуємо про святість, то уявляємо щось добре, світле, чисте, правильне, але чомусь таке далеке від нашого життя… У Господній молитві ми кожного разу промовляємо: «…нехай буде воля Твоя…», а тим самим беремо на себе певну відповідальність за виконання волі Божої. Це не означає, що наш вільний вибір чимось обмежується, а навпаки, ми ступаємо на дорогу спасіння і просимо Бога допомогти нам в крокуванні нею.
Якщо ми зустрінемо людину яка кашляє, в якої болить голова і є підвищена температура тіла, то ми розуміємо, що це вже наслідки певного вірусу, якого ми не бачимо, але який руйнує наше здоров’я з середини. Вірус (з лат. virus - отрута) – це певний мікроорганізм, що спричиняє інфекційне захворювання[1]. Якщо порівняти його з гріхом, то останній також виглядає ніби маленьким, непомітним, але є причиною великих упадків та згіршення інших. Вірус – це збудник чогось негативного, що вражає багатьох. У світі новітніх технологій вірус – це програма, що викликає збої в роботі комп’ютера.
Гріх як вірус паразитує у світі ще від Адама, який першим спокусився на обман. У раю, коли для людини були створені всі умови якнайкращого життя, людина зробила трагічний вибір. Вступивши у діалог зі змієм, Єва захотіла стати як Бог, бо почула слова: «…коли скуштуєте його (плід), то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог…» (Бут 3, 5). Це є найстрашніший вірус (гріх), який людина впускає у своє серце, коли хоче поставити себе на місце Бога. Таким чином, уражена людина стає сама собі бог, вважаючи своє життя не даром, а власним досягненням. Інших людей вона розглядає як предмет власного задоволення, своє тіло знищує у різних пристрастях, не відчуваючи при цьому жодного страху перед майбутньою відповідальністю. Вірус, який був у зубах змія, переходить на Адама. Він ховається від Бога, а також втікає від покаяння, перенаправляючи свою вину на Єву, а та на змія. За словами святого Єфрема Сиріна, «Покаяння - це драбина, по якій ми піднімаємось туди, звідки ми впали», але його ні Адам , ні Єва не зробили, а отже були вигнані з раю. Гріх, який особа впускає у своє життя, глибоко закорінюється в ній і приводить її до залежності. Таким чином, виникають алкоголізм, наркоманія, ігроманія, що «паралізують» волю інфікованого чоловіка.
Особистий гріх як вірус поширюється на сім’ю, зокрема на відносини між чоловіком і жінкою. З’являється бажання панувати над іншими, використовувати всіх у власних цілях. Чоловік або жінка стають просто як вид у природі, з якою можна мати приємність. Відбувається споживання тіла, коли природа є понад особу. Тому породжуються страшні гріхи розпусти, дошлюбних статевих відносин і, в решті решт, дітовбивство, коли вважається «нормальним» робити аборти, бо дитина не входить у плани батьків. Сім’я вже разом страждає від гріха, який поширюється неймовірно швидко і безжально, немов вірус. Діти недолюблені здебільшого самі проявляють жорстокість. Адамів гріх – це фальшиве самообожнення. Каїн, син Адама, також сам вирішує кому жити, а кому – ні, тому вбиває Авеля. Це вже вірус вбиває сім’ю, яка покликана бути домашньою Церквою, де плекається любов, довіра одне до одного, натомість все руйнується.
Гріх, якщо його не зупинити покаянням, як вірус поширюється все далі і далі. В суспільстві, де паразитує вірус гріха, виникають різні секти, тоталітарні режими – комунізм, нацизм тощо. Вони діють у суспільстві негативно, бо шукають щастя для народу поза Богом. Вавилонська вежа із Старого завіту є яскравим прикладом дій народу без Бога. Таке діяння без Бога віддаляє від святості ціле суспільство, породжуючи такі «віруси», як диктаторство, релігійний фанатизм, шовінізм.
Після Вавилонської вежі покаяння не відбулося, а отже віддалення від Бога не зупинилося. Неадекватне поводження суспільства у світі призводить до руйнувань глобального масштабу. Тотальне споживацтво, безмірне використання природних ресурсів, байдужість до екології зумовлюють порушення природних процесів цілої планети. Стихійні лиха, екологічні проблеми, різноманітні катаклізми – це наслідок діяльності людини, яка сама себе «топить».
Індивідуалістичне мислення, уражене «вірусом» егоїзму обумовлює задоволення тільки власних потреб. Гріх як вірус є загальною загрозою всесвітніх масштабів. Хвороби, страждання і смерть, які вразили природу Адама і Єви внаслідок їх гріха, вразили весь людський рід. Будучи спадкоємцем людської природи прародичів, кожна людина все ж особисто робить власний вибір Бога, чи себе замість Бога і, відповідно, кожна людина несе за цей вибір особисту відповідальність. У нашому житті ми постійно стоїмо перед певним вибором, тому остерігаймося зла, творімо добро, шукаймо миру і біжім за ним (Пс. 33). Так з Божою допомогою вилікуємося від вірусу гріха.