Головна

Перед обличчям самотності

1203796Лист Анни, літньої жінки з будинку престарілих у Італії

Я ніколи не хотіла бути комусь тягарем. Не буду згадувати про своїх племінників, в яких вже є свої діти і яким я віддала свою квартиру, в якій мешкала перед тим, як оселитися тут. Я сама захотіла її залишити. А що б ви зробили моєму місці?

Мені 82 роки. Я не надто стара, але залишатися одною вдома вже не могла. Іноді я забувала прийняти ліки, а іноді не могла зранку вийти з дому, аби сходити в магазин. І тоді я вирішила: будинок для престарілих, де я змогла б жити з приємними людьми мого віку. Все казенне, все гарантоване, не треба застеляти ліжко, готувати їжу й комусь заважати.

Залишити свій дім не було легким. Одна річ це сказати, інша – зробити. Але зрештою я таки зробила це. Деякий час не могла зовсім спати: меблі, сервіз, посуд, фотокартки на стінах, запахи, гомін, каструлі. Коли вони завжди поруч – здається, це нормально, їх не помічаєш. Але коли ці речі вже не належать тобі, тоді це відчуваєш.

Тут мені не погано. Годують. Чесно кажучи, їжа не завжди якісна й інколи просто “прийнятна”. Чистота. В теорії навіть є гарний сад. В теорії, тому що коли мій стан здоров’я погіршився, без допомоги іншого в цей сад я піти на можу. Зрештою, немає особливо на що нарікати, якщо не зважати, що коли перебуваєш тут, всередині, все життя починає перекручуватися. Те, що було колись нормальним, стає неможливим. Спробуйте, якщо не вірите.

Час. Досить скоро ти забуваєш, який сьогодні день, тому що всі дні стають однаковими. Ти живеш так, ніби вже нема чого чекати. Навіть телевізійних програм. Тому що по телевізору є одна програма для багатьох людей і кожен хоче дивитися в цей час іншу.

Речі. Нема нічого складного в тому, аби купити нову батарейку для радіо, носовички, фруктовий сік чи журнал. Нічого складного, якщо ви з-зовні. Зараз всі ці звичайні речі я отримую лише коли час від часу до мене приходять племінники. Але вони мешкають далеко і я не хочу їм обтяжувати зайвий раз життя.

Окуляри. Тут все стає проблемою, і в цьому немає нічиєї провини. В мене зламалися окуляри, вони впали зі столика. І я витратила багато тижнів перш ніж знайти, хто міг би зі мною піти до лікаря замовити нову пару.

Ім’я. Якщо вже казати всю правду, найважче пережити той факт, що ніхто, протягом днів, тижнів не називає мого імені. Якщо нема нікого, хто згадує вголос твоє ім’я, можеш мати все – але почуваєшся так, ніби не вистачає повітря. Закінчиться тим, що й я його забуду?

Тому я сказала сама собі: треба щось змінити.

Але що можу зробити я? Що ще? Можу стати подругою. Вірною подругою. Так. Якщо шукаєте подругу, приходьте до мене. Я маю час і ви не потурбуєте мене. Мені цікаво те, що відбувається в світі й мені сподобалося б слухати ваші розповіді, розмовляти з вами. Я сказала собі: “Година часу”. Вашого та мого. Аби стати друзями, аби мати на кого покластися. Перед обличчям самотності.

Щоб стати друзями для бабусь і дідусів у будинках престарілих у Львові, Івано-Франківську та Києві, пишіть сюди.

Фото з будинку престарілих у Львові, авторка – Олександра Чернова

http://peaceblog.co/

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/