Вівторок, 21 квітня 2009, 08:43

У традиційній іконографії Христової Церкви іконою Воскресіння є ікона Зшестя в ад, про яке іде мова у богослужіннях Великої суботи: «сьогодні ад викликує стогнучи: я не повинен був прийняти Людину, народжену з Марії. Він прибув і знищив мою силу. Він розбив залізну браму, і як Бог воскресив душі, які я колись тримав».

Ікона Зшестя в ад представляє Христа в ту мить, коли Він, Всемогутній визволяє наших прародичів. Ісус входить у царство князя темряви - диявола, який тримає в неволі Адама і його нащадків та дарує їм вічне життя. Гріхопадіння Адама і Єви розірвало зв'язок людства з Богом. Христос, у своїй особі з'єднавши Бога і людину, поновив цей зв'язок. Своїм сходженням в ад, дарував усім праведникам життя вічне, відкрив двері Царства Небесного, бо Він Господь усього: «Я - Альфа і Омега, початок і кінець - говорить Господь Бог, хто є і хто був і хто приходить, Вседержитель... Я перший і останній, і живий, і стався мертвий, і от - я живий на віки вічні; і маю ключі смерті й аду» (Од. 1, 8-18).

Воскреслий Христос є центром величавої й багатої змістом ікони. Вся Його постать оточена небесним сяйвом, бо де Христос - там небо. Небо вже не приховане - воно відкрите завдяки перемозі Христа над гріхом і смертю. Христос зображений у білих з позолотою ризах. Він стоїть над розби­тими воротами аду - досі непоборимою в'язницею смерті, а неподалік видно розбиті знаряддя тор­тур. Він простягає руки Адамові та Єві, слідом за якими із землі виходять усі попередні покоління аж до Його пришестя.

Ікона Зшестя в Ад - це величне святкування життя й очікування воскре­сіння, бо Христос не забув про тих, що в гробах, а пішов шукати за ними. В особі перших людей Христос підносить усе людство, яке чекало його приходу - воскресає та воскрешає. «Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведник - за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі, в якому він пішов проповідувати навіть тим духам, що в темниці... зійшовши знову на небо, є по правиці Божій, і йому підкорені ангели, власті й сили» (1 Пт. 3, 18-22).

Ікона показує також дві сфери духовного життя. У царстві смерті, зруйнованому Христом, панує гріх та лихі помисли, які спонукають людину служити цьому царству. Їх зображають у вигляді темних постатей у підземній печері. Друга сфера - це сфера Христа, який діє протилежним чином. Христос відкрито показує чесноту, до якої людина доходить, слухаючись духовних помислів і жертвуючи егоїзмом.

Тепер справді можна заспівати "Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував". Але не лише їм, а кожному і кожній із нас, що живемо і святкуємо це велике свято Воскресіння Ісуса Христа та наше воскресіння до життя вічного.